Нірвана, або Also Sprach Zarathustra
Шрифт:
А це шо за гандон?!
Перший сер.
То — Літр Четвертий, шо заснував парламент двопалатний,
Дав конституцію англійському народу
І наспір виїбав скаженого собаку.
Такого страшного, шо люті каскадери,
На нього дивлячись, наклали повні штані!
Обичай національний наш англійській,
Шоб на парі хуйню робити всяку
Він повернув собі на користь мудро
І виїграв таким чином королевство об'єднане британське!
Йорік.
Я
Заборонити все статтеве блядство!
Всім казайобам, підарасам, лізбіянкам,
А такжє фєтішістам і нєкрофілам,
І з ними — всім, хто любить блядувати,
Засунуть в жопу лома з нєржавєйкі!
Цей мій декрет — краєугольна цегла
Політики унутрішній.
Дрочити три рази на день — долг патріотичний
Перед вітчизною всіх чесних громадян!
Цнотливо мастурбацієй займаясь,
Почистимо ми наш народ їбучий
Від скверни блядства смрадного! Ура!
Всі сери кричать «Ура» і сінхронно, по-воєнному, дрочать. В наступившему апофеозі масової мастурбації чути самотнії звуки баяна. До тронного залу входять Літр і Кєнт з мішками, пляшками шмурдяку і баяном. Кєнт сумно грає «Падмасковниє вєчєра».
Літр.
Іграй, мій Кєнте, ці мотиви предків!
Шо у бурмі з суворою природой
Викраювали час для ораторій
І плакали в своїх вонючих норах
Від естетичного екстаза.
Дінозаври, жорстокі павіани, крокодили,
Послухавши ті лагідні балади,
Робилися, як ніжні гімназістки.
І замість м'яса — білі хризантеми,
Жували, обливаючись сльозами…
Йорік.
Чого, ти, ходиш тут, розпусний старець,
І заважаєш нам робить свящєннодєйство?!?
Дрочи! Інакше ми з тебе здеремо
Твою мохнату шкіру зашкарублу
І будемо вмакати м'ясом свіжим в вапно безжалісне!
Літр.
Колись, у сраку я п'яний,
Я виїбав стару дебільну хуну,
Мандрівницю безумну. Я сіфона
Від неї підхопив і лікувався
У Баден-Бадені на водах мінєральних.
Її синка віддав в дебільну школу
К дєгєнєратам на харчі казенні,
І в циркове училище по блату пристроїв,
Шоб на блазня він учився.
І той потворний мій сперматозоїд
Розрісшийся в горбатого урода,
Зробив-такі, кар'єру нехуйову!
Діти-діти! Ці квіти лісові благоуханні,
Шо щастя нам дають!..
Я їх їбати завжди любив! Бо приносити
Радість цій формі безкорисній -
Це крєдо моє творчє.
Любий сину! Іду сюда, урод талановитий!
Я темпераментно їбати тебе буду,
Шоб ріс ти здоровенький і неглупий!
Літр
Гонерілья.
От бач, як розважається, проклятий!
А ми чекати маємо на кашу,
Голубки три голодні сизокрилі!
Ти, йобнутий папаша! Скіки
Ждати тебе ми будем, поки ти
Склопосуд здавати будеш?
Літр.
Любі мої дітки! Ви почекайте трохи поки брата
Я вашого їбати буду сумно,
Пригадуючі юність романтичну!
(Говорячі се, Літр здирає з Йоріка галіфє.)
Йорік (несамовито верещить).
Рятуйте, сери добрі! Підараса
Із мене хоче Літр зробить їбучий!
Мєнт набрасується на Літра ззаду і прийомом самбо закручує йому руку за спиною. Заарештованого у такий спосіб Літра осмілілі сери пиздять шваброю.
Йорік.
Ага-а! Спіймався, хтивий павіане!
Ми кару лютую придумаєм тобі
За всі твої паскудства!
Блядовитих дівчат твоїх розріжем на шматочкі
І будем годувать, шоб ти сказився,
Тими частинами їх курв'ячого тіла!
Гонерілья (налякано).
Нема нічого спільного між нами.
Я бачу в перший раз цього маньяка.
Рейгана.
Я теж його не знаю, мій королю!
Але Корделія частенько з ним їблася!
Корделія.
Їблася, так і шо? Їбеться гніда,
Їбеться вош і бабка Степаніда!
Я помилялася в світогляді своєму. На мене вплинула розпуста буржуазна.
Але тепер, осяяная сяйвом ідейного прозріння,
Я дрочити буду сумлінно Англії на користь. Я на пизду краплину валєр'янкі кокетливо налью,
А потім кицю пущу лизать полєзноє лєкарство.
Рейгана і Гонеріл'я.
І ми! І ми!
Йорік.
Хвала жіноцтву!
Всі сери кричать «Ура!», радіють і на радощах плачуть. Ніким не помічений до тронного залу тихо крадеться Привид. Книгу «Тімур і його команда» він держить в зубах, а руками тягне за роги старого вонючого цапа. Він нишком підкрадається до Літра і з усією силою пиздить його книгою «Тімур і його команда» по голові. Від несподіваного удару всі охуєвають.