Кулінарні фіґлі
Шрифт:
Усю цю пахучу смакоту викладаємо в півлітрові банки, а їх приблизно вийде 10-11 штук, і стерилізуємо 45 хвилин.
А ще я тішуся, коли мої домашні чоловіки уминають мамину ікру заморську(баклажанну чи кабачкову). Перетерта на ніц, як для слабого,сказали б у Розтоках, ця страва дуже смакує до… та до всього вона смакує, якщо є.
А для того, щоб була, робіть зі мною так:
на 1 кг баклажан (кабачків) потрібно
1 кг спілих помідорів,
півкілограма
півкілограма кореня петрушки,
200 г моркви,
300 г олії,
5 болгарських перців.
Далі – справа техніки, яка полягає у тому, щоб почищені від шкірки баклажани (кабачки) порізати кубиками, обсмажити в олії, а далі пропустити через м'ясорубку.
Помідори обдати окропом, зняти з них десяту шкіру і також пропустити через м'ясорубку.
Потім в олії обсмажити перець, моркву, корінь петрушки, цибулю. І також – на м'ясорубку.
Далі потрібно змішати усі компоненти майбутньої ікри і тушити їх до густоти. Посолити.
Додати цукру до смаку.
А тоді гарячу ікру розкласти в стерильні банки. Закрутити – і чекати зими.
Знаєте, серед літа, коли потихеньку люблені Вами овочі починають плодоносити, іноді думаєш: а що б його такого утнути незвичайного з того, що проситься в руки? І тоді я роблю мариноване овочеве асорті від Киячки(дружини відомого вченого і політика Тараса Кияка).
А це значить, що все, що я бачу на городі перед очима, скаче у трилітрову банку.
Десяток-другий лопаток (спаржевої квасолі), три-чотири почетвертовані морквини, капуста, пошаткована великими – на півдолоні – шматками,
нарізані кружальцями чи уздовж кабачки, болгарський перець, цибуля головками і часник зубчиками,
для кольору я додаю маленькі, неначе райські яблучка, бурячки. Роблю маринад: на 5 л води – 300 г цукру,
150 г солі,
450 г оцту.
Стерилізую 30 хвилин.
Скажу Вам, що це така пікантна закуска, особливо після сауни і качання в сніїу по городі, що жоден мій гість, особливо чоловік, іще не відмовився.
А тепер, мої інтимні кухонні подруги, скажу Вам наступне: якщо колись Вас охоплять всесвітні лінощі, і навіть під дулом ТТ чи якогось іншого шмайсера (на цьому добре знається єдиний письменник в Україні – Василь ІПкляр і його Елементал) Ви не матимете ні бажання, ні сили готувати чи то вечерю, чи то обід, – не дуже побивайтеся. А тільки зваріть картоплю «в мундирах», відкрийте баночку-друту із своїх ексклюзивних «закруток», поставте пляшечку якоїсь доброї горілочки і будьте певні, що навіть високопоставлений гість на зразок Макара Леонідовича чи Леоніда Макаровича буде ситий по горло, не те що Ваш чоловік.
А щоб Вам було що відкривати до вареної чи смаженої картопельки і горілочки з перцем, – прошу, будьте ласка,як кажуть в Розтоках, іще кілька рецептів.
З ротунди
До речі, у мене буває дуже гарним її врожай. Та навіть,
Так що не крутіть хвостом, а прямуйте просто до базару і купуйте чимбільше ротунди. Вона Вам також знадобиться для кількох рецептів.
Почнемо з найпростішого – доля ротунди.Назва рецепта не моя. Бо я би сказала точніше – долька,оскільки ротунду і справді після миття, вимочування, чищення і т. д. слід порізати на дольки. Можна на 4, а можна і на 5. Як кому смакує. Отже,
на 3 кг ротунди
робимо розсіл, чи пак, маринад: 1 л води, 1 склянка оцту, 1 склянка олії, 0,5 склянки цукру, З столові ложки солі, лавровий лист, перець.
Бланшуємо дольки ротунди 10-15 хвилин. І без стерилізації закручуємо металевими кришками, заливши залишками маринаду. Якщо ж Ви маєте бажання спробувати пікантних дольок ротунди,то бланшуйте ротунду в томатному сокові.
Що? Ви не вмієте такої дрібнички, як приготувати томатний сік?Не повірю, бо його вміє робити навіть мій син. Тут розуму багато не треба.
Зриваєте собі помідори (найбільше підходить сорт волове серце,чи, як їх називають, японські),обдаєте окропом, знімаєте шкірку, тоді пропускаєте через м'ясорубку, до смаку солите, додаєте цукру, кип'ятите 5 хв.
Оце і вся робота – маєте томатний сік.
Тоді додаєте у сік дольки ротунди,
додаєте (на 2,5 л томатного соку)
1 склянку цукру,
1 склянку олії,
1,5 столової ложки солі,
100 г оцту,
бланшуєте 7 хв.
Тоді заливаєте в банки… А далі Ви знаєте без мене: без стерилізації – металевими кришками – і гайда!
Кажете, що дехто із Ваших непрошених гостей просив якоїсь незвичної маритури? А хто не давав?
Ви ж не могли відкрити одночасно всі види своїх стратегічних запасів. Ви також довго, як наша квітуча незасватанка діва – Україна, визначалися:
робити свою кулінарну політику одновекторною, чи робити її схожою на верблюда – двогорбою, мало не розкаряченою.
Аж тут «дан приказ єму на Запад» – Україні в ЄС, НАТО і Світову Організацію Торгівлі! А Ви, що?
Від моди відставати не годиться. У Вас усе-таки проблем менше, ніж у оповитої корупцією, як туманом, неньки – України.
І хоч Ви не такі винахідливі і безстрашні, як знамениті на всю планету львівські «засівальники» у мантіях Феміди, але навіть ви, довго не аналізуючи і не слухаючи всякі ворожі голоси, також розвернули свої голоблі до тієї цивілізованої Европи і одурілої від тотальних підозр і страху перед тероризмом Гамерики.