Комедії
Шрифт:
Скапен. Я склав урочисту присягу не втручатися більше в чужі справи, проте… якщо ви обоє гарненько мене попросите, може, тоді…
Октав. Ах! Коли тільки про це мова, я благаю тебе всім серцем: візьмись керувати нашим човном!
Скапен(до Гіацінти). А ви? Ви мені нічого не скажете?
Гіацінта. Я благаю вас так само, як і він, заради всього найдорожчого для вас на світі: допоможіть нашому коханню…
Скапен. Нічого не вдієш — доведеться поступитися
Октав. Повір, що…
Скапен(до Октава). Тихо! (До Гіацінти). Ви йдіть собі додому і заспокойтесь!
Скапен(до Октава). А ви приготуйтеся сміливо зустріти вашого батька.
Октав. Мушу тобі признатися: аж серце мліє, як згадаю про цю зустріч; почуваю, що не зможу подолати моєї природної несміливості.
Скапен. Одначе треба витримати перший натиск і показати свою твердість, а то, помітивши, що ви боїтеся, він почне поводитися з вами, як з малою дитиною. Ну ж бо! Спробуймо, як воно вийде! Трошки сміливіше… І спробуйте відповідати на все, що б він вам не сказав.
Октав. Я зроблю все, що зможу…
Скапен. Так! Спробуймо, щоб ви трохи звикли… Зробімо репетицію і подивімось, як ви виконаєте вашу роль! Нумо почнемо! Обличчя — повне рішучості, голову вище, погляд упевнений!
Октав. Так?
Скапен. Ще, ще сміливіше!
Октав. Отак?
Скапен. Гаразд. Тепер уявіть собі, що я — ваш батько, який має приїхати, і відповідайте мені якомога твердіше, наче ви йому самому відповідаєте… «Як?! Гультяю, нікчемо, негіднику, недостойний сину такого батька, як я! Ти ще насмілився з’явитися мені на очі після всіх твоїх підлих учинків, після всього того, що ти накоїв за час моєї відсутності?! То це такі, наслідки моїх турбот про тебе, шахраю??. Оце такі наслідки? Хіба так повинен ти шанувати свого батька?.. То це так ти мене поважаєш?..» Ну ж бо! Ну, чого ж ви? «В тебе, волоцюго, стало зухвальства повінчатися таємно, без моєї згоди?! Відповідай же мені, мерзотнику, відповідай зараз же! Послухаємо, що ти мені скажеш!..» Ох! Та ну його к бісу, як отак!.. Чого ж ви стоїте, немов неживі?!
Октав. Це того, що я собі уявив, ніби це й справді мій батько гримає на мене…
Скапен. Ага! Ну от, саме тому й не треба стояти отаким тюхтієм.
Октав. Я спробую підбадьоритись і відповідатиму твердо…
Скапен. Напевно?
Октав. Напевно…
Сільвестр. Ось, до речі, й ваш батько!
Октав. О небо!.. Я загинув!..
Скапен.
Сільвестр. Що ж я йому скажу?
Скапен. Дозволь уже мені говорити, а сам тільки підтримуй мене.
Аргант(думаючи, що він сам). Чи хто чув коли про такі вчинки!
Скапен(до Сільвестра). Він уже все знає, і воно так засіло у нього в голові, що він сам до себе голосно балакає.
Аргант(думаючи, що він сам). Нечуване нахабство!
Скапен(до Сільвестра). Послухаймо його ще трохи.
Аргант(думаючи, що він сам). Хотів би я знати, що вони мені скажуть про цей чудовий шлюб!
Скапен(набік). Ми вже про це думали…
Аргант(думаючи, що він сам). Може, вони заперечуватимуть?
Скапен(набік). Ні, й не подумаємо!
Аргант(думаючи, що він сам). Чи вони гадають, що їм так минеться?..
Скапен(набік). Це може бути.
Аргант(думаючи, що він сам). Спробують, чого доброго, таке виплести, що й на голову не налізе…
Скапен(набік). Дуже можливо.
Аргант(думаючи, що він сам). Тільки ні до чого всі їхні балачки.
Скапен(набік). Це ми ще побачимо!
Аргант(думаючи, що він сам). Я не слухатиму їхніх побрехеньок!
Скапен(набік). Не нахваляйся!
Аргант(думаючи, що він сам). Я вже зумію знайти надійне містечко для мого негідника сина.
Скапен(набік). Ну, і ми про це подбаємо.
Аргант(думаючи, що він сам). А щодо цього пройдисвіта Сільвестра, то я його добре відлупцюю.
Сільвестр(до Скапена). Я був би дуже здивований, коли б він про мене забув…
Аргант(побачивши Сільвестра). Ага!.. Ви тут, мудрий гувернере нашої родини, взірцевий керівниче молоді!
Скапен. Я дуже радий, добродію, що ви вернулися.