Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

Гудкайнд Террі

Він згадав дні, проведені з Келен, згадав про щастя кохання. А потім він подумав про інших людей, тих, які теж відчувають таке ж щастя, і тих, хто випробує його в майбутньому. Якщо це майбутнє відбудеться.

— Ти зможеш йти з нею рука об руку, Річард. Вічно. Річард відірвав погляд від білого піску:

— Рука об руку, по праху смерті. Вічно. Що буде з Келен, у що перетвориться її любов до нього, якщо він запропонує їй таке? Вона прийде в жах. І кожен раз, як буде дивитися на нього, вона буде бачити справжнє чудовисько.

Вічно.

І

він буде жити вічно з її відразою, а не любов'ю. Намагаючись врятувати її, він не тільки знищить всіх людей, а й розіб'є їй серце.

Ціна занадто висока.

Але це означає кінець і його життя, його любові.

Він подивився прямо в очі породження зла.

— Ти отруїв нашу любов отрутою своєї ненависті. Ти навіть поняття не маєш, що значить любити.

Гнів сколихнувся в ньому, як полум'я. Принаймні він отримає за це хорошу плату. Помста.

Річард підняв в кулаці Камінь Сліз. Даркен Рал відступив на крок.

— Річард, подумай про те, що ти робиш!

— Ти заплатиш мені за це. Він дістав з кишені щіпку чорного піску і жбурнув у піщаний коло.

Дарці Рал замахав руками.

— Ні! Ти ідіот!

Білий пісок почав корчитися, ніби від болю. Як живий. Накреслені символи змішалися і зникли. Здригнулася земля, і по трав'янистому грунті побігли тріщини.

З блискучого білого піску полетіли блискавки, розлітаючись по всьому Саду Життя. Приміщення наповнилося гулом і сліпучим світлом. Зачарований пісок перетворився в озерце блакитного полум'я. Повітря здригалося.

— Ні! — Даркен Рал погрозив небу кулаками. Він опустив голову і, побачивши повільне наближення Річарда, який стискав в руці Камінь Сліз, затих і простягнув руку.

Річард зупинився. Дихання перехопило. Біль від шраму на грудях охопила все тіло. Закликавши на допомогу всю свою волю, він рушив вперед. З кожним кроком біль наростала. Здавалося, вогонь злизує плоть з кісток і починає закипати кістковий мозок. Але лють допомагала терпіти.

Річард зняв з себе шнурок з Каменем Сліз і витягнув його перед собою так, що Камінь хитався прямо перед лицем Дарка Рала. Рал відсахнувся.

— Ти будеш носити його в темряві смерті. Вічно. — Річард підійшов ближче. На коліна!

Мерехтлива фігура опустилася на коліна. Блакитні очі втупилися в Камінь Сліз. Річард вже зібрався надіти шнурок на шию примарі, але раптом завмер.

Позаду Даркена Рала він побачив вівтар зі скриньками. З стоячої посередині відкритої шкатулки било в небеса зелене світло.

Річард згадав, про що йому говорили Енн, Натан і Уоррен. Якщо він скористається Каменем з егоїстичних міркувань, з ненависті, він розірве завісу. Більше всього на світі йому хотілося відправити Даркена Рала в пітьму Підземного світу, приректи його на вічне покарання за все, що він створив. Але тоді здійсниться саме те, чого він повинен перешкодити будь-яку ціну.

До того ж

він сам в усьому винен. Те, що він зробив це ненавмисно, справи не міняє. Життя не є справедливість, життя є просто життя. Якщо ти випадково наступиш на змію, вона тебе вкусить. Наміри не мають значення.

— Я сам винен у своєму нещасті, — прошепотів Річард. — І сам повинен відповісти за наслідки своїх діянь. Я не можу змусити інших розплачуватися за те, що зробив я сам, не важливо, навмисно або ненавмисно.

Річард повісив Камінь Сліз собі на шию. Дарці Рал в тривозі скочив на ноги.

— Річард… Ти не розумієш, що кажеш. Вбий мене. Повісь мені Камінь на шию. Здійсни свою помсту!

Річард повернувся спиною до вівтаря і простягнув руку. Кругла кісточка скріна, оточена блакитним сяйвом, стрибнула йому в долоню. Але магія Річарда захищала його.

Він підняв кісточку вгору. Охоплений гнівом, охоплений спокоєм, він вивільнив свою силу, і сила спалахнула з його стислого кулака.

Блискавка, жовта і гаряча, ударила в Даркена Рала.

Блискавка, чорна і холодна, ударила в Даркена Рала.

І обидві вони закрутилися в шаленій люті скріна.

На зал опустилася непроглядна темрява, а коли вона зникла, не стало ні блискавок, ні Даркена Рала. Затиснута в кулаці кісточка скріна холодила долоню.

Зелене світло стало яскравіше, зал задзвенів. Річард зняв з шиї Камінь Сліз.

Шкіряний шнурок відірвався і впав, а Камінь почорнів в його долоні. Річард викинув руку вперед. Камінь Сліз полетів до зеленого світла, на мить завис, закружляв у повітрі і впав у скриньку. Зелене світло зблякло, стало прозорим і зникло. Б'ючий в небо стовп потустороннього світла розчинився, і в Саду Життя запанувала тиша.

Річард жбурнув до скриньок кісточку скріна, і знову з ревом заблищали подвійні блискавки.

Гарячий білий світ і крижана імла затанцювали навколо нього. Коли все скінчилося і знову повисла тиша, на вівтарі залишилися стояти три скриньки.

Закриті.

Річард знав, що їх неможливо відкрити без Книги. А Книга існує лише у нього в голові. Скриньки Одена, а значить, і врата назавжди залишаться закритими.

Почулося металеве клацання. Річард відчув, як щось ковзнуло по шиї і впало на землю.

Він опустив очі і побачив на підлозі нашийник, Рада-Хань. Мерзенна штука розстебнулася. Він вільний.

І болю більше не було. Річард обмацав груди. Шрам зник.

Він стояв посеред тиші, так і не усвідомивши до кінця, що ж сталося. Він так і не зрозумів, як йому вдалося все це виконати.

* * *

Все скінчено.

А для нього взагалі все скінчено.

Сьогодні Келен помре.

І тут він зірвався з місця і побіг. Адже день ще не закінчився.