Кассандра

Украинка Леся

Деїфоб

Старий я для розвідок. Ти ж, Кассандро, ще молода, щоб старшого судити.

Кассандра

Над всіх старших найстарша Правда, брате.

Деїфоб

Лишім. Хто вмер, не встане. Річ не в сьому, а в тому, що повинна ти вчинити для щастя й для рятунку всеї Трої.

Кассандра

Почім

же знаєш ти, що в тім рятунок?

Деїфоб

Я знаю те, що се остання змога. Чи ти даси рятунок - невідомо, але повинна ти вчинить сю пробу. Коли уб'ють лідійця - люди скажуть: «Що ж, не судилось!» А як ти відмовиш, то скажуть всі, що ти нас загубила. Цар Ономай до тебе зараз прийде, щоб ти йому сама сказала слово. Єдине слово «згода!» - і лідійці, вшиковані до бою, рушать зараз.

Кассандра

Мій брате, се була б потрійна зрада - себе самої, правди і лідійців, бо я отим одним-єдиним словом погнала б на погибель ціле військо.

Деїфоб

Миліш тобі чужинці, ніж родина!

Кассандра

А нащо ж нам даремне їх губити? Не врятував нас Гектор богорівний, куди ж сьому лідійцеві!

Деїфоб

Кассандро, забула ти, що був тоді Пелід, теж богорівний, ще й богорожденний, тепер його нема.

Кассандра

Так говорила Пентезілея, красна амазонка, що згинула за Трою без пори.

Деїфоб

Та що Пентезілея! Все ж то жінка!
– не жінці врятувати Іліон.

Кассандра

Се правда, брате, отже, й не Кассандрі.

Деїфоб

(гнівно)

Гей, не чіпляйсь до слів!

Стара рабиня

(входить)

Там той, чужий, все домагається, чому його не кличуть.

Кассандра

Скажи йому, щоб він ішов сюди, а ти лиши нас, брате.

Деїфоб

Що

ж ти скажеш?

Кассандра

Що бог мені звелить.

Деїфоб

Ну, пам'ятай, як тільки бог звелить сказать: «не згода»,- до тебе ймення зрадниці пристане віднині і довіку.

Кассандра

Деїфобе!

Деїфоб

Я перший прикладу його до тебе прилюдно, на майдані. Пам'ятай.

(Виходить).

Ономай

(входить і спиняється у порога. Мовчання)

Царівно, радуйся.

Кассандра мовчить.

Я соромливість високо поважаю, але все ж бажав би я почути слово, хоч те єдине, що мені належить.

Кассандра

Ти певен, що воно тобі належить?

Ономай

Твій батько й брат запевнили мені те слово.

Кассандра

Так від них ти й чув його, а я тобі його не запевняла, та ти ж і не просив, і не питав, а хочеш просто взяти як належне.

Ономай

Прости, царівно, знаю, що дівчата солодкі речі люблять, але я не вдавсь для того. В мене річ коротка, не ти мене, а я тебе посватав, то, значить, уподобав, справа ясна. Адже тебе за жінку я бажаю.

Кассандра

Як можеш ти мене бажать за жінку? Ти ж бачиш, я душею не твоя.

Ономай

Як буде мій сей стан, і сії очі, і сі уста, вся горда пишна постать, то де ж із них подінеться душа? Адже й вона тоді моєю буде.

Кассандра

Не більше, ніж душа твоїх рабинь.

Ономай

Не прикладай сюди рабинь, Кассандро! Царицею ти будеш так, як личить моїй дружині і дочці Пріама.