Імена твої, Україно
Шрифт:
церков, що з’явиться величне місто, і християнство пошириться по всій країні.
Поставлений Андрієм хрест пізніше був занесений на збереження у гарну
церкву, побудовану на горбі в місцевості, яка має його ім’я. Святий Андрій вирушив
далі через Кавказ до південних берегів Чорного моря, а потім до Константинополя.
Там він посвятив у духовний сан священиків та дияконів, щоб встановити церковну
ієрархію в Русі».
[18] http://209.85.129.104/search?q=cache:fa2b6ECgydUJ:el.wikipedia.org/wiki/
CE%A3%CF%85%CE%B6%CE%AE%CF%84%CE%B7%CF%83%CE%B7:%CE%
91%CF%80%CF%8%C%CF%83%CF%84%CE%BF%CE%BB%CE%BF%CE%B9+
andrew+first+called+Kyiv&hl=ru&ct=clnk&cd=148&gl=ua&client=firefox-a
The Anchor Bible Dictionary (Freedman, David Noel, ed., [New York: Doubleday]
1997, 1992):
Byzantine claims to apostolicity. For centuries, the church in Rome had claimed Peter as its
founder. On the other hand, Byzantium, largely the product of Constantine’s relocation of
the imperial capital to the E, could claim no founding apostle. This was not so problematic
when Rome and Byzantium were on good terms, but when the two great ecclesiastical
centers parted ways; Byzantium was in desperate need of apostolic pedigree. Andrew was
perfectly suited for the purpose. According to the gospel of John, he was the first of the
apostles to come to Jesus, and later he brought his brother Peter, Rome’s favorite, to the
Lord. The Acts of Andrew and traditions derived from it had placed Andrew’s ministry
in the region of the Black Sea, and if one can trust the epitome of Gregory of Tours, the
Acts in fact sent the apostle to Byzantium. Furthermore, from the time of Constantius II,
Andrew’s relics reposed in Constantinople’s Church of the Holy Apostles.
203
Such long-standing associations between Andrew and the city generated a legend that
when Andrew, the Protokletos (First-called), visited Byzantium he appointed as bishop
Stachys, who inaugurated an unbroken line of bishops. In the 9th century, soon after the
origin of this legend, several versions of his passion appeared along with three different
Byzantine «Lives» of Andrew. A monk named Epiphanius, the author of one of these
«Lives», claimed that virtually every tribe on the shores of the Black Sea appealed to
Andrew as the founder of its church: the Scythians, the Sogdians, the Gorsini, the Iberi, the
Sousi, the Phousti, the Alani. Andrew also allegedly visited Amisus, Trapezunta, Iberia,
Phrygia, Ephesus, Bithynia, Laodicea, Mysia, Odyssopolis, Chalcedon, Heraclea… His
reputation in the East now was secure. He remains the patron of Russian Orthodoxy by
dint of a legend that he preached as far north as Kyiv».
[18]
Даблдей] 1997, 1992):
«Однак, інколи аж у VІІІ столітті, Андрія змушували служити законним
вимогам Візантії до апостольництва. Протягом століть церква в Римі вважала
своїм засновником Петра. З іншого боку, Візантія, головно продукт переміщення
Костянтином столиці імперії до Е, взагалі не могла стверджувати, хто був апостоломзасновником.
Це було не настільки проблематично, коли відносини між Римом та
Візантією були хорошими, але коли ці два церковні центри розпалися, Візантія
відчайдушно потребувала апостольського походження. Для цього ідеально підходив
Андрій. Як розповідається у Євангелії від Іоана, він був першим з апостолів, який
прийшов до Ісуса, а пізніше привів до нього свого брата Петра, улюбленця Риму.
Діяння Андрія та традиції, які пішли він них, розмістили пастирство Андрія в
районі Чорного моря, і якщо вірити короткому викладу Грегорі Мандрівника, діяння
дійсно відіслали апостола до Візантії. Мало того, з часів Костянтина ІІ мощі Андрія
спочивають в Константинопольській церкві Святих Апостолів.
Такі асоціації між Андрієм та містом створили легенду про те, що коли Андрій
Протоклетос (Первозванний) відвідав Візантію, він призначив єпископом Сташиса,
який увів в дію суцільну лінію єпископів. У ІХ столітті, невдовзі після виникнення
цієї легенди, поруч із трьома різними візантійськими «Життями» Андрія з’явилося
ще кілька версій його життєвого шляху. Монах на ім’я Епіфаніус, автор одного із
трьох «Життів», стверджував, що практично кожне плем’я на берегах Чорного моря
вважало Андрія засновником своєї церкви: скіфи, согдіанці, горсіні, ібері, соусі,
фоусті, алані. Як стверджують, Андрій також відвідав Амісус, Трапезунт, Іберію,
Фригію, Ефесус, Бітинію, Лаодикію, Мисію, Одісополіс, Налцедон, Гераклею…
Тепер на Сході в нього була добра репутація. Він залишається покровителем
руського православ’я завдяки легенді про те, що проповідував на півночі, де нині
стоїть Київ».
[19] http://www.catholicherald.com/saunders/97ws/ws970925.htm,
The Eastern Cross: Symbolism and History
Straight Answers by Fr. William Saunders HERALD Columnist