Ключ Давидів
Шрифт:
Ще з язичеських часів період проводів зими і зустрічі весни був особливо радісним і веселим. Наші предки у ці дні поклонялися сонцю. Символіка сонця була в усьому. Навіть традиційні млинці – не що інше, як символ круглого гарячого світлого сонця. Церква вела безупинну боротьбу з поганськими звичаями. Для того аби викорінити з свідомості людей звичку поклонятися не Творцеві, а творінню, вона у дечому пішла на компроміс. Керуючись словами Христа: “Будьте ж мудрі, як змії” (Євангеліє від Матвія, 10 розділ, 16 вірш), церковнослужителі в боротьбі з язичництвом проявили зміїну гнучкість. Там, де не можна було зовсім викорінити поганські традиції, церква надавала їм християнського забарвлення, замінюючи язичницьку
У біблійній мові сонце – символ життєдайного Світла Правди. В книзі пророка Малахії читаємо: “А для вас, хто Ймення Мого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в проміннях Його, – і ви вийдете та поскакаєте мов ті ситі телята!” (Малахії, 4.2). І таким чином церква благословила святкування масляної, як зустріч Сонця Правди – Христа.
В Євангелії від Івана сказано: “Суд же такий, що Світло на світ прибуло...” (Від Івана, 3.19). І недаремно масляна припадає саме на неділю Страшного Суду. В цю неділю у храмах читається Євангеліє від Матвія:
“Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить один від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята – ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником Я був – і Мене прийняли ви. Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був – і прийшли ви до Мене».
Тоді відповідять Йому праведні і скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили – і нагодували, або спрагненого – напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили – і прийняли, чи нагим – і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці – і до Тебе прийшли?» Цар відповість і промовить до них:«По правді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили».
Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові і його посланцям приготований. Бо Я голодував був – і не нагодували Мене, прагнув – і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був – і не прийняли ви Мене, був нагий – і не зодягнули Мене, слабий і в в’язниці – і Мене не відвідали ви».
Тоді відповідять і вони, промовляючи:«Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці – і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «По правді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, – Мені не вчинили!» І ці підуть на вічну муку, а праведники – на вічне життя” ( Від М атвія, 25.31-46).
Як бачимо, немає тут поділу за принципом національності, кольору шкіри, соціального стану, релігійної приналежності, канонічності чи неканонічності. Не каже Господь: “Ану, розділіться-но по партійних списках...”, чи “Станьте, протестанти, сюди, католики – сюди; УПЦ Київського патріархату у той куток, а Московського – в інший...” Ні! У Господа, як бачимо, інший принцип поділу на праведних і неправедних: “овни і козлища”. Ті, хто нагодував, напоїв, проявив милосердя до свого ближнього, і ті, хто вчинив серця свої кам’яними, а вуха – глухими; кому “бог віку цього” – сатана – “засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа” (див. Друге послання апостола Павла до коринфян, 4.3-4).
Як часто нам, людям, хочеться обмежити Бога своїми вузькими рамками, перетворити Його на козирну карту у власних політичних чи релігійних іграх!
Бог не вміщується в рамки релігійних догматів та канонів. Він не потребує служіння рук людських. Він вимагає служіння наших сердець. “Милості хочу, а не жертви, і богопізнання – більше від цілопалень”, – посвідчує Господь в книзі пророка Осії. “Жертва Богові – це дух сокрушенний, серцем смиренним і скорботним Ти не погордуєш”, – підносить молитву свою псалмоспівець Давид.
“Зупиніться на шляхах своїх”, – благає нас Єремія. Чи почуємо? Чи зрозуміємо оті слова Господні: “Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!», увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на Небі. Багато хто скажуть Мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не ім’ям Твоїм пророкували, хіба не ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або ім’ям Твоїм чуда великі творили?» І їм Я оголошу тоді: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Від Матвія, 7.21-23).
4). Напередодні. Прощенна неділя
Остання неділя передпостового періоду називається Прощеною. Вона носить також назву неділі сиропусної, бо в цей день припиняється вживання не лише м’ясних, але й молочних продуктів. Понеділок після Прощенної неділі – початок Посту, чотиридесятниці, – 40-денного Великого посту, який потім завершується Страсним тижнем.
Чому остання неділя перед великим постом має назву “прощена”? Тому що в цей день усі вірні, які готуються до очищувального періоду посту, покликані простити один одному усілякі образи, та попросити прощення за все зле й недобре, що вчинили всім, кого скривдили. Християни мають увійти в постовий період очистившись від усіх образ, кривд і непорозумінь, повинні простити оточуючим, щоб і Господь простив нам наші провини чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі. Згідно з приписами церкви, якщо у цей день ми не маємо змоги особисто зустрітися з тим чи іншим ближнім своїм, але відчуваємо, що скривдили його хоча б у думках, або тримаємо на нього образу в серці своєму, – конче необхідно хоча подумки попросити в нього пробачення і самому вибачити йому все.
У цей день в усіх храмах східної традиції читається уривок з Нагірної проповіді Господа нашого Ісуса Христа:
“Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.
А як постите, то не будьте сумні, як лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. По правді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на Небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!” ( Євангеліє від М атвія, 6 розділ, 14 – 21 вірші ).