Ключ Давидів

Ведмеденко Олег Валентинович

В молитві Господній “Отче наш” ми промовляємо такі слова: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...” Отже, як бачимо, якщо ми не прощаємо своїм боржникам, то не простить і нам Отець наш Небесний. Тут – велика мудрість! Господь встановив чіткий закон: “Що тільки людина посіє, те саме й пожне!” (див. Послання апостола Павла до галатів, 6.7). Якщо ми сіємо навколо себе добро, милосердя, любов, – відповідно й пожнемо сторицею. Коли ж сіємо ненависть, зло, нелюбовність, – такий само зберемо й врожай. Якщо сіємо вітер – обов’язково пожнемо бурю, і таким чином пізнаємо, що “Бог осміяний бути не може” (див. там же).

Ідея милосердя і богопізнання – основна ідея Біблії. Це шлях до спасіння, шлях до щастя, шлях до Царства Небесного. “Милості хочу, а не жертви,

і богопізнання більше, ніж цілопалень” (Книга пророка Осії, 6.6). І тут же, в четвертому розділі читаємо: “І погине народ Мій за те, що не має знання...” Брак знання, недовіра до слова Божого, небажання пізнавати волю Його і жити згідно з цією Волею – ось причина усіх наших проблем. Проблем як економічних, так і політичних, і релігійних. Лукавство і лицемірство правлять світом. Ми плачемо від того, що навколо буря – і вперто сіємо вітер. Ми не знаємо, як вирватись з тенет нещасть – і відвертаємо обличчя своє від Істини. Ми чекаємо від оточуючих розуміння й добра – і скрегочемо зубами від злості. Воістину, найреальніше пекло – це наш світ, це ми з вами, це наші запеклі в безбожності серця, де темрява незнання Бога, де тільки “плач і скрегіт зубів“. “Ми мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі: спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!.. Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті, постійно воркочемо, чекаємо права – й немає, спасіння – й від нас віддалилось воно...“ (Ісаї, 59.10 – 11).

“Наверніться – і будете жити”, – узиває Господь. Наверніться до милосердя, до прощення, до любові. Розпочніть піст духовний. Скажіть “досить!” ненависті, ворожнечі, розділенню. “Возлюбіть ворогів своїх...” Та чи зможемо , коли не навчилися прощати навіть братові своєму?

Прийшов Великий піст. Час зупинитися на шляхах своїх. Час зосередитись, заспокоїтись і поглянути на дорогу давню. На той шлях, яким більш як три тисячі років тому зносив Мойсей з гори Божої скрижалі Завіту – закон Божий. На той Голгофський шлях, яким дві тисячі років тому возніс їх Господь наш Ісус Христос на оцю висоту: “Возлюби!”

“Нову заповідь Я вам даю: любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!”

“Так говорить Господь: «На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, – то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!..” (Єремії, 6.16).

5). Піст тілесний

Говорячи про Піст, ми повинні пам’ятати, що це поняття включає в себе дві невід’ємні складові частини: піст духовний і піст тілесний. Піст тілесний лежить ніби на поверхні, він більш видимий, більш формально відчутний. А піст духовний – це піст внутрішній, подвиг серця, піст невидимий для людей, але видимий для Бога. І саме цей, другий, духовний піст – найбільший скарб в очах Господніх, бо саме він призводить до очищення внутрішньої частини посудини, і без нього піст тілесний – проста дієта. Як сказав Господь: “Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, – очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!” (Мф. 23.25 – 26).

Сьогодні ми поговоримо про піст тілесний: чи потрібен він, і що він дає людині? Не обов’язково бути православним християнином, щоб зрозуміти, що стримування в їжі, уникнення на деякий час важких для організму продуктів, таких, як м’ясо, яйця, сири, – сприятливо впливає на здоров’я і самопочуття людини. Це можуть підтвердити і медики, і спеціалісти-дієтологи, і просто люди, яким доводилось з тих чи інших причин “сідати” на рослинно-олійну дієту. Така дієта очищає організм, піднімає настрій, людина відчуває легкість. Блаженної пам’яті отець Олександр Мень порівнював прийняття їжі з причастям – причастям плоду природи. “Що б ви не їли, – пише він у своїй праці «Радісна звістка», – хліб – це плоть зерна, усяка їжа, що вона виготовлена з рослини, – це плоть цієї рослини, плоть тварин, риб, птахів, звірів. Ми причащаємося природі через їжу, і природа входить в нас. Все, що ми наростили собі, починаючи з дитинства, на нашому тілі, це взяте з природи, запозичене з неї в буквальному, прямому змісті. Вона живе в нас. Але хто знає, якщо ми їмо забиту істоту, то чи не входять в нас її страждання, її страх, її муки?”

Якщо ми звернемось до Святого Письма, то побачимо, що перша цивілізація людей, зображена в Біблії під образами Адама і Єви, взагалі харчувалася лише рослинною їжею. Людина не створена

вбивати братів своїх менших. Господь створив людину, щоб вона розумно панувала над природою. В першій книзі Біблії читаємо: “І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодівайте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» І сказав Бог: «Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, – нехай буде на їжу це вам!..” (Буття 1.27 – 29). Це вже після Потопу Господь через жорстокосердя людське і через злиденність землі, що проклята була в результаті гріхопадіння людства, – дозволив людям споживати тваринну їжу, сказавши Ноєві: “Усе, що плазує, що живе воно, – буде вам на їжу. Як зелену ярину – Я віддав вам усе“ (Буття 9.3). І до сьогодні людина продовжує поповнювати енергію свого організму за рахунок тваринного білка. Вживання в їжу тварин не забороняється і в Новому Заповіті: “Усе мені можна, – та не все на пожиток. Усе мені можна, – та будує не все!.. Їжте все, що на ятках м’ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, – бо Господня земля, і все, що на ній!“ (1 Кор. 10.23 – 26).

Безумовно, питання цілковитого утримання від тваринної їжі – питання непросте. Але, безперечно, що тимчасове утримання від цих недосконалих видів їжі – справа чудова. Тим більше, що таке утримання вимагає певних зусиль. І людина, що дотримується правила православної церкви постити 4 рази на рік, виграє як фізично, так і морально. Адже всяка стриманість – є зусилля нашого духа, перемога духа над плоттю. І недаремно для циклу проповідей під загальним заголовком “Великий Піст” я обрав саме цей епіграф: “Кожного разу, коли ми говоримо собі «ні»...”.

Сказав апостол Петро: “Покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, а в пізнанні – стримання, а в стриманні – терпеливість, а в терпеливості – благочестя, а в благочесті – братерство, а в братерстві – любов. Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів” (2 Петра 1.5 – 9). Отже, як бачимо, стримання – один з необхідних кроків нашого духовного зростання, один з важливих щаблів на цій драбині досконалості, сходження по якій призводить до Богопізнання. А пізнати Бога – це і є життя вічне, як сказано в Євангелії від Івана, 17 розд., 3 вірш. Стриманість – запорука спасіння. В тому числі і стриманість фізична, тілесна. Тому то й благословила Свята Церква піст, як стримування своїх тілесних і душевних пристрастей і пожадань. Як постійне нагадування про необхідність зупинитися на шляхах своїх, щоб на крилах духовного та тілесного посту піднятися до Небесних висот Царства Духу, Царства Любові, Царства Божого...

6). Піст духовний.

Який же піст потрібен Богові? Чи угодний для Господа такий “піст”, коли людина просто перейшла зі споживання м’яса на рибку, грибочки та огірочки? Коли вона не їсть м’яса, яєць, не п’є молока, але “п’є” кров людську? Безумовно ж, ні! Піст тілесний потрібен для нас з вами, для нашого здоров’я, для зміцнення нашої волі, для перемоги нашого духа над плоттю, а для Господа потрібен піст духовний! Без духовного посту піст тілесний – проста дієта. Тому і св. Антоній Великий визначав піст як стриманість в першу чергу язика, серця, а потім уже і черева.

Втім, звернімося до Святого Письма і пошукаймо в ньому відповідь на запитання: чи правильно ми розуміємо суть посту? Господь, звертаючись до пророка, говорить: “Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об’яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова – їхні гріхи! (тут дім Якова – зібрання усіх синів віри, зібрання всіх колін народу Божого, всіх, хто призиває Ім’я Господнє. – Авт.). Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливості, жадають наближення Бога: «Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того?»