Координати чудес
Шрифт:
Кармоді знесилено гепнувся на стілець, дихаючи мов паровий двигун і переможно позираючи на Сітрайта. Він чекав, що все навкруги розвіється, що всі видива щезнуть, а сам він прокинеться в своєму ліжку у власній квартирі, а може, на дивані у приятеля або нехай уже в лікарняному ліжку. Ніщо не розвіялося, крім переможного настрою Кармоді. Він відчув, що не може нічого второпати, але був надто стомлений, щоб цим перейматися.
— Вже заспокоїлися? — крижаним голосом запитав містер Сітрайт.
— Так, уже заспокоївся, —
— Не турбуйтеся, — спокійно сказав Сітрайт. — Ви перевтомилися, це можна зрозуміти. Одначе, я нічим не зможу допомогти, якщо ви не опануєте себе. Розум може привести вас додому, нестримні емоційні вибухи ні до чого не приведуть.
— Я ще раз прошу вибачення.
— Щодо цієї кімнати, яка вас так налякала, то я обставив її зумисне для вас. Звичайно, доба підібрана наближено — це найбільше, що я встиг за браком часу. І все для того, щоб ви почували себе, як удома.
— Це ви добре придумали, — сказав Кармоді. — Значить, і ваш вигляд…
— Абсолютно точно, — усміхнувся містер Сітрайт. — Я й себе вдекорував, як і кімнату. Це не важко. Невеличкий штришок, багатьом клієнтам подобається.
— Мені також подобається, — запевнив Кармоді. — Тепер, коли я трохи звик, воно й заспокоює.
— Я й хотів, щоб заспокоювало. А щодо вашого припущення, що все вам наснилося… в цьому щось є…
— Тобто?
Містер Сітрайт енергійно закивав головою.
— Як припущення це має безперечні переваги, проте як оцінка вашого становища — не витримує критики.
— Ох! — Кармоді відкинувся на спинку крісла.
— Якщо бути точним, — вів далі Сітрайт, — то між уявними і реальними подіями істотної відмінності не існує. Ваше протиставлення їх — чисто термінологічного характеру. Зрештою, вам нічого не сниться, містере Кармоді. Це я згадав побіжно, задля інформації. Навіть якщо б снилося, то діяти довелося б так само.
— Нічого не розумію, — признався Кармоді. — Але вірю вам на слово, що все відбувається наяву. — Він повагався, потім додав: — Проте одного я ніяк не можу збагнути: чому все таке схоже? Себто Галактичний Центр схожий на Радіо-Сіті, а динозавр Борг розмовляє не як динозавр, і навіть не так, як мав би розмовляти обдарований мовою динозаврі а…
— Будь ласка, не збуджуйтеся!
— Даруйте.
— Ви хочете, щоб я пояснив, чому дійсність така, якою вона є. Але ж на це не існує пояснень. Просто слід навчитися пристосовувати свої упередження до нових фактів. Не сподівайтеся, що реальність пристосовуватиметься до вас, — крім, звісно, рідкісних винятків. Нічого не вдієш, коли трапляються речі дивовижні. І коли звичні — також нічого не вдієш. Я зрозуміло пояснюю?
— Ніби так, — сказав Кармоді.
— Чудово! Так ви певні, що не хочете чаю?
— Дякую. Не хочу.
— Тоді поміркуємо, як вам дістатися додому, — сказав Сітрайт. — У гостях добре, а
— Звісно, найкраще, — погодився Кармоді. — Це для вас дуже важко, містере Сітрайт?
— Ні, я так не сказав би. Справа, звичайно, складна, вимагає точності і навіть деякого ризику. Проте важкою я її не назвав би.
— А що ви вважаєте справді важким?
— Квадратні рівняння, — не роздумуючи, відповів Сітрайт. — Ніяк не можу навчитися їх розв’язувати, хоч і брався мільйон разів. Ось це, сер, важко! А тепер до справи.
— Ви знаєте, куди перемістилася Земля? — запитав Кармоді.
— «Куди» — не проблема, — відповів Сітрайт. — «Куди» ви вже дісталися, правда, користі з того ніякої, бо «Коли» виявилось задалеко від шуканого. Але тепер, гадаю, ми потрапимо у ваше «Коли» без зайвого клопоту. «Котра» Земля — ось де заковика!
— І це може покласти край сподіванням?
— Аніскілечки! — запевнив Сітрайт. — Нам слід лиш пересортувати Землі і виявити ту, котра ваша. Справа не складна: все одно, що підстрелити рибу в бочці, як сказали б у вас.
— Ніколи не пробував, — сказав Кармоді. — Невже й справді так легко?
— Залежить від риби і від бочки, — пояснив Сітрайт. — Акулу в ванні ви підстрелите зразу, а ось уже мільку в цистерні — справа не з легких. Усе залежить від масштабу. Та все ж визнайте, що і в тому і в іншому випадках принцип нескладний і доступний.
— Мабуть, так, — погодився Кармоді. — Та мені здається, хоча пошук «Котрої» Землі в принципі нескладний, на нього може не вистачити часу через велику кількість варіантів.
— Не зовсім так, але підмічено влучно, — сяючи, сказав Сітрайт. — Складність, знаєте.-деколи йде на користь. Сприяє класифікації та ідентифікації.
— Так… Ї що тепер?
— Тепер до роботи! — вигукнув Сітрайт, завзято потираючи долоні. — Ми з колегами підібрали тут дещо із світів. В душі сподіваємося, що ваш світ має бути серед них. Та впізнати його, звичайно, можете тільки ви — клієнт.
— Отже, мені слід їх переглянути й оцінити?
— Щось схоже на те. Насправді вам доведеться в них уживатися. Як тільки визначите, давайте нам знати, чи це ваш імовірний світ, чи ні. Якщо світ ваш, то на тому й кінець. Якщо ж інший, ми перемістимо вас у наступний.
— Досить мудро, — сказав Кармоді. — А багато у вас цих імовірних світів?
— Величезна сила, як ви й раніше підозрювали. Та ми сподіваємося на швидкий успіх з самого початку. Хіба що…
— Що саме?
— Хіба що хижак згребе вас раніше.
— Мій хижак?
— Він і досі йде по сліду, — пояснив містер Сітрайт. — І, як ви тепер знаєте, досить спритно наставляє вам пастки. Матеріал для них добирає з ваших спогадів. Ці «земноформні сцени» — я так би їх назвав — повинні вас приспати й змусити безжурно йти просто до нього в пащу.