Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Люди, яких вона ніколи раніше не бачила, виступали як очевидці того, що сповідниці здійснювали таємно від усіх. Рот Келен наповнився жовчю, коли вона почула, що народ дійсно про неї думає. Свідки повторювали порожні плітки і вигадки про кошмарні діяння сповідниць взагалі і Матері-сповідниці зокрема.
Все своє життя вона, як і інші сповідниці, жертвували всім заради цих людей, а вони, виявляється, вірили подібним жахам. Коли один зі свідків повідомив, що для підтримки своїх магічних здібностей сповідниці регулярно харчуються чоловічим м'ясом, Келен подумала, що вже це-то напевно
Зрештою Келен і зовсім перестала слухати. Ренсон висував чергове звинувачення, виступали чергові свідки, радники визнавали її винною у черговому злочині, а Келен думала про Річарда. Вона згадувала кожну мить, проведений з ним, кожну його посмішку, кожне його дотик, кожен поцілунок.
— Тебе це, здається, забавляє?! — Гаркнув Ренсон. Келен прокинулася і зрозуміла, що посміхається.
— Що?
Біля столу стояла жінка і ридала в хустку. Келен глянула на неї, потім на Ренсон.
— Прошу вибачення, я, здається, пропустила її номер. Натовп гнівно сколихнулася. Ренсон відкинувся у кріслі, з огидою похитавши головою.
— Винна в застосуванні магії сповідниць до дітей.
— Що?! Та ти здурів! До дітей?!
Ренсон простягнув руку до жінки, яка завила в голос.
— Вона тільки що засвідчила, що в неї пропала дитина, і в інших жінок діти теж пропали. І що загальновідомо, що дітей викрадали для того, щоб сповідниці могли застосувати до них свою магію. Будучи чарівником, я можу підтвердити істинність цієї заяви.
Натовп завив від люті.
Келен глянула на нього.
— У мене голова розболілася. Чому б тобі її просто не відрубати?
— Незатишно тобі, Мати-сповідниця? Незатишно тобі від того, що у цих людей з'явився шанс на власні очі побачити свого гнобителя? Почути про твої злочини?
Щоб не розплакатися, Келен наділа безпристрасну маску сповідники.
— Я шкодую лише про одне: що присвятила все своє життя народу Серединних Земель. Знай я, що вони виявляться настільки невдячними і після всього, що я для них зробила, повірять усьому цьому бруду, то була б більш егоїстична і віддала б їх на милість справжньому тирану.
Ренсон суворо глянув на неї згори вниз. — Все життя ти працювала на благо Володаря. — Натовп знову ахнув. — Ось кому ти служиш. Ось на кого ти працюєш. Ти віддаєш душі цих людей своєму істинному господареві — Володареві Підземного світу.
Галерка заволала від жаху. По залу рознеслися гнівні вигуки і вимоги відплати. Потрясаючи кулаками, натовп подався вперед, але варта стримала натиск.
Ренсон підняв руку, закликаючи до тиші і спокою.
Келен окинула поглядом зал.
— Я віддаю вас в руки Імперського Ордена! — Голосно сказала вона. — Я більше не стану вас рятувати. Ви будете покарані за те, що настільки бездумно і настільки охоче повірили цій брехні. Покарані тим, до чого приведуть вас ваші егоїстичні бажання. Ви будете шкодувати про ті страждання, на які самі добровільно прирекли себе. Я щаслива, що до того часу буду вже мертва і в мене не виникне спокуси
Келен глянула на перекошеного Ренсона:
— Закінчуй! Рубай мені голову! Мене нудить від цієї пародії на правосуддя!
Ти переміг разом зі своїм Імперським Орденом! Убий мене, щоб я позбулася нарешті цього життя і пішла в світ духів, де мені не доведеться страждати від того, що я допомагаю кому б то не було. Я зізнаюся у всьому. Страть мене. Я визнаю себе винною у всьому. — Келен подивилася на лежаче біля її ніг тіло. — Крім вбивства цієї кельтонскої свині. Зараз я жалкую, що не я вбила його, але, на жаль, не можу претендувати на чужі лаври.
Ренсон зігнув брову.
— Брехлива до кінця, Мати-сповідниця? Не можеш зізнатися навіть в цьому вбивстві?
З'явилася леді Ордіт і, гордо задерши носик, засвідчила, що чула, як минулого вечора Келен загрожувала принцу Фірену. Радники також дружно підтвердили, що чули на власні вуха, як Келен погрожувала перерізати принцу горлянку.
— Це і є твій доказ? — Поцікавилася Келен.
Ренсон змахнув рукою:
— Приведіть свідка. Бачиш, Мати-сповідниця, нам відома істина. Одна з твоїх колишніх подруг хотіла приховати її від нас, так що нам довелося вдатися до крайніх заходів переконання…
До залу ввели тремтячу пані Сандерхолт. Тендітну жінку з двох сторін підтримували стражники. Обличчя її було попелястим, навколо червоних запалених очей залягли темні круги. Властива їй життєрадісність зникла. Пані Сандерхолт трохи погойдувалася, і, здавалося, вона навряд чи встоїть на ногах без підтримки.
Руки вона тримала витягнутими, мов боячись до чого-небудь доторкнутися. Їй висмикнули кліщами всі нігті. Келен звело вилиці.
Невілл Ренсон суворо глянув на жінку.
— Розкажіть, що вам відомо про вбивство. Пані Сандерхолт не кліпаючи дивилася на нього, закусивши губу. Очі її наповнилися сльозами. Було абсолютно очевидно, що говорити вона не хоче.
— Говори! — Стукнув кулаком по столу Ренсон. — Або ми визнаємо тебе винною в пособництві!
— Пані Сандерхолт, — м'яко покликала Келен. Жінка перевела погляд на сповідники. — Пані Сандерхолт, я знаю правду, і ви знаєте правду. І це головне. Вони все одно доведуть до кінця задумане, з вашою допомогою або без неї. Я не хочу, щоб ви через мене страждали. Будь ласка, скажіть їм те, що вони хочуть почути.
По щоках жінки потекли сльози.
— Але…
Кален випросталась.
— Пані Сандерхолт, як Мати-сповідниця я наказую вам свідчити проти мене.
Пані Сандерхолт зобразила подобу усмішки і звернулася до Ради:
— Я бачила, як Мати-сповідниця прослизнула за спиною принца Фірена. Не встиг він озирнутися, як вона перерізала йому горло.
Ренсон досить посміхнувся і кивнув:
— Дякую, пані Сандерхолт. І ви, будучи її подругою, все ж визнали за необхідне прийти сюди і виступити свідком, тому що бажали, щоб Рада і весь народ дізнався правду, чи не так?
Сльози ще сильніше потекли по обличчю жінки.
— Так. Хоч я і люблю її, але повинна була розповісти народу про її злочин.