Кулінарні фіґлі
Шрифт:
Зверху знову кладемо курятину.
Змащуємо майонезом.
Ну як? Ви дотримали форми ґердану?
Добре. Але ж форма – ще не все. Як правило, прикраса «гуцульський ґердан» виграє всіма кольорами. Такою ж має бути і страва.
Як цього досягти? Просто. Викладіть на верхній шар майонезу у хаотичному порядку розеточку буряка, моркви, подрібненої петрушки чи зеленої цибулі, ягоди калини чи жменьку консервованої кукурудзи.
Якщо переважатиме буряк, то у Вас вийде пурпуровий ґердан,якщо кукурудза,
Тоді вийміть зсередини банку.
Бачите, їстівний ґердан вийшов такий, що хоч зав'язуй його на шию. Чим зав'язувати? А Ви припасуйте зверху стебло петрушки чи пера цибулі. Ось Вам і зав'язка.
Правда, красиво?
А як смачно!
Проте ніщо не може зрівнятися зі смаком страв гуцульського Святого вечораі Великоднього столу.
Але про все – по черзі.
У Розтоках, якщо хочуть похвалити господиню за багатство і різноманітність святкового столу, кажуть: «Тут хіба що лиш тата-мами і крапликів не вистачає…»
Із нагадуванням про тата-маму можна потрапити в халепу, тому що може з'ясуватися: якраз і тато, й мама – сидять за столом. А ось, натякнувши на відсутність крАпликів,ніколи в пікантну ситуацію не потрапите, якщо, звичайно, Ви не за столом на Святвечір у Розтоках.
КрАплики– страва суто святкова. Її готують винятково на Святий вечір. А як – зараз розкажу.
Моя бабця Гафія (та, що Соломон у спідниці, пам'ятаєте?) вчила мене так:
Зварений червоний буряк треба порізати на дрібні шматки (як на борщ).
Скласти в миску, посолити, посипати лимонною кислотою або оцтом.
Поставити каструлю з водою на вогонь.
Тоді взяти 1-2 картоплини (в залежності від кількості води), натерти на великій тертці, кинути в окріп і варити до повної готовності.
Це має бути навар.
Поки вариться картопля,
треба зробити міні-мініатюрні пельмені не із м'ясним фаршем, а із пропущеними через м'ясорубку відвареними і заправленими підсмаженою цибулею грибами.
Закинути пельмені, щоб закипіли, але не переварилися.
Зробити підливу: цибуля, перець, сіль, але без муки.
Вкинути в усю цю масу.
Останніми (після зняття страви з вогню) вкинути покришені буряки у картопляний відвар.
Подавати страву холодною.
Пам'ятаю, що в дитинстві для мене найсмачнішою була дорА– їжа з великоднього кошика.
Гуцульський звичай велить, що ні на Великдень, ані в полИваний понеділок ніжу руки брати не слід, навіть до хліба, через те кошик із дорОю має бути наповнений готовою (нарізаною) до споживання їжею:
різаним домашнім хлібом, який перекладають поміж решти компонентів кошика,
печеними і перерізаними навпіл домашніми
писанками,
домашньою ковбасою,
бринзою,
будзом,
шинкою,
стружками кореня хрону, молодими стеблами часнику, вареним салом, твердим домашнім сиром.
Спробуйте в буденний день зварити шмат сала і з'їсти просто так. Думаю, не слід переводити продукт: викинете.
А ось Великдень – це, мабуть, єдиний день, коли щоденні страви стають особливими.
Бо хіба серед тижня Ви будете пекти яйця в духовці? Напевно, що ні.
Чи корінь хрону поставите на обідній стіл? Малоймовірно.
А ось усі ці продукти, змішані в однім кошику, кожен із своєрідним смаком і запахом, дають такий апетит, що справді можна сонцЯ отримати, як казала моя бабця. Тобто переїстися і захворіти.
До екзотичних гуцульських наїдків належать і мізинці з мозком.Ви пригадуєте рецептуру звичайних млинців?
16 ложок муки на 1 літр теплого молока і 2 яєць? Пригадуєте!
Отже, смажте звичайні млинці у квадратній сковороді, а якщо нема такої, то можна і в маленькій круглій (бажано, щонайменшого діаметра). Тоді розріжте їх, як торт, від середини на трикутнички. І хай вистигають.
А тоді добре вимочений і вимитий телячий мозок недовго смажте на коров'ячому маслі, з перцем, цибулею, сіллю.
Цей фарш викласти на середину чотирикутника і загорнути конвертом, а якщо млинці у вигляді трикутника – крутити їх, як тістечка «пальчики»– від ширшого краю. І знову скласти у сковороду. Протушкувати на коров'ячому маслі. Подавати гарячими.
Дрібні.
Акуратні, як мізинчики.
Смачні.
Екзотичні.
Корисні.
Кажуть, від них стають розумнішими. Можливо.
Мозок до мозку… дорівнює розум.
Ото я й думаю, чи не відкрити б у нашому українському парламенті і в кожній адміністрації якусь колибу із гуцульськими наїдками, а найбільший акцент зробити таки на млинці з мозком?Здогадуєтеся, чому така актуальна страва?
Ви запитаєте, до чого тут парламент? А до того, щоб не розкидалися не національнимиатрибутами просто з трибуни. Достатньо, що інтереси не національні відстоюють.
Ви що, не бачили?! Юра Луценко свого часу російські личаки хотів нав'язати Україні в моду. А личаки – це вам не гуцульські постоли. Хай би вже в'єтнамські шльопки, аніж таке дуренство – личаки!
А все чому? Та тому, що, якби оті політичні шахраї слухали розумних людей і не бешкетувала, то, слово честі, подаровані нею тодішньому Президентові держави Кучмі у день виголошення ним послання до парламентарів розкарячені личаки мали би іншу долю. А так Кучма тоді добре зробив, що не взяв таку ганьбу в подарунок. Його ж у почесного гуцула в Жаб'ю (Верховині) приймали, то хіба він не знає, яким має бути легке літнє взуття для українського чоловіка, токмо гуцула?!