Гаррі Поттер і в'язень Азкабану

Ролiнг Дж. К.

— Твоя голова, Поттере. Прямо в повітрі.

Запала довга мовчанка.

— Може, йому варто піти до мадам Помфрі, — запропонував Гаррі. — Якщо йому таке ввижається...

— Що робила в Гоґсміді твоя голова, Поттере? — стиха запитав Снейп. — Твоїй голові заборонено там бувати. Жодна частина твого тіла не має дозволу бувати в Гоґсміді.

— Я знаю, — Гаррі старався, щоб його обличчя не здавалося ні винним, ні переляканим. — По-моєму, Мелфой мав галюци...

— Мелфой не мав жодних галюцинацій! —

гаркнув Снейп і, впершись руками в поруччя Гарріного крісла, наблизив до Гаррі своє лице. — Якщо в Гоґсміді була твоя голова, то там була й решта твого тіла.

— Я був у ґрифіндорській вежі, — заперечив Гаррі. — Як ви й звеліли...

— А хто це може підтвердити?

Гаррі не відповів. Вузькі Снейпові вуста викривилися в єхидній посмішці.

— Отож, — випростався Снейп. — Усі, починаючи з Міністерства магії, намагаються захистити славетного Гаррі Поттера від Сіріуса Блека. Але ж славетний Гаррі Поттер не визнає ніяких правил. Нехай простаки переймаються його безпекою! Славетний Гаррі Поттер ходить, де заманеться, і йому начхати на наслідки.

Гаррі мовчав як риба. Снейп намагався його спровокувати і витягти з нього зізнання. Але цього не буде. Снейп не має ніяких доказів... поки що.

— Як ти нагадуєш мені свого батька, Поттере! — несподівано сказав Снейп, зблиснувши очима. — Він теж був на диво самовпевнений. Мав якісь там успіхи у квідичі, а тоді вирішив, що він недосяжний. Швендяв, задерши носа, зі своїми друзями й шанувальниками... аж моторошно, які ви схожі!

— Мій тато не задирав носа! — не стримався Гаррі. — І я також.

— І правила твій батько також не зневажав, — не вгавав Снейп, а його худе обличчя спотворювала злоба. — Правила існували для простих смертних, а не для володарів кубка з квідичу. Він був таким пихатим хвальком...

— ЗАТКНІТЬСЯ!

Гаррі раптом зірвався на ноги. Його охопила така лють, якої він не відчував ще з того останнього вечора на Прівіт-драйв. Він не зважав, що Снейпове обличчя застигло, а його чорні очі скажено зблиснули.

— Що ти мені сказав, Поттере?

— Я сказав, щоб ви заткнулися і не згадували мого батька! — крикнув Гаррі. — Я знаю правду, ясно? Він урятував вам життя! Мені розповів Дамблдор! Якби не мій тато, вас тут би взагалі не було!

Снейпова пожовкла шкіра стала бліда, мов кисле молоко.

— А директор розповів, за яких саме обставин твій батько врятував мені життя? — просичав він. — Чи, може, він вважав, що ці деталі надто неприємні для делікатних вушок незрівнянного Поттера?

Гаррі прикусив губу. Він не знав подробиць і не хотів у цьому зізнатися. Але Снейп здогадався про це.

— Було б дуже прикро, якби в тебе, Поттере, залишалися фальшиві уявлення про свого батька, — з ненавистю примружився Снейп. — Може,

ти уявляв собі якийсь неймовірно героїчний вчинок? Дозволь, я виправлю цю помилку — твій безгрішний батько зі своїми друзями вирішив утнути зі мною неймовірно смішний жарт. Він міг закінчитися моєю смертю, якби твій батько в останню мить не перелякався.Він не вчинив нічого відважного. Рятуючи моє життя, він просто рятував свою шкуру. Якби їхній жарт удався, його б вигнали з Гоґвортсу.

Снейп вишкірив свої криві жовті зуби.

— Виверни кишені, Поттере! — звелів він раптом. Гаррі не поворухнувся. Його мовби оглушило.

— Виверни кишені, або ми йдемо просто до директора! Виймай усе, що там є!

Гаррі похолов. Він поволі витяг торбинку забавок із "Зонко" і Карту мародера. Снейп узяв у руки торбинку.

— Це дав мені Рон, — пояснив Гаррі, подумки молячись, щоб устигнути попередити Рона до того, як його побачить Снейп. — Він... він приніс їх ще минулого разу..

— Невже? І ти й досі носиш це з собою? Як зворушливо. .. а це що таке?

Снейп глянув на карту. Гаррі з усіх сил намагався виглядати байдужим.

— Просто клаптик пергаменту,— знизав він плечима.

Снейп перевернув карту, не спускаючи з Гаррі очей.

— Навіщо тобі такий потріпаний пергамент? — запитав він. — Може, краще його... викинути?

Він простяг руку до вогню.

— Ні! — хапливо вигукнув Гаррі.

— Ага-а! — у Снейпа затремтіли ніздрі. — Ще один коштовний дарунок від містера Візлі? Чи, може... це щось інше?.. Лист, написаний невидимим чорнилом? Або... інструкції, як проникнути в Гоґсмід, оминаючи дементорів?

Гаррі кліпнув. Снейп тріумфував.

— Поглянемо, поглянемо... — бурмотів він, виймаючи чарівну паличку і розгладжуючи карту на столі. — Вияви свою таємницю! — Снейп торкнувся паличкою до пергаменту.

Нічого не сталося. Гаррі стис кулаки, щоб не тремтіли руки.

— Покажи себе! — ударив паличкою Снейп.

Але карта й далі залишалася чистою. Гаррі намагався дихати глибше, щоб заспокоїтися.

— Професор Северус Снейп, учитель цієї школи, наказує тобі відкрити інформацію, яку ти приховуєш! — сказав Снейп і різко вдарив карту чарівною паличкою.

І по гладенькій поверхні карти враз побігли слова, мовби писані невидимою рукою:

"Містер Муні передає вітання професорові Снейпові і просить його не пхати свого довжелезного носа до чужого проса".

Снейп завмер. Гаррі приголомшено дивився на напис. Але карта на цьому не зупинилася. Далі з'явилося ще одне речення:

"Містер Золоторіг погоджується з містером Муні і хоче лише додати, що професор Снейп — бридота і кретин".

Це було б неймовірно кумедно, якби ситуація не була настільки серйозною. З'явився новий напис: