Міжконтинентальний вузол
Шрифт:
— Ти на диво зразкова подруга, — сказав Славін. — Інших таких нема.
— Є. Зараз дуже багато хороших жінок. Більше, до речі, ніж чоловіків.
— Чому? — спитав Славін, прислухаючись до того, який тост виголошував Кульков: «Наука — шлях до миру… Повага до таланту японського народу… Миролюбні ініціативи радянського уряду…» Ну, гад! Згадав Попова з університету; той часто вів засідання комітету комсомолу, теж заливався соловейком… Робесп'єр, Дантон, трибун… А потім викрили в тому, що членські внески в позику давав, під десять процентів… Треба б славослів'я прирівняти до нечесності; любов ніколи
— Чому? — перепитала Ірина замислено. — Мабуть, тому, що жінки стали сильними. Їм і працювати треба, і не любити вони не можуть, а вік у нас коротший, ніж у вас, та й потім ми, нарешті, навчилися цінити в мужчині доброту, вона є виявом сили; тільки дурепи вважають доброго мужчину слабаком; тираном бути куди простіше; хоч декому це подобається, вважають, що крута вдача — свідчення надійності, та й самій непокоїтись не треба — все вирішує він. Ти про що думаєш? Ти чуєш мене, Віталію.
— Звичайно, — відповів Славін, дивуючись її відчуттю: він справді не слухав її, бо думав про те, коли, де і як Кульков повідомить босів, що на завтра призначено несподіваний виліт на нові випробування ракет, — про це йому сказали сьогодні на «нараді»; він не може не повідомити про це; кожну радіопередачу розвідцентру ЦРУ тепер розшифровують, його підганяють: «Будемо дуже вдячні, якщо ви відповісте на розгорнутий перелік проблем, що цікавлять нас, якнайшвидше, бажано на цьому тижні».
Кожний крок Кулькова блоковано, будь-який його контакт буде зафіксовано, а контакт з ЦРУ не може не відбутися; мова йде про ракетний потенціал; Степанов мав рацію, коли написав про прогноз цього Кузані: перерва в роботі женевської наради не в останню чергу пов'язана з наступним слуханням у конгресі питання про асигнування величезних коштів на ракетний проект; потрібні нові докази нашої агресивності; Кульковим грають, підказують відповіді; цікаво, що він їм напише, такий психологічний текст дуже цінний.
Ірина зітхнула:
— А про що я говорила? Повтори.
— Ти говорила, що тираном бути простіше. Але це не зовсім так, Ірочко… По-моєму, тираном бути страшно… Він завжди боїться, він власної тіні боїться…
Вона похитала головою:
— Ні. Помиляєшся. Оскільки тиран є явище в якійсь мірі анормальне, він не має страху. Ним керує впевненість у богом даній правоті будь-якого його вчинку, він, як кожен шизоїд, пропускає повз свідомість те, що не вкладається в схему, яку він собі вигадав. Хіба Гітлер боявся власної тіні? Він був як глухар, — раптом розсміялася вона, — сліпий і глухий, тільки себе слухай і бачні»…
Ірина озирнулася на якусь лише мить — глянула на той стіл, куди дивився Славін; самі чоловіки; Славін зразу ж усе прочитав у її очах; шукала жінку, кого ж іще? Дурненька… Все-таки жінки ревнивіші за чоловіків, мабуть, вони вигадливі на обман, ми прямолінійніші, до хитрощів не вдаємося, — це для слабких; е, ні, заперечив він сам собі, а Кульков? Хитрий, як змій-горинич… А втім, це не так; просто не натрапляв на розумних, по-справжньому розумних; а чи не схоже це на манію величності, спитав він себе, невже академік Криловський дурніший за тебе? Але ж скільки
— Японці красиві люди, правда? — спитала Ірина.
— Дуже.
— У них якась вроджена пластика… І коректність…
— Коректність з'явилася після того, як їх розбили в сорок п'ятому. Подивилася б ти хроніку часів війни на Тихому океані…
Я повинен дочекатися того моменту, коли він повідомить Ленглі про майбутній від'їзд на ракетні випробування, повторив собі Славін; він не може не повідомити їх про це, а вже потім я примушу його похвилюватися, нехай відкриє запасні канали зв'язку, нехай закрутиться, мені конче потрібно зрозуміти, чи немає в нього якихось особливих шляхів для відходу; в Пеньковського був другий паспорт, міг зникнути в будь-який момент, і шукай вітра в полі….
Славін упевнився, що вичислив Кулькова правильно, коли той, шепнувши щось Криловському, підвівся з-за; столу й вийшов у коридор; там люди Гречаєва; кожен крок підконтрольний, нехай іде.
… Кульков попросив у метрдотеля дозволу подзвонити. Той, звичайно, дозволив, спитавши: «Я вам не заважаю?» — «Ні, ні, що ви, які тут секрети»… Набрав номер, прикривши диск рукою; відповів Юрс; зразу ж поклав трубку, набрав ще раз, Юрс трубки не піднімав, чекав, скільки буде дзвінків; сім; екстрена зустріч в «Націоналі»; сам не поїхав, написав на аркушику паперу адресу своєму помічникові Дуаесу; за тридцять хвилин буде тут; обмін інформацією відбудеться в туалеті, недарма Кульков туди подався, — старе, як світ, але ще й досі діє: як у літературі існує тридцять сім сюжетів, не більше й не менше, так і в шпигунстві прийомів не дуже багато; через п'ятнадцять хвилин люди Гречаєва зробили знімок; малесенький аркушик паперу було загорнуто в пластилін і приплюснуто до бачка великим пальцем, не зіпсувати б відбиток пальця Кулькова, і це, можливо, заздалегідь обумовлено; «Негайно вилітаю на секретний полігон, повернуся в суботу, після цього — обмін інформацією; додатковий запитальник, який передали під час радіопередачі, взяв до виконання «Н-52».
— Любий, а чому в наших ресторанах такі нецікаві, без ніякого смаку програми оркестрів? — спитала Ірина.
— Тому що музиканти не мають процентів від прибутку, який дають відвідувачі, — відповів Славін.
— А чому їм не дають процента від прибутку?
— Тому що дурні й бояться, що вони дуже багато зароблять…
— Мабуть, я все-таки чогось не розумію. От я ходжу до мого перукаря вже вісім років, так?
— Сім, по-моєму…
— Вісім. На жаль. Раніше я ніколи не робила зачіски, просто копиця сіна на голові…
— Мені, до речі, це більше подобалося.
— Не обманюй себе. Ти в усьому любиш елегантність, я ж знаю.
— Твоя копиця була дуже елегантна… Смачні яблука дали до шніцеля?
— Надзвичайно.
— А чому ти недоїла?
— Бо я й так набрала багато калорій.
— Не забувай, що з роками чоловіків тягне до жінок у тілі.
— Тебе роки не беруть.
Славін усміхнувся:
— Як законсервований огірок?
— Не смій так говорити! Я не знаю іншого чоловіка, який був би таким молодим, як ти.