Кропива

Кудрицький Валентин Олександрович

Приходить Микита Сергійович до Леоніда Ілліча і говорить:

– Дорогий, Леоніде Іллічу. Я знаю, що ти мені нічим не допоможеш, то хоч дозволь тебе запитати: чи можу я, будучи пенсіонером, працювати у ЦК?

– Ну, звичайно, можеш.

– Чи не підшукав би ти мені якусь більш-менш підходящу роботу.

– А чому б і ні. Підійдеш десь через пару деньків. А коли Микита Сергійович прийшов, то Брежнєв запропонував йому підрахувати, скільки в Радянському Союзі комуністів, туристів і артистів? Вийшов Микита Сергійович від Брежнєва, схопився за голову і ледве не

плаче, аж дивиться, а назустріч йому іде старий комуніст і звертається до нього:

– Чому, Микита Сергійович, так зажурився, ледве не плачеш?

Прийшлось розповісти. Подивився чоловік на Микиту Сергійовича і говорить йому:

– Був ти дурнем, Микитушка, так ним і залишився. Та зараз вже, навіть, кожна дитина знає, що комуніст у Радянському Союзі був один, це – Володимир Ілліч, турист також один, це – ти, Микита Сергійович, ну, а решта, то – всі артисти.

1968 р.

ПОСТАВИВ ПАЛИЦЮ

Якось у військовій частині проходив лижний крос із пункту А до пункту Б через пункт В. Один солдат підійшов до старшини і просить:

– Товариш старшина. Наш маршрут буде проходити якраз через моє село. Дозвольте, будь-ласка, хоч на годину заскочити до свого дому і провідати своїх батьків.

– Добре,– сказав старшина,– на годину я дозволяю, але без гостинців, дивись, не приходь.

– Добре,– сказав Іванов,– гостинець буде, але його отримає тільки той, хто відгадає мою загадку. А коли солдат повернувся, товариші питають:

– Так яка твоя загадка?

– Хто з вас скаже, що я зробив відразу, як приїхав до батьківської хати?

– Поцілував батька і матір,– сказав Микола Коноваленко.

– Не вгадав. Далі!

– Попросив води напитись,– сказав Микола Малюк.

– Теж невгадав. Ну хто там ще?

– Поставив палиці,– сказав Олекса Михайлошин.

– Вірно. А потім?

– А потім зняв лижі,– сказав Вітя Андрусенко.

– Вірно. Отримуйте гостинці..

26.5.1967 р.

ДЕГУСТАТОР

В Німеччині проходив конкурс дегустаторів. Після того як усі вже визначились, дійшла черга і до росіянина. Йому, як і всім до цього, закрили очі і тут же замість горілки дали понюхати жіночі труси. Росіянин не розгубився і безпомилково відповів:

– Магденштрассе, 7, кв. 9, третій поверх направо.

ОДИН ЧЕРВІНЕЦЬ

Відслужив солдат і йде з царської двадцятип’ятирічної служби, аж дивиться, а тут назустріч молодичка іде. Глянув на неї і очей не може відвести. До чого ж вродлива. Тут же витяг червінець і до неї:

– Бачиш?– він може стати твоїм.

– Гаразд,– сказала жінка, але при одній умові: всього раз і якщо ти його витягнеш, то більше туди не впущу.

– Згода!– сказав солдат і приступив до роботи. Кінчив раз, вдруге, втрете і не виймає. Жінка мовчала-мовчала, а потім і говорить до солдата:

– Кінчай.

– Та я б то кінчив, жіночко, але в мене всього один червонець,

а мені і ще хочеться.

Жінка терпіла-терпіла, а потім і говорить солдату:

– Слухай, служивий, забирай ти свій червонець і вали ти від мене на всі чотири сторони.

– Гаразд. Зрозумів.

РАЗ ГАВКНУВ

То якось чоловік рішив налякати свою дружину. Взяв розкладний стіл, розстягнув половинки, заліз під стіл і звідти просунув голову так – ніби вона відрубана лежить на столі. Але, коли жінка зайшла в кімнату і підійшла до столу, він взяв та й гавкнув. Від несподіванки у жінки лопнуло серце і чоловіка за це забрали в міліцію, а там справа дойшла і до суду. Суддя і запитує:

– Підсудний, розповідайте все як було.

– А що розповідати? Вона на мене все життя гавкала, але я залишився живий і не думав помирати. Звідки ж я знав, що якшо я раз гавкну, то в неї зупиниться серце От і все.

ПРО МІСЯЧНЕ І РІЧНЕ

Якось чоловік попросив у жінки, щоб вона виконала свій супружий обов’язок, але жінка все відштовхувалась, та віднекувалась: то в неї нема часу, то в неї місячне. Одним словом, чоловік терпів-терпів, та й пішов наліво і підхватив сифіліс.

У жінки давно вже пройшло місячне і вона вже й непроти побалуватись з чоловіком, але тепер він став від неї віднекуватись і їй відмовляти.

– Що з тобою, чоловіче.– запитала дружина?

– Поки в тебе було місячне, то в мене появилось – річне.

4.8.1965 р.

Я Б ОДРУЖИВСЯ НА ТОБІ

Одна дуже чарівна жінка, але не дуже розумна, познайомилась з дуже розумним, але дуже негарним чоловіком, а через деякий час вона і говорить до нього:

– Слухай, Іване Івановичу, давай одружимось.

– Навіщо?– запитує Іван Іванович.

– Я б дуже хотіла народити дітей від тебе, щоб вони своєю красою були похожі на мене, а своїм розумом на тебе.

– Я б з задоволенням, але боюсь, що станеться все навпаки?

22.5.1963 р.

ЩО ТРЕБА РОБИТИ?

Один чоловік звернувся в Центральний комітет Вірменського радіомовлення і запитує:

– Скажіть будь-ласка, що потрібно робити, коли я зайшов у молочний магазин купити сметани і нечаянно прихватив записку продавщині, де було написано:

«Анічка, ти більше не розбавляй сметану, бо я вже її розбавила».

Вірменське радіо тут же миттю відповіло:

– Потрібно негайно віднести записку в магазин, аби сметану не розбавили і ще раз.

23.5.1963 р.

ЩО МЕНІ БУДЕ?...

Приходить якось чоловік до прокурора і запитує:

– Скажіть, будь-ласка, пане прокуроре, я убив свою тещу, що мені буде?

– Те саме, якщо уб’єте ще і мою...

БРАТ ПРИЇХАВ...