Ерагон. Найстарший
Шрифт:
— Але якщо ельфи так люблять логіку, — сказав Ерагон, — тоді ви завжди маєте погоджуватись одне з одним.
— Не завжди, — відповів Оромис. — Як і будь-яка інша раса, ми керуємось цілою низкою догм і дуже часто приходимо до різних висновків. Це в тих ситуаціях, чуєш, я наголошую, коли кожна з думок є слушною. Але попри моє бажання, деякі ельфи не хочуть тренувати власний розум належним чином.
— Цікаво, і як же ви збираєтесь навчати мене логіки?
— Найдавнішим та найбільш ефективним методом: полемікою, — посміхнувся вчитель. — Я ставитиму тобі питання, а
Несподівана зміна теми заскочила Ерагона зненацька. У нього склалося відчуття, що Оромис нарешті зачепив ту тему, до якої наближався весь цей час.
— Я ж казав, — примирливо мовив юнак. — Щоб допомогти тим, хто страждає від правління Галбаторікса. Ну й через власне бажання помститися.
— То ти б'єшся з гуманних причин?
— Що ви маєте на увазі?
— Лише те, що ти б'єшся, аби допомогти людям, яким Галбаторікс завдав лиха, й не дати йому завдати лиха ще комусь.
— Саме так, — погодився Ерагон.
— Гаразд, нехай. Але скажи, мій юний вершнику, чи не матиме війна з Галбаторіксом ще гірших наслідків? Адже люди в Імперії живуть своїм буденним життям і їх мало хвилює безумство короля. Чим ти виправдаєш вторгнення на їхні землі, руйнування їхніх будинків, смерть синів і дочок?
Ерагон був так здивований і приголомшений питанням Оромиса, що аж рота роззявив. І жодна путня відповідь не спадала йому на думку. Юнак був переконаний, що має рацію, але не міг довести власної правоти.
— А хіба ви не вважаєте, що Галбаторікса слід скинути? — схвильовано мовив він.
— Я ж питав зовсім не про це, — почув юнак у відповідь.
— Але ж ви маєте думати так само, — наполягав Ерагон. — Згадайте, що він зробив із вершниками.
Умочуючи хліб у рагу, Оромис продовжував їсти, а Ерагон аж скривився від люті. Нарешті, закінчивши трапезу, ельф склав руки на колінах і невинно спитав:
— Ти засмучений?
— Так, — озвався юнак.
— Чудово тебе розумію. Утім, поміркуй над питанням, аж доки не знайдеш відповідь. Сподіваюсь, вона буде переконлива.
СЛАВА ЧОРНОГО РАНКУ
Вони прибрали зі столу й винесли тарілки надвір, де помили їх піском. Оромис покришив залишки хліба птахам, і обидва співрозмовники повернулись до хатинки.
Потому Оромис витяг перо та чорнила, й навчання продовжилось. Вони опановували Лідуен Кваедхі, письмову форму давньої мови, більш витончену, ніж руни людей чи гномів. Ерагон губився в загадкових символах, радіючи бодай з того, що наука принаймні не вимагає нічого, окрім механічного запам'ятовування.
За кілька годин, що їх вони провели над паперами, Оромис змахнув рукою й гукнув:
— На сьогодні досить! Продовжимо завтра.
Ерагон стомлено звівся, поглядаючи, як Оромис копирсається в сувоях паперів на полиці.
— Ці два написано прадавньою мовою, — пояснив ельф, повертаючись до столу. — А ось оці три — твоєю рідною. Вони допоможуть тобі опанувати обидві абетки, а також зрозуміти те, про що дуже довго розповідати.
Трохи поміркувавши, Оромис дістав з полиці
— Це словник, — ельф простягнув його юнакові. — Сумніваюсь, що ти подужаєш, але спробуй.
А коли він прочинив для Ерагона двері, той не витримав:
— Майстре…
— Слухаю тебе, Ерагоне.
— А коли ж ми нарешті почнемо працювати з магією?
Оромис сперся рукою на одвірок, ніби через утому, й, зітхнувши, нарешті сказав:
— Ти повинен довіритись мені, Ерагоне. Утім, ти маєш рацію, ми не будемо зволікати. Отож, облиш ці папери й ходімо вивчати таємниці грамаріє.
Оромис постояв на галявині перед хатиною, вдивляючись у гори, а потім, не озираючись до юнака, сказав:
— То що таке магія?
— Маніпуляція енергією за допомогою прадавньої мови.
— З технічного боку, так, — помовчавши, озвався ельф. — Багато хто знає тільки закляття й нічого більше. Однак твоє визначення не говорить про сутність магії. Магія — це мистецтво мислити. Це не сила чи мова, адже тобі вже відомо, що обмежений запас слів не є перешкодою для використання магії. Отже, магія спирається на організований інтелект. Бром зігнорував звичайний режим навчання, не вдаючись у тонкощі грамаріє, щоб озброїти тебе навичками для виживання. Я теж змушений його ігнорувати заради твоїх перемог у майбутніх битвах. Утім, Бром навчив тебе азів магії, натомість я відкрию найдавніші секрети, якими володіли лише найкращі з вершників. Ти дізнаєшся, як убити енергією, не більшою за ту, що потрібна, аби поворухнути пальцем. Я навчу тебе прийому, завдяки якому можна миттєво пересувати предмети з місця на місце, а також закляття, що дозволяє побачити отруту в їжі та напоях. Ти дізнаєшся про різні способи стеження, а також живлення енергією з навколишнього середовища. Ці способи такі потужні й небезпечні, що вершники-початківці їх ніколи не вчили. Але зараз ми в такій ситуації, що я мушу розкрити тобі всі таємниці, сподіваючись на те, що ти не станеш ними зловживати.
Звівши праву руку догори, Оромис вигукнув: «Адурна!»
Ерагон зачаровано спостерігав, як зі струмка біля хатини в повітря здійнялася водяна куля й попливла до ельфа, слухняно зупинившись перед учителем.
Вода в струмку, що сховався в затінку гілля, здавалась темною, а куля натомість була прозора, наче скло.
Усе ще вдивляючись у горизонт, Оромис гукнув «Лови!» й, не озираючись, кинув кулю Ерагонові.
Юнак зосередився й спробував був її схопити, але та хлюпнула на землю, щойно торкнулася його рук.
— Лови за допомогою магії, — з докором пояснив Оромис і знову вигукнув закляття. Водяна куля стрибнула до його рук, немов дресирована тварина. Цього разу він кинув її без попередження.
— Реіза ду адурна, — встиг промовити Ерагон, і куля зависла над його долонею.
— Не зовсім вдалий підбір слів, — скривився Оромис, — та все ж таки спрацювало.
Ерагон усміхнувся й прошепотів:
— Трхриста…
Куля різко змінила курс і полетіла в голову вчителю, однак не влучила туди, куди хотів Ерагон. Вона пролетіла повз ельфа, розвернулася й помчала назад до юнака.