Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
— Все в порядку, я вірю тобі, сестра. Я знаю, ти дуже старалася. І ти тепер знайшла друга. Вона притулилася до нього:
— Річард, тобі потрібно тікати з Палацу. Він посадив її на стілець. Сестра Верна змахнула набіглі сльози. Влаштувавшись зручніше, Річард попросив:
— Розкажи, що сталося.
— У Палаці є сестри Тьми.
— Сестри Тьми? Що це означає?
— Сестри Світла намагаються нести живим світло Творця. Сестри Тьми служать Володареві. Ніколи не було доведено, що вони взагалі існують. Звинувачення без доказів — злочин. Річард, я знаю,
— Сьогодні вночі я вбив сестру Ліліану. Я вірю тобі. Верна моргнула.
— Ти зробив… що?
— Вона сказала, що зніме з мене ошийник. Веліла мені чекати її в Хагенському лісі. Сестра Верна, вона намагалася витягнути з мене мій дар. Для себе.
— Але це неможливо! Жінка не може забрати дар у чоловіка. Це неможливо, Річард.
— Вона сказала, що проробляла таке вже багато разів. Коли вона спробувала зробити те ж саме зі мною, мені це здалося цілком можливим. Я відчував, як вона витягує з мене життя. І їй майже вдалося. Я був близький до смерті.
Верна відкинула назад свої кучеряве волосся.
— Але я не розумію, як… Річард витягнув статуетку.
— Вона користувалася ось цим. І кристал виблискував помаранчевим світлом. Ти знаєш, що це таке? Сестра Верна похитала головою:
— По-моєму, я її десь бачила, тільки не пам'ятаю де. Це було давно. Ще до того, як я покинула Палац.
І що ж відбулося потім?
— Коли це не спрацювало, тому що я скористався своїм даром і зупинив її, вона вихопила із темряви меч. Вона хотіла поранити мене. Сказала, що здере з мене живцем шкіру і забере мій дар собі. Вона спробувала відрубати мені ноги. Але я якимось чином примудрився дістатися до неї першим. Сестра Верна, вона володіла Магією Збитку. Я бачив, як вона нею користувалася. Але це не все.
Хтось ще намагається вбити мене. Я сьогодні позичив свій червоний плащ Перрі. Його тіло щойно виловили в річці. Хтось заколов його дакрилом в спину.
— О Творець! — Скривилася Верна, заломивши пальці. — У Палаці знають, що ти володієш Магією Збитку. Вони використовують тебе, щоб виявити послідовників Володаря. — Вона взяла його за руку. — Річард, я теж в цьому брала участь. Вже давним-давно мені слід було задуматися про багато речей, але я цього не зробила.
— Задуматися про що?
— Прости мене, Річард. Ти взагалі не повинен був надягати собі на шию Рада-Хань. В цьому не було необхідності. Мені було сказано, що в Новому світі не залишилося чарівників, щоб допомагати хлопчикам, які мають дар. Я думала, без нашої допомоги ти помреш. Твій друг Зедд легко міг би навчити тебе. І аббатиса знала, що є чарівники, які зможуть тобі допомогти. Вона змусила мене позбавити тебе друзів і коханих виключно з власних егоїстичних міркувань. Тобі зовсім не потрібен Рада-Хань, щоб зберегти життя.
— Знаю. Я розмовляв з Натаном. Він мені сказав.
— Ти був у пророка? Що ще він сказав?
— Що я володію більшою могутністю, ніж будь-чарівник, який народився за останні три тисячі років. Але я поняття не маю, як нею користуватися. І ще я володію Магією
— Мені так шкода, що я накликала на тебе все це, Річард.
— Тебе обдурили, сестра Верна. Як і мене. Ти теж жертва. Вони нас обох використали. Але є проблеми серйозніші. Пророцтво говорить, що в зимове сонцестояння Келен помре. Я повинен запобігти цьому. І Даркен Рал, мій батько, посередник Володаря, проник в наш світ. Ти бачила клеймо, яке він випалив на моїх грудях. Він посередник, який може розірвати завісу, якщо у нього будуть всі необхідні елементи, в чому я, правда, сумніваюся. Сестра Верна, мені необхідно вибратися звідси. Я повинен подолати бар'єр.
— Я допоможу тобі. Не знаю як, але допоможу. Головною трудністю буде пройти Долину заблукалих. Не впевнена, що тобі це вдасться вдруге. Зараз, коли Рада-Хань посприяв зростанню твоєї Магії Збитку, ти притягаєш до себе магію.
Магія долини наздожене тебе.
— Я знайду дорогу. Повинен знайти.
Сестра Верна задумалась.
— Якщо пророцтво про посередника цікавить Володаря, він захоче перешкодити тобі. Сестри Тьми постараються зупинити тебе. Впевнена, що Ліліана не єдина.
— Хто призначив її моєю наставницею?
— Наставниць призначає адміністрація аббатиси. Навряд чи цим займається вона сама. Зазвичай наставниць призначають її помічниці.
— Помічниці?
— Сестри Юлія та Фінеллі.
— А я думав, вони її охорона.
— Охорона? Ні. Хіба що офіційно. Аббатиса більш могутня, ніж вони. Їй охорона не потрібна. Дехто з хлопчиків вважає їх охоронницями, тому що ці сестри завжди відганяють їх від дверей абатиси. Юлія та Фінеллі виконують деяку роботу в приймальні абатиси, але у них є свої кабінети, де вони займаються адміністративною діяльністю.
— Може, сестри Тьми обрушилися на мене саме зараз, тому що їх розкрили?
— Ні. Аббатиса сказала мені, що про їх існування невідомо нікому, окрім неї.
— Може, хтось підслухав вашу розмову?
— Ні. Вона захистила кімнату.
Річард нахилився ближче. — Сестра Верна, Ліліана володіла Магією Збитку.
Захист, виставлений аббатисою, проти Магії Збитку безсилий. І одна з цих сестер-адміністраторів призначила Ліліану до мене в наставниці.
— І інших п'ятьох, — охнула Верна, — Якщо одна з сестер у приймальні почула нашу розмову, тоді аббатиса… Кабінет сестри Юлії — ось де я бачила цю статуетку!
Річард схопив її за зап'ястя і схопився зі стільця.
— Пішли! Якщо вони зробили спробу вбити мене, то можуть спробувати вбити і абатису, поки вона не розповіла про них ще кому-небудь!
Вони помчали вниз по сходах, пронеслися в темряві по газонах, залах, коридорах і переходах. Кевіна не було, чергував інший стражник, але він навіть не пробував зупинити їх, бо добре знав Річарда. А сестрам вхід не забороняється.
Річард зрозумів, що вони спізнилися: двері в приймальню були зірвані з петель. Він зупинився в коридорі, дивлячись на мармурову підлогу, всипану паперами та уламками.