Іміджмейкер із Москви
Шрифт:
– Спасибо, товарищ Боженко! Действуйте! Теперь вся надежда только на вас! – конспіративним тоном промовив Симорозенко і вже біля дверей міцно, але в межах етикету, потиснув і потрусив іміджмейкерову руку.
Нестор Євграфович не встиг відійти після візиту Симорозенка, як у його номері з'явився Бабай. Спілкування з бізнесменом було ще важчим. Майже годину Нестор Євграфович дуже простими і зрозумілими аргументами намагався
– Вот я и говорю, Владимир Михайлович, – терпляче розтлумачував політтехнолог? – ваш дед был большевиком, отец – коммунистом, да и сами вы начинали в комсомольском кооперативе! Так что в моральном плане идея антинационалистической коалиции не должна вас сильно смущать.
– Да я ж типа не против, – погоджувався Бабай. – Мне ж бизнеса приходилось вести и с черными, и с желтыми, и даже с голубыми… Так что красного тоже как-нибудь переживу. Но ведь этот Симорозенко – завистливый экспроприатор всего, блин, честно нажитого. Я и его, и его оперотряд еще с Олимпиады запомнил… Фарцевать-то я еще в восьмидесятом начал… – згадавши золоті часи, з ностальгією промовив капіталіст.
– Погодите, Владимир Михайлович! Прежде всего, навсегда забудьте это слово «фарцевать», ибо оно далеко не у всех пробуждает столь же приятные воспоминания. Пожалуйста, запомните раз и навсегда и передайте избирателям, что свою предпринимательскую деятельность экономиста-реформатора вы начали за пять лет до Горбачева, за десять – до Пинзеныка, и за двадцать лет до Ющенко.
Бабая приємно вразила фраза політтехнолога і він, захоплений таким несподіваним баченням своєї кар'єри, попросив Нестора Евграфовича:
– Круто, профессор! Вы мне это на бумажечку запишите…
– Записать я всегда успею, – строго зауважив іміджмейкер і, щоб дотиснути мільйонера, рішуче запропонував: – А насчет коалиции решать надо прямо сейчас… Соглашайтесь – Союз труда и капитала, борьба с национализмом, повышение пенсий и прочая социальная дребедень. Вы и Симорозенко – сопредседатели…
Бабай так довго і натужно думав, що Нестору Євграфовичу здалося, нібито він чує рипіння шестернів у Бабаєвій голові.
– Это все хорошо, но кто станет депутатом? – нарешті запитав Бабай.
Іміджмейкер демонстративно тяжко зітхнув:
– Дорогой мой Владимир Михайлович! Ну как вы можете сомневаться! С вашим-то опытом фарцовки, первых кооперативов, ваучеров и прочих трастов! Да вы этого идеологического фраера разведете, как лоха ушастого! Ведь нам от него что надо?
– Не знаю… Бабок-то у него – всего ничего… – відверто розгубився банкір.
– Какие бабки?! – вигукнув політтехнолог. – Владимир Михайлович, сосредоточьтесь! Нам всего-то и надо, что втянуть его в переговорный процесс и отколоть пять-семь процентов электората.
Бабай замислився і, поміркувавши, промовив:
– Профессор, должен вам сказать, что Никита
– Фраер – не фраер, а от нас не уйдет! – рішуче переконував Нестор Євграфович. – Тому порукой моя всемирно известная репутация и незаангажированность в местных политических интригах. Разве вы не в курсе – ведь это именно я уговорил Гусинского отдать свои акции Газпрому…
Несподівано вхідні двері відчинилися і на порозі з'явився Сливка. У кімнаті запанувала тиша. «Німа сцена…» – майнуло в голові Нестора Євграфовича.
Сливка, мить постоявши, переступив через поріг і з підозрою та з сарказмом промовив, звертаючись до Нестора Євграфовича:
– Здається, я невчасно?!
Іміджмейкеру вдалося миттєво перелаштуватися – він напрочуд радісно та переконливо кинувся зустрічати дорогого гостя:
– Заходьте, заходьте вельмишановний Богдане Степановичу! Ви, навпаки, дуже вчасно! Ми з паном Володимиром саме про вас і говорили!
Бабай здивовано потрусив головою:
– Не понял! Разве мы ПРО НЕГО разговаривали?
Нестор Євграфович збуджено вигукнув:
– Звісно ж, про нього! Ми ж саме обговорювали створення широкої антикомуністичної коаліції!
– Антинационалистической?! – намагався уточнити Бабай.
Іміджмейкер, у свою чергу, підправив Бабая:
– Антинацистської, якщо бути точним! А нацизм і комунізм – це ж рідні брати, дві голови російського шовіністичного орла! Так, пане Богдане?! – голосно запитав політтехнолог, звертаючись винятково до Сливки. Сливка посміхнувся – відчувши ідеологічний комфорт, він підсів до столу і, набравши в легені повітря, пафосно виголосив:
– Авжеж, панове! Червоно-коричневий комуно-фашизм – це виклик нашій національній ідеї!!
– Саме так! – підхопив Іміджмейкер і вів далі:
– Саме тому нагальною потребою сьогодення є термінова консолідація усіх здорових національних сил нашого суспільства!! Широку антикомуністичну коаліцію треба створювати саме тут і негайно!! І, звичайно, очолити її повинні два найповажніших і найавторитетніших кандидати Центрального округу! Саме ті, котрі сьогодні зовсім випадково зустрілися в моїй скромній оселі! Я бачу в цьому знак долі!!
Бабай розгублено намагався адекватно відреагувати на нововведення політтехнолога:
– Я… Это… Ну, цэ, как його… Радый приветствовать! колегу и едино думця…
– Га? – перепитав Сливка.
Нестор Євграфович взяв на себе функціїї перекладача і взявся на власний розсуд розшифровувати Бабаеву фразу:
– Пан Володимир має на увазі, що він – давній шанувальник вашого таланту і мріє видати вашу нову збірку ліричних поезій та історичних досліджень…
Бабай отетеріло глипнув на іміджмейкера і нерішуче перепитав: