Кропива
Шрифт:
І, нарешті, привели до Брежнєва. Це дуже мудрий чоловік, дуже добрий, але не далекоглядний. Кругом розвів підхалимів, а бід свого народу не чує і не бачить. Говорить одне, а робить інше.
Дав повну владу членам партії, чим і розділив народ на два класи, проти чого боровся Ленін і Сталін. Якщо і володіє людьми то – лише фізично.
ЛЮДИ П’ЮТЬ...
Один невідомий кореспондент вирішив взяти інтерв’ю у Володимира Ілліча, підійшов до нього і запитує.
– Володимире
– Ну, дорогий мій товаришу, щоб зробити таку революцію і не випити, то вже і гріх був би. Хай п’ють.
Кореспондент те саме питання задав Йосипу Віссаріоновичу.
– Перемогти фашизм і відстоять незалежність СРСР, як тут не випити? Хай п’ють.
Пішов кореспондент до Хрущова.
– Таку цілину піднять! Хай п’ють.
Потім пішов до Брежнєва.
– Пити то хай п’ють, але чим вони будуть заїдать?
АТОМНА ГОРІЛКА
Після того як винайшли атомну горілку, вирішили її випробувати на всіх націях. Почали з французів, так як французи сама п’юща нація в світі. Випив француз грам тридцять, і як кажуть – з копит звалився. Потім налили німцю. Той випив грам двадцять і ледве Богу душу не віддав. Налили американцю – той теж звалився. Потім налили росіянину. Той випив усі сто грам і попросив добавки. А коли випив вдруге, то схопив продавця- жида за шкірки і почав його бити.
– За що? – кричить жид.
– Ах ти ж іуда, ще не встигли горілку опробувати, а ти вже її розбавив.
АТОМНА ГОРІЛКА №2
Після того як проексперементували горілку на людях, вирішили це зробити і на тваринах в цирку.
Дали верблюду – горб відвалився, налили слону – той на дуб повалився, а коли дали коту, той сказав, що піде продюсеру морду наб’є. А коли дали Миші, то та пропищала: – А я піду наб’ю морду Коту.
ДОРІЗАТЬ
Якось сільський хлопець зайшов у гості до міського, а той все стогне, та стогне. Він на нього дивився, дивився, а потім і говорить:
– А знаєш, Миколо, щоб це ти жив у нашому селі і так стогнав, то тебе давно уже не було б в живих.
– Це ж чому?
– Бо в нас, як тільки якась худобина захворіє і починає стогнать, то голова колгоспу тут же дає наказ, щоб її дорізали.
СОРОМЛИВИЙ
Я позичив своєму товаришеві гроші, а він мені, ось уже третій рік, все соромиться віддати.
18.4.1968 р.
ПРИШИЛИ ГОЛОВУ
То якось зустрілись медики з трьох країн і почали вихвалятись досягненнями своєї медицини.
– В нас,– почав англічанин,– людина отримала розрив серця, а ми їй вставили інше і вона ще й досі живе.
– А в нас, – сказав американець, –
А росіянин, слухав-слухав а потім і говорить:
– То все, хлопці, дурниці!. От у нас був один шахтар, який упав у шахту. Розбився вдребезги. Залишилась тільки голова і попа. Так лікарі голову пришили до попи і що ви думаєте? Так він ще десять років країною керував.
4.4.1968 р.
ШТІРЛІЦ
Один п’яничка попав у міліцію.
– Хто такий, як ваше прізвище?
– Штірліц.
– Ах ти ж негідник! Так ти вирішив над нами ще і кепкувати.
Ану, хлопці, всипте йому гречаників.
Коли гарно віддубасили, знов питають:
– То як твоє прізвище?
– Штірліц?
– Видно маловато,– сказав старшина,– А ну, хлопці, добавте іще. Коли добавили і ще, старшина знов питає:
– Ну то як твоє справжнє прізвище?
– Тихонов.
– А чому вчора назвав себе Штірліцом?
– А я думав, що попав у гестапо.
1976 р.
ОСОБИСТА СПРАВА
– А це моя особиста справа.
– Особиста справа в людини – у вбиральні.
5.6.1960 р.
МИКИТА ПРОСИТЬ ДОПОМОГИ
Приходить якось Микита Сергійович до Петра Першого та й говорить:
– Петре Олексійовичу, я прийшов до тебе з надзвичайно великим проханням, допоможи мені, як Великий Великому поновити моє добре ім’я, і повернути мені мою минулу славу.
– Ні, не можу,– сказав Петро.– Бачиш, я прорубав вікно у Європу і через нього збагачував всю свою імперію, а ти що зробив? А ти через те вікно ледве не погубив всю нашу державу.
Не проси і не надійся.
Пішов Микита Сергійович до Катерини Другої і також просить допомоги. А та йому і відповідає:
– Бачиш, шановний Микита Сергійовичу, я розвела бардак у своєму царському палаці, а ти по всій Росії. Не можу я тобі допомогти.
Зажурився Микита Сергійович ще більше і пішов до Володимира Ілліча. Вислухав його Володимир Ілліч і говорить:
– На жаль, нічим не можу тобі допомогти, М.С. Бачиш, я із жуліків робив комуністів, а ти з комуністів поробив жуліків.
Подумав Микита і пішов до Йосипа Віссаріоновича Сталіна:
– Ні, Микитушка, і не милься, бо бритись не будеш. Нічим я тобі не допоможу. Ти все життя займався туризмом, а потім, коли ти постарів, то ти разом із своїм дружком – котигорошком, ще й славу мою вирішив від мене відняти і місце для собе вирішив розчистити до Мавзолею. Отож, сходи краще до свого кумира – Леоніда Ілліча.