Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Він машинально обмацав себе, але крові не було.
Наступний удар вибухом відгукнувся у нього в голові. Річард сперся на руки, намагаючись збагнути, на якому світі перебуває. Думки плуталися і розбігалися. Він відчайдушно намагався зрозуміти, що ж відбувається.
Перед ним виникла тінь. Повільно, із зусиллям, Річард змусив себе встати на ноги. Він хотів вихопити меч, але ніяк не міг пригадати, якою рукою братися за нього. І не міг змусити себе рухатися швидше.
— Прогулятися вирішив, селюк?
Перед ним, посміхаючись, засунувши руки в рукави,
Ледве гнів почав пробиватися крізь затуманений свідомість, як Джедідія вийняв руки з рукавів. Він тримав дакрил. Затиснувши в долоні срібний кинджал, він підняв руку. «Цікаво, — подумав Річард, — що б я став робити, будь це все насправді? Може, я зараз прокинусь, і все виявиться сном?»
Джедідія замахнувся, і тут раптово очі його блиснули вогнем. Спочатку повільно, потім все швидше і швидше він став хилитися вперед і впав обличчям вниз на мармурову підлогу.
Непроглядна крижана тьма опустилась на коридор.
Коли факели спалахнули знову, там, де колись стояв Джедідія, виявилася сестра Верна. У руці вона стискала дакрил. Річард впав на коліна, намагаючись прийти в себе.
Сестра Верна кинулася до нього і поклала руки йому на голову. У мозку прояснилося. Піднявшись на ноги, він подивився на лежаче на підлозі тіло і побачив на спині Джедідії маленьку круглу дірочку.
— Я подумала, що мені варто піти і поговорити з деким із сестер, пояснила сестра Верна. — Я раптом зрозуміла, що чим більше народу буде знати про сестер Тьми, тим краще.
— Це ж він, так? Той, кого ти любила? Верна прибрала дакрил в рукав.
— Це не той Джедідія, якого я любила. Той Джедідія був хорошою людиною.
— Мені дуже шкода, сестра Верна. — Вона відсторонення кивнула.
— Іди поговори зі стражниками. А я побалакаю з сестрами. Коли закінчиш, повертайся до Натана. Там і зустрінемося. Думаю, нам краще сьогодні поспати в нього, а не в наших кімнатах.
— Схоже, ти права. Речі ми зберемо, коли розвидниться. І відразу підемо.
Почувши крізь сон, як до кімнати увійшов Натан, Річард випростався на стільці і протер очі. Сестра Верна піднялася з кушетки швидше нього. Річард кліпав, намагаючись струсити залишки сну.
Вони з сестрою Верною лягли дуже пізно. Весь Палац ходив ходором. Те, що сталося в кабінеті аббатиси, послужило доказом існування міфічних сестер Темряви. Тим, хто ще сумнівався, достатньо було тільки поглянути на рівну порожнечу, що проходила крізь добрий десяток стін, і на чітко перерізані шафи і каміння стін, щоб переконатися, що це не що інше, як Магія Збитку.
Річард відправив стражників таємно з'ясувати, де знаходяться шестеро сестер: Юлія та ще п'ять його наставниць. Сестри теж зайнялися пошуками. Ще Річард сходив до Уоррена і розповів йому, що сталося.
Річард, піднявшись, переступив з ноги на ногу.
— Ну, як вона? Буде жити? Натан виглядав виснаженим.
— Їй зараз трохи краще, але ще рано говорити щось певне. Коли вона трохи відпочине,
— Спасибі тобі, Натан. Я знаю, що Енн не могла потрапити в кращі руки.
Натан кисло хмикнув:
— Ти просиш мене вилікувати мою тюремщицю.
— Енн це оцінить. Може, вона перегляне своє ставлення до тебе. А якщо ні, то я повернуся і подивлюся, що зможу зробити в цьому напрямку.
— Повернешся? А ти кудись зібрався, мій хлопчик? — Так, Натан. І мені потрібно твоя допомога.
— Якщо я тобі допоможу, ти можеш вбити в свою вперту голову, що треба піти і знищити світ.
— А в пророцтвах сказано, що ти посланий перешкодити мені?
Натан втомлено зітхнув:
— Ну і чого ж ти від мене хочеш?
— Як мені пройти крізь бар'єр? Нашийник не пускає мене.
— А чого ти взяв, що мені відомо, як пройти крізь бар'єр, не знімаючи нашийника?
Річард сердито підступив до старого чарівника.
— Закінчуй зі мною в іграшки грати, Натан. У мене не той настрій, та й справа надто важлива. Ти крізь бар'єр проходив. Ти ходив разом з Енн за книгою в замок Чарівника в Ейдіндрілі. Забув? Натан опустив закочені рукави.
— Треба просто заекранувати Рада-Хань. Мені допомагала Енн. Сестра Верна може зробити те ж саме для тебе. Я їй все поясню.
— А як бути з Долиною заблукалих? Я зможу Пройти її?
Очі Натана раптово потемніли, і він похитав головою.
— Ти став надто могутнім. Нашийник цьому сприяв. Ти накличеш до себе чари. А сестра Верна не зможе більше її пройти. Вона вже двічі проходила долину. І до речі, у неї тепер теж дуже багато сили. Двічі пройшовши долину і отримавши дар двох сестер, вона відтепер замкнена тут.
— Тоді як же тобі вдалося пройти долину тричі? Приїхавши з Д'хари — раз. Потім ти вийшов в Новий світ разом з Енн і повернувся. Виходить три рази. Як тобі це вдалося, якщо, за твоїми словами, це неможливо?
Натан лукаво посміхнувся:
— А я і не проходив долину тричі. Я проходив її тільки один раз. — Він жестом зупинив спробував заперечити Річарда. — Ми з Енн не йшли через долину. Ми її об'їхали. Обігнули на кораблі, пішли далеко в море, куди не доходять чари, і висадилися на південному краю Вестланда. Це довгий і важкий шлях, але ми його подолали. Це не кожному дано.
— Морем! — Річард глянув на сестру Верну. — У мене немає на це часу.
Зимове сонцестояння — через тиждень. Мені доведеться йти через долину.
— Річард, — м'яко сказала Верна. — Мені зрозумілі твої почуття, але за тиждень ми дійдемо лише до Долини заблукалих. Навіть якщо тобі вдасться її пройти, ти не встигнеш туди, куди прагнеш.
Річард насилу стримав сказ.
— Я ненавчений чарівник і не можу розраховувати на свій дар. І в даний момент мене абсолютно не хвилює, чи навчусь я взагалі коли-небудь ним користуватися. Але я Шукач, і вже цьому я цілком навчений, сестра. Ніщо мене не зупинить. Ніщо. Я обіцяв Келен, що, навіть якщо для того, щоб захистити її, мені доведеться спуститися в Підземний світ і битися з самим Володарем, я це зроблю.