Епоха слави і надії
Шрифт:
Поліцейські машини стояли одна за одною з відкритими дверима і чекали своїх пасажирів. Співробітники правоохоронних органів повели затриманих.
– Навіщо тобі такий чоловік?! – Зневажливо кинув Степан, звертаючись до Ганни, що йшла поруч.
Дівчина промовчала, але Ніколас вирішив відповісти за неї, злегка повернувши голову на бік так, щоб краєм очей бачити Стажера.
– В мене немає суперників. Адже справа стосується її і мене. Я або не сумніваюся в ній і вона не сумнівається в мені, або ні про яких "нас" і мови бути не може. А такі як ти, нехай будуть. Нагадуватимуть мені, що
Степан вилаявся крізь зуби, але стримався, щоб не продовжити словесну суперечку.
Всі підійшли до машин і зупинилися, до них наближався Шейх. Лангре зробив пару кроків йому на зустріч. Він був дещо схвильований і це позначалося на його обличчі, воно придбало червонястий відтінок.
– Добре, що ви ще не поїхали. – Широко посміхнувшись, звернувся Шейх до Лангре. – Ця картина, просто шедевр. Я зацікавлений в її купівлі.
Лангре залишився з кам'яним обличчям.
– Даруйте, але картину ми конфіскуємо, до закриття справи.
– Від однієї картини багато що у ваших справах не зміниться. Я можу запропонувати частину суми вам, за клопіт.
Обличчя Лангре все так само було безживним і суворим.
– Я розумію. Але все ж картина їде з нами у відділок і буде доказом.
– За цей "доказ" я заплачу 10.000.000 доларів. Це великі гроші для вашого департаменту поліції. Думаю, що ваш уряд ніколи не виділить стільки грошей вашому відділку.
Ця розмова була даремна і Лангре не хотів її продовжувати. Він відвернувся від зацікавленого покупця і пішов у бік машини.
Шейх, подивився на Ніколаса, а потім на Ганну:
– Тоді я купую права на авторську колекцію Ганни. Ви непротив? Ніколас показав нам, як повинна боротися людина! Пройшло стільки років, і зараз перед ним винні просять вибачення перед ним і перед всім світом. Тепер Ловець Снів буде символом справедливості!
Ганна посміхнулася, але залишилася мовчати. Поліцейський надів кайданки на Ніколаса і його разом з Ганною посадили в мікроавтобус. Другі кайданки він надів на Стажера, і той разом з Лангре теж сів у машину, в якій вже був Едвард і інші. Машини повільно поїхали, покидаючи місце події.
Глава 25
"Коли любить один – це: рабство, прихильність, повага, звичка. Але це не любов – справжня любов, завжди взаємна!"
Гай Юлій Цезар.
Рев двигунів був чутний на всю вулицю, але в салоні, як і раніше було тихо. Броньовані поліцейські мінівени мчали по дорозі до відділку. В одній з машин знаходилося п'ять затриманих і двоє вартових закону. Стажер, Лангре, Ніколас, Ганна та її батько Едвард. Повернув, машина піддала газу, так сильно, що Стажер трохи не впав Лангре на коліна.
– Цей шофер везе нас, як м'ясо на продаж. – Вилаявся хлопець.
– Зазвичай в цих машинах возять трохи інший контингент. – З посмішкою відповів йому Лангре і відвернувся у вікно.
– Як би то не було, до всіх треба відноситися з повагою. Особливо, якщо людина тільки підозрюється, а не визнана винною.
Машина їхала досить швидко. Проїхав ще милю в тому ж темпі, бус різко почав гальмувати і пролунав скрипучий звук. Колона зупинилася. Пасажири подивилися на двері, що відкрилися, з яких вийшли поліцейські. Навкруги стояла повна
– Добрий вечір! – Привітав їх повсталий із мертвих.
Всі були в шоці. Вони бачили перед собою, чи то примару, чи то дуже невдалий жарт.
– Як таке може бути? – Вирвалося у Степана.
– Поняття не маю – напівпошепки відповів Лангре на несподіване питання Стажера.
Те, що вони бачили, було не жартом і не примарою. Виходить, що сер Альприм, за допомогою своїх санітарів, влаштував виставу перед Лангре і Стажером, щоб інсценувати свою смерть. Поки Лангре займався всім, щоб викрити Стажера, він навіть не помітив, як провели його самого.
– Ну ви і створили мені неприємностей.– Знову заговорив Лангре, але вже впевненішим тоном.
– Не більше, ніж ви мені – привітно відповів Альприм. – Я так розумію, мені треба розпочати з пояснень, а то ви і далі будете на мене так витріщатися.
Він зробив крок в салон і зайняв місце поряд з Ганною, закинув ногу на ногу, зняв свій капелюх і поклав його на коліно, він зовсім не виглядав людиною з обмеженими здібностями.
– Братство невдоволене, що я припустив те, що відбувається. – Почав сер Альприм. – Коли Едвард був у Тибеті і шукав відповіді на свої питання, він дізнався про Братство Дев'яти Невідомих і де зберігається секрет еліксиру безсмертя. Потім він знайшов кладовище, на якому була похована моя нога, і там же відкопав колоду карт часів Другої Світової війни. Едвард знайшов докази, але не зміг розгадати, що за таємницю вони приховують, а оскільки його донька, Ганна невиліковно хвора, він вирішив особисто приїхати на зустріч до мене.
І в його готелі, на святкуванні купівлі відомих картин, в нас зав'язалася розмова. Розмова була без успіху і Едвард пішов. Цього ж вечора, в рамі однієї з картин, я дістав записку "15 років тому…".
Сер Альприм помітив здивування на їх обличчях і посміхнувся, розуміючи причину їх шоку.
– Життя повне збігів, іноді воно складається тільки з них. Я не знав, що ці записки писав Ніколас і прикріплював до своїх картин. Я подумав, що ця справа рук Едварда і на цьому він не зупиниться і найперше, що прийшло мені на розум, це інсценувати свою смерть. Так я планував зупинити шантаж і погрози, а коли на ранок приїхав пан Лангре, я вислав йому відео з камери спостереження, де батько Ганни виходить з номера.
В планах було затримати його, і таким чином вивести з "гри", але далі колода карт перейшла до Ніколаса, і він у прямому ефірі продовжив пошуки еліксиру безсмертя Амріти, а поліція знищила одну з наших штаб-квартир в Італії. Все виходило з-під контролю, але тепер нам пора б все повернути в колишнє русло.
Пасажири напружилися. Зараз вони розуміють, що знають занадто багато і найкращий спосіб змусити людину забути – це покласти її в могилу. Сер Альприм відчув напругу, яка нависла в повітрі. Вони кидали свої погляди то на нього, то один на одного, то на причинені двері авто, через які, як їм здавалося, можна вчинити втечу. Їх гість дав трохи часу понервувати, щоб всі зрозуміли серйозність ситуації, потім заговорив, звертаючись до Ніколаса.