Кримінальне право. Особлива частина

Бажанов Марко Ігорович

Предмет злочину — документи, що подаються суб'єктами господарської діяльності, причому для різних актів реєстрації цінних паперів передбачені самостійні переліки цих документів.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. — Ст. 682.

² Там само.
– 1996.
– № 51. — Ст. 292.

³ Там само.
– 1998.
– № 15.
– Ст. 67.

⁴ Там само.
– 2001.
– № 21.
– Ст. 103.

⁵ Офіційний вісник України. — 2001. — № 22. — Ст. 1019.

Об'єктивна сторона злочину

характеризується: внесенням в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердженням таких документів; наслідком — великою матеріальною шкодою інвесторові; причинним зв'язком між дією та наслідком.

Недостовірна інформація — це дані про вигадані факти (наприклад, про збори акціонерів, які не проводилися) або спотворення дійсних фактів (наприклад, спотворення даних фінансового звіту), або заперечення справжніх фактів. Причому особа завідомо знає про неправдивість цих відомостей.

Матеріальна шкода, заподіяна інвестору, визнається великою у тих самих межах, що і в ст. 218.

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку — великої матеріальної шкоди інвесторові.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину — громадянин або службова особа суб'єкта господарської діяльності.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 223 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років; за ч. 2 ст. 223 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеження волі на строк до трьох років.

Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224). Безпосередній об'єкт цього злочину — сфера обігу недержавних цінних паперів

Предмет злочину — підроблені недержавні цінні папери.

Недержавними визнаються цінні папери, які випускаються від імені органу місцевого самоврядування, юридичної або фізичної особи (наприклад, облігації місцевих позик, акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі), а також похідні цінні папери, випуск в обіг яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р.)¹.

Якщо предметом злочину виступають підроблені державні цінні папери, білети державної лотереї — вчинене кваліфікується за ст. 199.

Предметом злочину, що розглядається, виступають тільки такі підроблені недержавні цінні папери, що мають значну схожість з основними реквізитами справжніх цінних паперів.

Об'єктивна сторона злочину — це виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів.

Під виготовленням підроблених цінних паперів слід розуміти створення повністю фальшивих цінних паперів або часткову підробку справжніх цінних паперів. Збут цінних паперів — це їх відчуження будь-яким способом, вчинене їх виготівником або іншою особою (наприклад, продаж, обмін, дарування). Використання підроблених цінних паперів іншим чином охоплює всі інші, крім відчуження,

способи їх пред'явлення під виглядом справжніх цінних паперів для придбання або реалізації певних прав або звільнення від обов'язків (наприклад, використання їх як заставу або для отримання дивідендів, можливості голосування на зборах акціонерів).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з вказаних дій.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, а виготовлення цінних паперів поєднано з метою їх збуту. Мотиви злочину можуть бути різними.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

У частинах 2 і 3 ст. 224 передбачене вчинення цього злочину повторно (ч. 2); завдання ним великої матеріальної шкоди (ч. 2); вчинення його організованою групою (ч. 3); завдання ним особливо великої матеріальної шкоди (ч. 3).

Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або статтею 199.

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великою — така, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 51. — Ст. 292.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 224 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 224 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. З ст. 224 — позбавлення волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

§ 6. Злочини у сфері обслуговування споживачів

Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217). Предмет цього злочину — державне пробірне клеймо, тобто знак встановленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів і зміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву. Для кожного виду дорогоцінних металів встановлені проби (державні стандарти) (наприклад, для платини — 950 проба).

Предметом цього злочину може бути як незаконно виготовлене державне пробірне клеймо, так і справжнє клеймо.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.

Під виготовленням слід розуміти створення державного пробірного клейма, а під збутом — його відчуження (продаж, дарування, обмін тощо). Способи виготовлення і відчуження можуть бути різними.

Використання означає нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб.

Диспозиція ст. 217 є бланкетною і вимагає звернення до інших нормативних актів для визначення незаконності вказаних дій. Основне значення має Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р.¹. Згідно із Законом опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються Міністерством фінансів України та виготовляються за його замовленням. Право клеймувати ювелірні та побутові вироби, виготовлені з дорогоцінних металів (тобто нанесення на них відбитку державного пробірного клейма), мають тільки органи, що здійснюють державний пробірний контроль.