Кассандра

Украинка Леся

Ну, все одно, піди поклич сестру.

Рабиня

Котору? Поліксену?

Деїфоб

Ні, Кассандру, та хутко.

Рабиня

(йде воркотячи)

Хутко! бач, який швидкий. Старі вже ноги в мене, де тут хутко…

(На порозі).

Та

он вона й сама… Царівно, швидше - там братик дожидається…

(Виходить).

Кассандра

(з кужілкою за поясом і з веретеном іде прядучи)

Вітаю.

Деїфоб

І що ти справді вигадала, сестро? Рабинь всіх розпустила, а сама кужілки з рук не випускаєш.

Кассандра

Брате, воно завчасу краще привикати до неминучого.

Деїфоб

Се рабська мова! Царівна так би не сказала зроду.

Кассандра

А що ж казати?

Деїфоб

«Або царювати, або загинути!»

Кассандра

Ми всі загинем, та не царюючи.

Деїфоб

Дай спокій, сестро, і не частуй мене пророкуванням. Се чисте горе: брат - пророк, сестра - пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних. Ось ти взяла кужілку, се й гаразд, казати правду, дівчині се личить далеко краще, ніж пророча мова. Отож пряди й не пророкуй.

Кассандра

Я, брате, сама б радніша прясти білу вовну, ніж віщувати всім нам чорну долю.

Деїфоб

Пряди, пряди - ниток багато білих зарученій потрібно на весілля, на шлюбні шати й на дари для гостей.

Кассандра

Се й ти вже, брате, бачу, у пророках, та шкода, що не в пору й не до речі.

(Ображена одвертається).

Деїфоб

І в пору, і до речі. Я, сестрице, не звик даремне марнувати мову. Якщо кажу, то, значить, варто слухать, а ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно, не вгадаєш, то я тобі скажу: ми заручили тебе оце тепер за Ономая, царя лідійського.

Кассандра

Зарані, брате, говориш

ти мені: «Ми заручили», бо ще ж я не рабиня поки що і маю власну волю.

Деїфоб

Ні, Кассандро, бо кожна дівчина, чи то рабиня, чи то царівна, слухає родини.

Кассандра

Я, брате, й не рабиня, й не царівна, а більше й менше, ніж вони обидві.

Деїфоб

Я не для загадок прийшов сюди, не для пустих розмов. Кажу виразно, що ти заручена. Цар Ономай тебе собі жадає в нагороду за спілку й поміч проти ворогів. Хвалився він, що піде в бій сьогодні, і всіх своїх лідійців поведе, і що не зайде сонце, як вже буде розбите впень усе вороже військо. «Коли се правда,- ми сказали,- завтра ти поведеш Кассандру до намету».

Кассандра

Хіба що такі «Коли се правда…» Власне, що се неправда.

Деїфоб

Я не сподівався, що ти, троянка і дочка Пріама, так самолюбно можеш відрікатись подать рятунок Трої і родині. Атрідова дочка була величніш, недарма еллінки проти троянок так величаються, бо вийшла з них славутня Іфігенія, що радо життя своє дівоче положила за славу рідного народу.

Кассандра

Брате, не знаєш ти ціни жіночим жертвам, а я тобі кажу: з усіх жінок славутня Іфігенія зложила ще не найбільшу й не найтяжчу жертву. Ох, скільки тяжких, хоч безславних жертов зложили ті жінки, що не лишили імення по собі! Якби схотів ти від мене жертви крові, певне б, я її здолала дати, але сеї - не можу, брате, я не героїня.

Деїфоб

Так, я се бачу, ти сестра Паріса, але не Гектора. Наш Гектор міг життя віддати, жінку залишити, осиротити сина для рятунку або для честі Трої. А Паріс готовий для Гелени загубити весь рідний край. Отак і ти, Кассандро, для тіні млявого свого Долона, хоч сам він був зрадливий проти тебе, готова всіх нас утопити.

Кассандра

Брате! Не ображай загубленої тіні! Ти кажеш, млявий був Долон, зрадливий? Чому ж той млявий та пішов на згубу, на смерть видиму в той час, як ніхто з моїх братів-героїв не одваживсь? Либонь, тому, що Гектор вже був мертвий, а Деїфоб одважний тільки словом.