Музиканти сміються
Шрифт:
— А коли ж вона спить, їсть?
— Під час тривалих пауз.
— А на скрипці ви граєте?
— Їй-право, не знаю, ще не пробував.
— Ви граєте чудово… Це скрипка — Страдіваріуса?
— Ні, моя власна!!
—
— Якщо дві, то дует.
— Ні, соло! Одна зовсім безголоса.
— Хто такий Євгеній Онегін? — запитали вокаліста на випускному екзамені.
— Баритон, — відповів співак.
Публіка обсвистіла безголосу співачку, що виконувала партію Джільди з опери «Ріголєтто».
— Яка брутальна, некультурна публіка! — обурилася співачка. — Тільки подумати — обсвистіли великого Вердії
— Ну, як твої гастролі?
— Чудово. Всюди були повні зали, тільки в Любліні чомусь ніхто не прийшов.
— А може, ти там співала раніше?
— Мамо, а чому, коли я співаю, ти завжди стоїш біля вікна?
— Щоб ніхто не подумав, ніби я тебе б'ю.
Після невдалого концерту засмучена співачка сказала своєму акомпаніаторові:
— Ви найгірший піаніст у світі!
— Не певен. Це був би надзвичайний збіг обставин.
— Що це за мелодія?
— Яка? — перепитує розлючений диригент. — Та, що її грає оркестр, чи та, що співає акторка?
Після сцени, коли Онєгін на дуелі вбиває Ленського, хлопчик питає:
— Мамо, його вбили за те, що погано співав?
— Цей саксофон із сусіднього будинку не дає мені спокою. Благаю тебе, зачини двері!
— Вони ж зачинені.
— Тоді замкни на ключі
Дебютантка тремтливим голосом співає:
— Ех, якби я була пташка!..
Похмурий голос із зали для глядачів:
— Ех, якби я мав рушничку!
— Треба співати з більшим почуттям. Невже ви ніколи не кохали? — дорікає диригент співакові.
— Кохав, але тоді
Піаністка до скрипаля:
— Послухайте, ми розійшлися. Ви мене випередили на дванадцять тактів!
Скрипаль:
— Зберігайте спокій. Я поспішаю на поїзд.
— У тебе було зручне місце під час концерту?
— У філармонії немає зручних місць: де не сядеш — все 'дно чути музику.
Глядач (до сусіди):
— Коли, нарешті, з'явиться лебідь?
Сусіда:
— Сьогодні дають «Кармен», а не «Лоенгрина». Глядач:
— Чого я тоді прийшов? Адже я знаю кожний такт «Кармен» на зубок.
До зоомагазину прожогом влітає розлючений покупець і волає:
— Дивіться, що ви тільки мені підсунули! Вчора я купив у вас оцю співочу пташку, а вона, виявляється, з перебитою ніжкою!
— Ну то й що з того? — дивується продавець. — Адже ви купували у нас співачку, а не балерину!
— Здається мені, що ця співачка страшенно фальшивить.
— Ну, що ви! Вона така гарненька!
«Надсилаю вам кілька своїх віршів з проханням написати, чи в мене взагалі є талант, чи мені краще складати тексти для танцювальних пісень…»
— Мій чоловік дуже захоплюється музикою.
— А який інструмент він уподобав найбільше?
— Гонг.
— Гонг?
— Так, коли в нього б’ють, значить, обід готовий.
— Ви граєте на фортепіано?
— Ні, на гуслях.
— О, чудово, значить, ви можете самі собі акомпанувати!
— Колись ти мене кохав палкіше, — скаржиться дружина своєму чоловікові.
— Чому ти так гадаєш?
— Пригадуєш, ти мене годинами тримав за руки?
— Але ти забула, що тоді в нас було піаніно!
— Я терпіти не можу Баха!
— Тс-с-с! А то він почує.
— Вчора я була на родинному святі Поноску і всенький вечір грала на піаніно.