Кінець Вічності
Шрифт:
Відповідь напрошувалася сама: ревнощі, жадоба помсти, прагнення розчавити його.
Харлан задумливо погладжував пальцями розгорнену сторінку. Раптом його увагу привернуло рекламне зображення червоного наземного екіпажу, схожого на ті, якими послуговувалися в 45-му, 182-му, 590-му і 984-му Сторіччях, а також у пізніший період Первісної ери. Це був досить простий тип транспорту з двигуном внутрішнього згорання. За Первісної ери продукти з природної нафти використовували як джерело енергії, а колеса робили з натуральної гуми. Звичайно, в пізніших Сторіччях екіпажі були досконаліші.
Харлан
— Рекламні оголошення, — пояснював тоді Харлан, — розповідають нам про Первісну історію набагато більше, ніж так звана хроніка, вміщена в тому самому часописові. Інформаційні замітки розраховано на читачів, добре знайомих із навколишнім світом, у якому вони живуть. В них ніколи не пояснюються терміни, призначення предметів, оскільки немає в тому потреби. От, наприклад, що таке «м’яч для гри в гольф»?
Купер відверто признався в своєму неуцтві.
Харлан повів урок далі своїм звичним повчальним тоном:
— З випадкових повідомлень можна дійти висновку, що це невеличка кулька, зроблена з невідомого нам матеріалу. Відомо також, що вона застосовувалася в спортивній грі, хоча б тому, що про неї згадується в розділі «Спорт». З окремих заміток доходимо висновку, що мета цієї гри — з допомогою довгої ключки загнати кульку в лунку на грунті.
Та навіщо даремно сушити собі голову? Подивись на рекламну картинку! Вона не лише закликає купити м’яча, а й подає нам чудове його зображення і навіть окремо показує зріз предмета, щоб дати уявлення про його будову.
Проте Куперові, який прибув до Вічності з того Сторіччя, де реклама ще не набула розвитку, було важливо оцінити її значення.
— Просто бридко стає від таких самовихвалянь, — сказав він. — Який дурень повірить тому, хто на всі лади розхвалює власну продукцію! Хіба така людина скаже про вади своїх виробів? Або хіба утримається від перебільшення?
Харлан у своєму рідному Сторіччі був свідком розквіту реклами, через те він поблажливо звів брови.
— З цим треба миритися. Такий був їхній спосіб життя, а ми ніколи не втручаємося в спосіб життя суспільства, якщо тільки він не завдає серйозної шкоди людству в цілому.
Розглядаючи крикливі рекламні оголошення, Харлан знову повернувся думками в сьогоднішній день. Його охопило несподіване хвилювання. Чи справді щойно пережитий спомин випадковий? Чи, може, то були болісні пошуки виходу з мороку, пошуки шляху до серця Нойс?
Реклама! Спосіб привернути увагу, заохотити. Хіба для фабриканта, який виробляє оці екіпажі, важливо, чи хтось давно вже хотів купити його товар, чи таке бажання виникло під впливом реклами? Якщо йому вдавалося запопасти клієнта (було таке слово) і той врешті-решт зробив покупку, то хіба не однаковий наслідок?
А коли так, то хіба має значення, чим керувалася Нойс, — почуттями чи розрахунком? Важливо, щоб вони були вкупі й тоді вона покохає його. Він усе зробить для цього і, зрештою, не матиме значення, що стало поштовхом для її кохання. Харлан навіть
Однак Фінджі напевно робив спроби, напевно намагався… (Харлан навіть подумки не зміг закінчити фрази). Фінджі й сам, особисто, мав змогу довести існування такого забобону. Щодня зустрічаючись із Нойс, він не міг утриматися від спокуси, не міг не зробити спроби. Отже, вона йому відмовила.
Тоді йому довелося використати Харлана, і Харлан домігся успіху. Ось через що в Фінджі заграли ревнощі. Щоб помститися, він намагався переконати Харлана, нібито Нойс мала суто практичні наміри й ніколи не буде його.
Хоч би там як, але Нойс відмовила Фінджі, незважаючи на свою мрію жити вічно, й прийшла до Харлана. В неї був великий вибір, але вона обрала Харлана. Отож нею керував не тільки холодний розрахунок. Якусь роль тут зіграло почуття.
З кожною секундою в Харлановій голові народжувалися дедалі сміливіші думки, виникали дедалі відчайдушніші наміри.
Вона повинна належати йому. І вже тепер! До Зміни Реальності! Як, хай йому грець, сказав Фінджі, ніби збиткуючись над ним: мить не можна продовжити навіть у Вічності.
— А коли все-таки можна?
Харлан уже достеменно знав, що він має робити. Ущипливі насмішки Фінджі довели Харлана до такого стану, що він ладен був піти на будь-який злочин, а пущена Обчислювачем шпилька на прощання підказала Харлану характер його майбутнього злочину.
Після цього він уже не гаяв часу. В радісному збудженні він мерщій вибіг із кімнати, аби здійснити свій перший злочин проти Вічності.
Розділ 8
ЗЛОЧИН
Ніхто не поцікавився, куди він поспішає. Ніхто не зупинив його. Все-таки в соціальній ізоляції Техніків були свої переваги. Він підійшов до виходу в Час і настроїв прилади управління на відповідні координати. Харлан побоювався, що колись потрібно буде на законних підставах скористатися цим самим виходом і хтось зацікавиться, чому він зайнятий. Харлан трохи повагався і опечатав двері особистою печаткою. Це відвертатиме увагу. Неопечатаний вихід став би темою пересудів на цілий тиждень.
Звичайно, міг би щось запідозрити і сам Фінджі, якби наштовхнувся на двері. Доводилося ризикувати.
Нойс стояла на тому самому місці, де Харлан її залишив. Відколи він покинув 482-е й вернувся у Вічність, минуло кілька нестерпних годин (за біологічним часом), але для Нойс він з’явився через кілька секунд після свого зникнення. Жоден волосок не встиг поворухнутися на її голові.
— Ти щось забув, Ендрю? — злякано запитала вона.
Харлан жадібно дивився на жінку, але й з місця не зрушив, щоб хоч доторкнутися до неї.