Любий друг (Збірник)

де Мопассан Ги

Гастін-Ренет— паризький зброяр.

Граф Паризький— титул онука короля Луї-Філіппа принца Луї-Філіппа — Альбера Орлеанського (1838–1894), який претендував на французький престол.

Базен(1811–1888) — французький маршал.

Кольбер(1619–1683) — міністр Людовіка XIV, видатний політик, відомий, зокрема, як реорганізатор французького флоту.

Сюфрен(1726–1788) — французький адмірал, переможно воював

проти англійців у водах Індії.

Дюперре(1775–1846) — французький адмірал, один із завойовників Алжиру.

Поль та Віржині— герої популярного у Франції сентиментального роману-ідилії з тою ж назвою Бернардена де Сент-П’єра (1737–1814).

Ватто(1684–1721) — один з найвідоміших французьких художників, автор глибоко поетичних жанрових картин, так званих «галантних свят», костюми для яких вигадував сам.

Еск, тобто есквайр — англійський титул дворян-поміщиків.

Оран— назва алжирського міста.

Дідони, а не Джульєтти…— Дідона — цариця, легендарна засновниця Карфагена, кохала Енея, про що розповідає Вергілій в «Енеїді». Коли Еней покинув її для подальших мандрів, покінчила життя самогубством. Джульєтта — юна героїня трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта», яка, дізнавшися про смерть коханого, випила отруту. В Мопассана протиставлено кохання зрілої жінки і зовсім молодої дівчини.

…мова… Камбронова… — Наполеонівський генерал П’єр Камброн (1770–1842), який командував одним з підрозділів гвардійців-ветеранів у битві при Ватерлоо, на пропозицію ворогів скласти зброю відповів брутальною лайкою.

Бурбонський палац— місцеперебування французького парламенту — палати депутатів.

Пампушка

Коли героїчною обороною вславилося їхнє місто…— Руан не раз боронився проти різних завойовників: і в 1174 р., і в 1418 р., і в 1593 р. У своїй історії місто переходило від французів до англійців і навпаки.

…член генеральної ради. —Адміністративно територія Франції поділена на департаменти, в основі яких лежать області, що склалися історично. Керує департаментом префект і обрана населенням генеральна рада.

…репрезентував партію орлеаністів… — одна з трьох монархічних партій, що існували на той час у Франції: легітимісти, прибічники повалених революцією 1830 р. Бурбонів, орлеаністи — прихильники «короля-буржуа» Луї-Філіппа Орлеанського, який зрікся трону в 1848 р., і бонапартисти, що поширили культ Наполеона Бонапарта і на його родичів, зокрема імператора Луї-Наполеона («Наполеона — маленького»).

«Pater» і «Avе»— «Отче наш», «Богородиця» — молитви латиною в католицькому богослужінні.

Четвертого вересня. — У цей день 1870 р. в Парижі почалося революційне повстання як відгук на поразку під Седаном

французького війська під орудою Луї Наполеона (Наполеона III) у битві проти пруссаків.

Танталові муки— муки від голоду та спраги. На них боги, за грецьким міфом, засудили царя Лідії Тантала, який почастував їх тілом власного сина.

Рубікон— річка, яка відділяла за часів римської республіки Італію від Галлії. Цезар на чолі римського війська перейшов цей кордон, чим порушив республіканський закон. Відтоді вислів «перейти Рубікон» має метафоричне значення — зробити зухвало рішучий крок в якійсь справі.

Баденге. — У 1840 році небіж Бонапарта Луї — Наполеон зробив спробу захопити владу, скинути з трону Луї-Філіппа. Переворот не вдався, і майбутнього Наполеона III ув’язнили в замку Гам, з якого в 1846 р. він утік, переодягнений в одежу муляра на прізвище Баденге. Пізніше супротивники називали непопулярного Луї-Філіппа різними глузливими прізвиськами, зокрема і Баденге.

Дю-Гесклен(1320–1380) — феодальний володар, що успішно воював проти англійців і очистив землі Франції від розбійників та мародерів.

Жанна д’Арк(прибл. 1412–1431) — селянська дівчина, національна героїня Франції, яка, охоплена релігійним і патріотичним запалом, очолила французьке військо і перемогла загарбників-англійців. Вороги звели на неї наклепи, і дівчину-героїню спалили на багатті як єретичку. В 1920 році канонізована католицькою церквою.

Юдіта (Юдіф)— персонаж Старого Заповіту, єврейська молода вдовиця-красуня. Щоб врятувати своє місто Ветилуй від війська царя Навуходоносора, йде до табору ворогів, спокушає своєю красою полководця ассирійців Олоферна і під час учти з ним вбиває сп’янілого чоловіка його ж мечем, відрубавши йому голову.

Лукреція та Секст.— Римську аристократку Лукрецію зґвалтував син царя Тарквіні Гордого (VI ст. до н. е.) Секст. Не витримавши наруги, шляхетна Лукреція закололася кинджалом. Вона стала символом жіночої цноти і гордості.

Клеопатра— походила з останньої єгипетської правлячої династії Птолемеїв, панувала в Єгипті, який в той час перетворився на римську колонію. Відома своєю красою і розумом. Була коханкою Юлія Цезаря, потім дружиною римського намісника в Єгипті Марка Антонія. Коли спроба повернути країні незалежність не вдалася, а Марк Антоній загинув, Клеопатра наклала на себе руки.

Ганнібал— уславлений карфагенський полководець III ст. до н. е. Воював проти Риму так успішно, що його війська через Альпи вдерлися на територію римської республіки і здобули кілька гучних перемог у 218–216 роках, загрожуючи самому існуванню держави на Апеннінах.

Дім Тельє

Серпент(фр. serpent) — старовинний духовий інструмент, вигнута й закручена, як змія, трубка з дерева чи металу. Давно вже не використовується.