Імена твої, Україно

Корсак Иван Феодосеевич

«St. Andrew evangelized the area of Asia Minor. One story recounts that he journeyed

up the Dnieper River, planted a cross on a hill, and prophesied that one day there would

be a great city, a center of Christianity. This city would one day be Kyiv. Tradition also

204204

records that St. Andrew was martyred on an X-shaped cross on November 30, A.D. 60

during the reign of Emperor Nero at Patrae in Achaia in Greece.

[19]

«Східний хрест: символізм та історія»

Прямі відповіді від оглядача «Геральд» Вільяма Сандерса

«Святий Андрій євангелізував територію Малої Азії. Згідно з однією історією,

він мандрував до річки Дніпра, поставив на пагорбі хреста та передбачив, що одного

дня там буде велике місто, центр християнства. Цим містом стане Київ. Перекази

також свідчать про те, що Св. Андрій пройшов через великі муки на хресті у формі

ікса 30 листопада 60-го року нашої ери під час правління імператора Неро в Патрії

(Ахайя, Греція)».

[20] http://209.85.129.104/search?q=cache:1VEG1JsqSqkJ:forerunner.com/

forerunner/X0690_Providential_History.html+andrew+first+called+Kyiv&hl=ru&ct=cln

k&cd=229&gl=ua&client=firefox-a

A Providential History of Russia By Jay Rogers 8/91:

«An early Christian legend says that it was the Apostle Andrew who first preached in

the region of Scythia on a missionary journey. Stopping on his way back on a bend in the

River Dnieper, he planted a flag on its shore prophesying that one day a great city would

arise in this place. The city of Kyiv arose in this spot as early as the fifth century».

[20] Роджерс Джей, «Передбачена історія Русі»:

«Ранньохристиянська легенда розповідає, що саме апостол Андрій був першим,

хто проповідував на території Скіфії під час своєї місіонерської подорожі. Дорогою

назад, зупинившись на закруті річки Дніпра, він встановив на його березі хрест, який

пророкував, що одного дня на цьому місті постане величне місто. Вже у п’ятому

столітті там з’явилося місто Київ».

[21] Andrew Wilson. The Ukrainians. Unexpected nation, Yale Nota Bene, Yale

University Press, New Heaven and London, 2002.

Вілсон Ендрю. Українці. Непередбачувана нація. – Нью-Хевен і Лондон: Єль

Нота Бене, Єль Юніверсіті Прес, 2002.

«Припускається, що християнство постійно існувало в Україні з часів апостолів.

За давньою легендою, перший контакт України з християнством прийшов із місією

Святого

Андрія Первозванного до Києва у 55 році нашої ери. Важливість Андрія, як

можливого засновника церкви, в Константинополі призвела до спірних тверджень, що

він також побував у Польщі та Грузії; Розповідь про пережиті роки (A Tale of Bygone

Years) повідує про те, що він відважився піти далі до майбутнього Новгорода, але

українські вчені заперечують, що він відвідав ту землю, яка пізніше стала Росією. На

жаль, засновані апостолом церкви були зруйновані внаслідок вторгнень варварів у

третьому столітті, однак стверджують, що «голова Скіфської Єпархії» був присутній

на Першій Всесвітній Раді в Нікеї 325 року н. е. (можливо, насправді, єпископ Кадмус

з Босфорського королівства). Міф про місію Андрія до скіфів почав розвиватися в

одинадцятому столітті і був поширений у Середньовіччі – Церковний Собор (Рада),

205

проведений у Києві 1621 року, проголосив його «Апостолом Русі». Церква Святого

Андрія, побудована в Києві 1086 року, більше не стоїть, але екстраваганцу в стилі

бароко XVІІІ століття з його іменем можна побачити на горбі над Дніпром, де,

вважається, Андрій поставив хрест, як показано на одному із головних малюнків

у церкві – «Проповідь Апостола до Скіфів», створеному Платоном Бориспільцем.

(1847 р.). Міф про те, що Андрій дав своє привілейоване благословіння українській

землі, є центральним догматом сучасної української церкви – навіть Папа дав цьому

прихильну згадку під час свого візиту 2001 року».

206206

КИЇВСЬКИЙ ЗЯТЬ: «ВІРИВ У СЛАВУ, БАГАТСТВО ТА ВЛАДУ…»

Погляд збоку, сторонній погляд, завжди цікавий. Про київського зятя,

майбутнього конунга Норвегії Гарольда збереглося чимало писемних згадок,

причому не завжди компліментарних. Певно, був він саме таким – людиною

свого часу, воїном і мандрівником, поетом і мисливцем за жіночими серцями та

звичайнісінькими земними скарбами… Однак згадки про Ярослава Мудрого, певне,

вимагають деякого «коригування», бо точка зору про «новгородського князя» інколи

подається з російської дзвіниці. Тому доцільно надалі зіставляти дати, наприклад, з

«Вікіпедією», вдавшись до цитування навіть більш просторого уривка:

[22] «Після смерті свого батька Володимира Святославовича в 1015 році Ярослав

Мудрий у боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і

засів на київський княжий престол, але 1018 року під натиском польських військ