Мина Мазайло
Шрифт:
І тьотя кинулась була, але теж стала, махнула рукою:
Маланхольная ідійотка! А який момент був, Рино! Який момент! Такого моменту вже не буде.
Мазайлиха заплакала.
Ускочив напіводягнений Мазайло з газетою в руках:
Серце!… Води!… Є публікація!… Ось!…
Всі разом
Де?
Невже, папо?
Господи!
Мазайло
Ось!… (Істерично). Обережно, не порвіть! Ось… Ось… Харківський окрзагс на підставі арт. 142-144
Тьотя взяла у Мазайла газету:
Дайте я прочитаю…
Мазайло
Обережніше, не помніть! Не помніть!
Тьотя урочисто:
Харківський окрзагс на підставі арт. 142-144 Кодексу законів про родинну опіку та шлюб оголошує: громадянин Мина Мазайло міняє своє прізвище Мазайло на Мазєнін. (До Рини). А що, не казала я, що прізвище сьогодні буде опубліковане! Не казала!… Пєсней душу вєсєля…
Рина
Тьотю, яка ж радість! Баби з к-рап-лями рядами…
Мазайлиха
Ходят, сєно шевєля… (Засміялась, заплакала).
Увійшов дядько Тарас:
Цікаве що в газеті, чи як? (На нього ніхто не звернув уваги).
Мазайло до тьоті:
І з'явіть ви собі, як я зразу одшукав… Не читаючи газети, одшукав. Якось зразу вийшло, і знаєте через що? Серце!… Кажуть, пишуть - серце орган, що гонить кров, орган кровогону. Нічого подібного! Серце - це орган, що перш за все передчуває і вгадує. Ще за газету не взявся, а воно вже тьох - є публікація! Ще не взявся читати (узявся руками за серце, немов стиснув йому руку), як ти, моє ненаглядне, любе серце, вже тьохнуло: дивися на останній сторінці знизу!… (Стиснув ще міцніш). Спасибі! Спасибі за віщування! Спасибі!… Там сухоє убірають мужичкі є-во кру-ком…
Дядько Тарас
Гм… Невже таки опубліковано! Га?
Знов ніхто на дядька уваги.
Мазайлиха
Така радість, що я вже не знаю, що нам далі й робити!… На воз віламі кідають…
Рина
Що?… На підставі публікації голосно сказати; однині я Рина Мазєніна!
Мазайлиха
Лина Мазєніна!
Мазайло
Мина Мазєнін!… Боже!… Воз растьот, растьот, как дом.
Дядько Тарас
Га, питаюся?
Тьотя Мотя
А тепер слухайте, милії мої люди. Є пропозиція газету завести у рямці…
Рина
Під скло, тьотю! У нас залишились рями і скло від царського портрета на горищі… Ура-а!
Тьотя Мотя узяла газету:
В рямці! Всім нам прибратися і врочисто поздоровити хрещеника, пообідати… (Пішла і, проходячи повз дядька Тараса, весело, жартівливо показала на нього). Ну!… В ажіданьї конь убогій точно вкопаний стоїть… Ха-ха-ха. (Вийшла).
Мазайло
Уші врозь, ду-кою но-кі… Лино! А вийми мені й подай сюди до люстра дореволюційний парадний мій сюртук. Став перед люстром. Рина і Мазайлиха побігли.
Дядько Тарас
Га? Думалось - Мазайловський, мірялось - Мазайлович, мріялось - Мазайленко з кореня "маз" вийде,
Убігла Мазайлиха з сюртуком:
На!… Мотенька сказала, щоб ти мерщій одягався, бо й нам треба до люстра… Крім того, може, знайомі, сусіди, дізнавшись про публікацію, прийдуть… Мерщій же, Минусю, мерщій! Щоб не вийшло: і как будто стоя спіт… Поцілувавши чоловіка, побігла.
Мазайло сам:
Однині я - Мина Мазєнін. (Став перед лю-стром). Здрастуйте, Мазєнін, Мино Марковичу! (Привітався на другий голос). А-а, добродій Мазєнін? Моє вам!… (Ще привітався на третій голос). Товаришу Мазєнін! Здрастуйте!… (Іще привітався). Здоров був, Мазєнін! Зайдімо?… Гм. (Помріяв трошки). Ви не знайомі? (Подавши комусь руку). Дуже приємно - Мазєнін. (Уклонився). Будь ласка, ви часом не Мазєнін?! (Кивнув головою). Так, я Мазєнін!… (Офіційним голосом). Ваше посвідчення, громадянине! (Тоді немов подав комусь посвідчення). Будь ласка! Мазєнін! (Тоді з офіційного на м'якший). Вибачте, ось у ці двері, товаришу Мазєнін… (Ситим голосом). Були там Вишньов, Спаський, Де Розе, Мазєнін…
Убігла Мазайлиха:
Рина вже дістала з горища раму… Ти скоро?… Та навіщо ти скидаєш штани?…
Замріяний, Мазайло машинально застебнув штани і знов до когось: Вдома?… Скажіть, що прийшов Мазєнін з дружиною. Здрастуйте!… (Підвів до когось жінку). А це моя дружина.
Мазайлиха
Ах, Мазєніна… А тепер, Минасю, я… Це мій чо-ло…
Мазайло перехопив:
Ні, не так… (Немов подзвонив і тоді до покоївки). Тут живуть Мазєніни?… Будь ласка…
Мазайлиха
А ще краще так… (Немов вітаючись і цілуючись з кимось). Прошу ласкаво, заходьте… Це мій чоло…
Мазайло вклонився:
Мазєнін! Ні, краще так: вип'ємо за здоров'я нашого вельмишановного Мини Маркoвича Мазєніна!…
Мазайлиха
За мадам Мазєніну! За Килину Трохимівну Мазєніну!… (Випила).
Тим часом через кімнату пройшов, нікого не бачачи, не помічаючи, дядько Тарас:
Дурень же я, дурень!
Мазайло, теж нічого не помічаючи, немов випивши:
Вип'ємо, Мазєнін, га?
Мазайлиха, кокетуючи, пальчиком:
Мадам Мазєніна!… Випийте…
Вскочила Рина:
Тьотя вже заводить газету під скло. Ви ско… Та навіщо ти, папо, скидаєш спідню сорочку? Мамо! А ти здуріла! Теж розстебнулася…
Мазайло замріяно:
Слово має Мина Маркович Мазєнін.
Мазайлиха замріяно:
Вам скільки аршин, мадам Мазєніна?
Мазайло
Браво! Хай живе Мазєнін!…
Мазайлиха