Мама, донька, бандюган
Шрифт:
Швидше за все, одне і друге.
– Кажи, кажи. Слухаю тебе.
– Я запитував... Не так: говорив з мамою... Нє, мама зі мною... Блін, була з мамою розмова... бесіда... Я не розбираюся на всіх таких ділах бабських... жіночих... Чорт! Штангу легше піднімати, аніж про всяке таке говорити!
– Нічого страшного. До чого ви домовилися на великий сімейній нараді?
– Ти не смійся, Ксюхо, не смійся. Не бачу нічого аж такого веселого. Делікатна ситуація, зовсім не комедійна.
– Ти про яку ситуацію, Ігорьок?
– Про нашу з тобою, - він зітхнув.
– Одним словом, мама знає лікаря. Дуже хорошого спеціаліста, батькові він зобов`язаний, тому все робитиме сам, у будь-який зручний для нас час і за мізерну
– Робитиме - що?
– Аборт. Мама казала - зовсім не пізно, термін маленький. Тобі нічого не станеться. Все одно, ніби чиряк виріжуть чи там бородавку.
– Отак навіть?
– здавалося, нічого більш огидного за своє коротке життя Оксана Сошенко не чула і не почує.
– Твоя дитина - чиряк чи там бородавка?
– Скажімо, ніякої дитини поки нема. Я у довіднику читав, там зараз таке...
– А не пішов би ти, - у Оксани не вистачало поки що сил послати його голосно і далеко.
– Іди, готуйся до спартакіади, завойовуй кубки. Не заважатиму я тобі, а про дитину ніколи не почуєш і не побачиш її ніколи, обіцяю тобі, можу кровью розписку написати.
– Ти чого?
– Нічого! Не треба ніяких спеціалістів з їхніми абортами в зручний для мене час. Я хочу дитини, і я забуду, від кого вона. Такий варіант влаштовує?
– Не знаю, - Ігор пошкріб шию.
– От і давай, вали, порадься з мамою. Тільки не приходь до мене більше, в тебе і без того час розписаний. Добро?
Несподівано навіть для себе вона чмокнула його, отетерілого від подібного жесту, в щоку і почовгала назад у палату.
Вночі Оксана обережно помацала живіт. Цікаво, що там зараз відбувається і коли діти починають реально давати про себе знати? Її ж мусить нудити, чого ще жодних симптомів? Всіх вагітних жінок мучає токсикоз... Чи не всіх? Рука обережно погладила живіт під футболкою. Хто там у неї, пацан чи дівчинка? Вона традиційно, по-жіночому, хоче дівчинку. Назве її Олею чи Настею. А по-батькові як? Ой, аби лиш того геморою... Знайдеться нормальне по-батькові, нема чого перейматися. Звичайно, може вийти хлопчик. Теж нічого. Буде Максимко або Павлик.
Оксана не могла пояснити своїх відчуттів інакше, як закладеним саме в її природу бажання якнайшвидше мати власну дитину.
Перед стрілкою з Вовою Дизелем Алки Різник Олегові тільки не вистачало!
Він, коли чесно, не думав так скоро її побачити. Навіть більше того - сподівався не перетинатися з цією сучкою взагалі. Вона не влаштувала звичних розборок наступного дня, і, маючи певну уяву про її зміючу натуру, Рибалка міг би запідозрити недобре. Алла Миколаївна не з тих, хто швидко заспокоюється і приймає ситуацію, що склалася, за належне. Та в нього самого вистачало проблем і наступного дня після сварки з мордобоєм, і потім, він навіть подумки тішився: ще з її боку клопоту бракувало, хоч спокійно, мабуть, все зрозуміла і не рипається. І нате вам, здрасьтє!
– О, а ось як раз начальник служби безпеки мій... тобто, наш. Заходь, Павловичу, знайомся.
Рибалка відразу забув, по якій саме справі зайшов до директорського офісу. Перше, на що мимоволі звернув увагу - синців на її обличчі не було. Або зійшли, або густо замазані. За тиждень в принципі могли і зійти, та косметики вона таки витратила трохи більше, ніж звичайно, тут уже Олег знав звички своєї колишньої коханки. Дублянка недбало кинута на диван, сама гостя розташувалася навпроти господаря кабінету на доволі зручному стільці, Рибалка сам любив сидіти на ньому під час різних виробничих нарад і просто коли вони час від часу киряли з шефом тут, у офісі. Для ділового, - інакше Олег поки що не уявляв собі, - візиту Алка постаралася. Незважаючи на мороз, доволі відкрита блузка, спідниця з краями ледь вище пухких колін, та досвідченому чоловікові і цього
Ось тільки чого вона приперлася сюди?
– А ми трохи знайомі. Олег... Петрович, здається?
– посмішка аж надто щира, але очі теж сміялися, правда, глузливо.
– Павлович, - виправив Рибалка.
– Коли це ви встигли?
– шеф глипнув на підлеглого зацікавлено.
– Світ такий тісний, Денисе Вікторовичу, - Алла картинно закотила очі.
– Може, якось і розповім, досить цікаве було знайомство.
– Преса до нас, - шеф кивнув на гостю.
– Готується велика стаття про ринки як пострадянський економічний феномен. Ось, вводжу в курс.
– Ви тільки про "Універсум" пишете?
– Олег не посміхався.
– Чому? Це буде порівняльний аналіз.
– І куди це піде?
– "Бізнес", "Український комерсант", "Ринковий вісник", "Ваш партнер". Куди раніше візьмуть, замовлення є, я ж просто так не витрачала б часу.
– Ясне діло. Значить, ви зайняті?
– питання стосувалося шефа.
– Щось серйозне?
– Коли рівняти з увагою преси - не дуже. Мабуть, таки не дуже, не проблемне - з голови вилетіло, - Олег легенько стукнув пучками пальців себе по скроні.
– Ясно, перед гарною жінкою про всі проблеми забуваєш, на всі проблеми забиваєш, вибачте, Аллочко, за каламбур.
– Та ну, хто ж на поручика Ржевського ображається!
– мило хіхікнула жінка.
– Зайду пізніше.
За дверима Рибалка стиснув правицю в кулак і стукнув нею по розчепленій лівій долоні. Трошки знайомі.. Цікаво тобі було, курвего... Звичайно, просто так, для чергової газетної статті, вона б сюди не прийшла і не розігрувала б тут перед ним телятко. Розуміючи, що готовий робити дурниці, саме на це Алка своїм візитом його і провокує, Олег усе ж таки запланував собі найближчим часом перетнутися з нею і з`ясувати, якого хріна їй тут треба.
– Яка честь. Сам Карась мене шукає. Коли дізнався - всі справи похерив.
Вовка Дизель прийшов на стрілку із запізненням на п`ять хвилин. Зустрічалися вони в тихому кафе "У Графа", де майже ніколи не бувало багато народу і призначалося воно саме для подібних зустрічей. Тримав його колишній бандит на прізвисько Граф, ціни тут стояли такі, що звичайний перехожий, проходячи повз стильну вивіску, не заверне випити кави. А коли й заверне, по пошукає більш дешевої. Граф, відбувши дві ходки, відійшов від справ і братва підтримала його ініціативу фінансово, нейтральне місце для перетирання різних тем потрібне було багатьом. Кафешка цілком відповідала своїм грошово - відмивочним функціям, і, крім усього, жодні із стрілок не обумовлювалася наперед з Графом, для вирішення більш глобальних проблем знаходилися інші, менш примітні та відомі місця. Домовитися тут про зустріч між собою міг бідь-хто, будь-коли, і можна бути впевненим - місце непомітно для сторонніх охороняється і в разі незапланованої появи небажаних відвідувачів на кшталт настирливих і надто розумних ментів буде негайно попереджено.