Комедії
Шрифт:
(до Тартюфа)
В тім, що зробила я, для мене честь мала,
Але до цього я примушена була.
Тартюф
(до Оргона)
Як! Ви вже певні!
Оргон
Ну, без крику; не вгинайтесь,
I зараз же мені з будинку вибирайтесь.
Тартюф
Таж обіцяли ви…
Оргон
Не час розмовам
Вам треба зараз же покинути цей дім.
Тартюф
Це вам іти відсіль, хоча ви й горді, дане;
Будинок мій, нехай про це відомо стане,
І я вам покажу, що ця крутня гидка
І сварка ця мене ні трошки не зляка.
Що, гайячи мене, нелегко дійдуть справи,
Що в мене спосіб є розбити план лукавий,
За небо скривджене помститись і скарать
Тих, що тепер мене так вигнати хотять.
Ельміра
Про що він тут казав? І що це означає?
Оргон
Боюсь я, далебі. Так, жарту в цім немає.
Ельміра
Як?
Оргон
Помилку свою побачив я з цих слів.
Той запис на мій дім клопоту наробив.
Ельміра
Який там запис?
Оргон
Так, це діло вже пропало,
Та й інша річ мене турбує ще чимало.
Ельміра
Що знов?
Оргон
Дізнаєтесь. Але загляну вмить,
Чи певна скринька там у хаті ще стоїть.
ДІЯ П'ЯТА
Клеант
Куди ви біжите?
Оргон Чи знаю ж я!
Клеант
До ладу
Було б, гадаю, перш усім зійтись на раду
І в цій пригоді щось намислити гуртом.
Оргон
З цією скринькою збентеживсь я цілком.
Про інше тяжко так не міг би я журиться.
Клеант
То, певно, в скриньці тій поважна таємниця?
Оргон
Цю саму скриньку мій нещасний друг Аргас
На схованку до рук віддав мені в той час,
Як утікав.
Він говорив мені, що там лежать шпаргали,
Його ж добро й життя залежало від них.
Клеант
Навіщо ж оддали ви їх до рук чужих?
Оргон
Це сталось так: моє сумління винне в тому.
Якось признався я про це тому гидкому;
Як став же радить він, то я вже й сам знайшов,
Що краще скриньку цю віддать йому на схов.
На те, щоб відректись, найменший мав я клопіт,
Якби за скриньку ту взяли мене на допит,'
І щоб, сумління вже свого не боячись,
Незгідно з правдою я міг заприсяґтись.
Клеант
То кепсько; так мене принаймні це вражає.
Той дар і тайна та, яку від вас він має, —
Коли вже щиро вам сказати погляд свій, —
Ви в необачності замислили своїй,
Ви віддались йому з довірою такою;
Цей чоловік на вас готову держить зброю,
І гнівати його — то небезпечна річ.
Вам треба б лагідно його позбути з пліч.
Оргон
І він здававсь мені таким святим та божим,
А в серці був таким нещирим і негожим!..
Як старця, я тоді прийняв його й пригрів!..
Ні, вже зрікаюсь я тепер святих людців.
Я їх стріватиму гидливістю страшною
І буду задля них найгіршим сатаною.
Клеант
Еге, оце вже в вас палкий занадто гнів;
Ваш розсуд лагідний за вітром полетів.
Правдивий розум вам не робить більш послугу;
З одної крайності ви кинулись у другу.
Ви помилку свою побачили в цей час,
Що щирість брехуна приваблювала вас;
Але не бачу я потреби, щоб ви впали
Ще в більшу помилку і першу тим справляли,
Змішавши в гурт один нікчему-брехуна
З людиною, яка неправди вік не зна.
Вас одурив шахрай, з одвагою такою,
Бундючним виглядом і міною пісною, —
То вже здається вам, що всі такі, як цей,
Що вже побожності нема проміж людей.
Такі дурні думки безбожні можуть мати,
А вам годилось би чесноту відрізняти.
Не кваптесь полюблять людину в одну мить;
У цьому ділі ви серединою йдіть.
Личині прибраній шаноби не давайте,
Але й побожної душі не ображайте.
Коли ж не можна вам без помилок таких,
Тоді вже краще ви впадайте в перший гріх.
Даміс
Чи справді, батьку, той шахрай на вас чигає,
Від вас усе добро в непам’ять повертає?