Кропива
Шрифт:
Йшов якось солдат з двадцятип’ятилітньої служби та і просить в одної жіночки, яка стояла на воротах – води напитись.
Жіночка завела його в хату і дала замість води свіженького парного молочка А коли напився, та до господині придивився, а вона ж така, як кров з молоком і так йому захотілось – самі знаєте чого...Вона погодилась. Та тільки встигли зробити... роботу, як тут і чоловік на порозі. Вона до чоловіка:
– Збігав би ти до шинкаря, та взяв би горілочки, а то до мене брат приїхав.
Поки чоловік ходив за горілочкою,
Так було і ще днів зо три, але ж пора, як говорять, і честь мати.
«Брат» зібрався в дорогу і чоловік з жінкою вирішили його трохи провести. Але, коли вони відійшли від села, то жінка чоловіку наказала іти порати худобу, а вона ще трохи проведе і тут же негайно повернеться. Зайшов солдат з жінкою в долину, де вже їх ніхто не бачив, підняв її ноги до верху, надів на їх картуз, і буцім то махає чоловіку, який пішов порати худобу. А коли наохотився вдоволь, забрав кашкет і щасливий направився до свого дому.
Отаке буває, коли чоловік жінці занадто довіряє.
24.5.1963 р.
А КУДИ МЕНІ ДІВАТИСЬ?
Якось чоловік приїхав з відрядження додому, вмазали гарно з жінкою і полягали спати. Аж чують опівночі, хтось грюкає в двері. Жінка підхватилась і тут же до чоловіка голосно, щоб той почув:
– Вставай, певно, чоловік з відрядження повернувся!
– А куди ж мені діватися?– спросоня запитав чоловік.
У ВАС КВІТОЧКА «ПЕ» Є?...
Якось телефонує один чоловік до однієї жіночки і запитує в неї: – Скажіть, будь-ласка, це Галина Василівна?
– Так – Галина Василівна.
– А в вас пе – квіточка є?
– Дурень,– сказала жінка і поклала слухавку.
На другий день знову той самий настирливий голос і знову питає все те, що і перший раз. Жінка знов положила трубку.
Але коли цей же чоловік зателефонував втретє, в неї нерви не витримали і вона вирішила розповісти все чоловікові. Чоловік їй порадив, що якщо цей телефонний хуліган затефонує і ще раз, то скажи, що є і назнач йому побачення, але тоді як я буду дома.
Невдовзі чує знову той же настирливий невгамовний голос:
– Галина Іванівна.
– Так, Галина Іванівна.
– Скажіть, будь-ласка, а у вас пе-квіточка є?
– Є...
– А коли з вами можна зустрітись?
– Та хоч і сьогодні.
– А в котрій годині?
– В будь-який для вас зручний час.
– Тоді давайте о сьомій вечора.
– Вважайте, що домовились.
Жінка тут же повідомила чоловіку. Той схопив монтировку, і причаївся за дверима. Аж ось і довгожданий стук в двері. Жінка відкрила, аж дивиться перед нею стоїть з виду надто симпатичний інтелігентний чоловік, який привітався до неї надто чемно і запитує:
– Ви Галина Василівна?
–
– А, скажіть будь-ласка, у вас пе – квіточка є?
– Є.
– Так чому ваш чоловік ходить до моєї дружини?
8.7.1969 р.
А Я – ТАКИЙ!
То якось кум запросили куму, щоб піти прогулятися лісом, а поскільки кума жила без чоловіка, то і погодилась. А коли зайшли в ліс, то вона і говорить до кума:
– Куме, ви мене трохи почекайте, а я піду ген за тим кущиком позасмагаю, а ви ж дивіться, не згвалтуйте мене.
Кум розправив вуси, ніби він і справді козак, і їй відповів:
– А я такий!...
Кума чекала кума, чекала, але бачить, що всі її сподівання марні, знову сіла на підводу і їдуть далі. Але ж кумі хочеться і вона знову до кума:
– А давайте і ще позасмагаємо. Ото бачите, кумчику, кущик що під дубочком, так ото я буду там. Тільки ж ви, дивіться, мене не того самого, ну ви розумієте мене?..
– А я такий,– знову вигукнув чоловік, і далі їдуть.
Дивиться і ліс вже кінчається. Вона і в третє йому те саме...
але Іван є Іван, вухами хлопає. Тут кума піднялась і до кума:
– Е, куме, якби я знала, що ви такий – то я б з вами і не поїхала в ліс.
ЖИВИЙ СУВЕНІРЧИК…
Якось із Росії в Париж приїхав товариш до товариша, і той, що з Росії, запитує в француза:
– А як у вас відносно шури-мури?
– Ніяких проблем. На любий смак. Ото бачиш Ейфелеву вежу, а навпроти стоять красунечки.
– Звісно бачу.
– А ти яких хочеш, дуже дорогих чи... звичайних?
– Давай по повній.
– Так от, тих, що в шляпочках, і в чобітках вище колін, бачиш?
– Бачу.
– Так ото якраз ті, про яких ти мрієш. Вони – дорожчі, але зате можуть і «сувенірчиком» нагородити.
– І що це таке?
– Це таке, що в нас сифілісом називається.
БУЛЬДОГ БЕРЕ СЛІД
Якось Абрам з Сарою пішли на пляж. А коли прийшли, то Сара спохватились, що забула взяти плавки. А повертаться їй за плавками не хотілось і вона до Абрама:
– А давай пошлемо нашого Джека.
Абрам тут же впер голову бульдога Сарі в спідницю і дав команду:
– Слід.
Побіг бульдог. Не пройшло і п’яти хвилин, як чують на пляжі шум, крик. Аж дивляться, а той бульдог тягне за штани якогось здоровенного грузина. Сара як глянула, так і обомліла.
2.2.1967 р.
СТУДЕНТ І ШАРФИК
Якось студент із студенткою пізнім вечором постукали до старенької бабусі у віконечко, щоб та пустила їх переночувати, так як додому було йти ще дуже далеченько. Бабуся виглянула через віконце і говорить: