Наказано вижити

Семенов Юлиан Семенович

— Ви хочете точності, — сказав той, — що ж, я згоден. Я коштую тридцять мільйонів доларів, і я готовий вкласти п'ятнадцять у «Легіон», аби тільки солдати зробили те, в чому зацікавлений я і мої друзі.

— А в чому ви зацікавлені?

— У сильній руці, — відповів Кларк. — В тому, щоб у Білому домі сидів хазяїн, а не кривонога демократична розмазня.

— Ви впевнені, що Європа підтримає вас? — запитав Батлер. — Не боїтесь залишитися в ізоляції?

— Не боїмось.

— А я — боюсь.

— Словом, ви відмовляєтесь увійти в наше діло?

І генерал відповів:

— До

того часу, поки я не дістану відомостей, як прореагують на ваші міркування в Європі, я утримаюсь від участі в цій справі.

Макграйра послали в Гавр. Там він зустрівся з лідерами французьких фашистів; кагуляри захоплено поставилися до пропозиції «легіонерів» про необхідність воцаріння «сильної руки» в Білому домі.

Контакти з людьми Гітлера й Муссоліні теж подавали надії.

Повернувшися з Європи, Макграйр поїхав до Батлера й сказав йому відверто:

— Америці потрібно негайно змінити систему правління. Ви очолите похід ветеранів на Вашінгтон. Цим ми примусимо Рузвельта відійти вбік. Якщо він буде розсудливий, ми залишимо його на плаву — подібно до італійського короля при Муссоліні. Якщо він не погодиться співробітничати з молодим рухом американського фашизму, ми його скинемо. Лише одна сила спроможна зламати комунізм — це національний фашизм.

— Щоб учинити переворот, потрібна організація, — відзначив генерал Батлер. — Не кидайтесь з кинджалом на гаряче лайно, це виглядає смішно…

— Колишній командор «Американського легіону» Луїс Джонсон [25] сильніший за Мерфі й Кларка разом узятих, — відповів Макграйр. — Він — з нами. І не тільки він. Мене кооптували на пост начальника відділу по прийому почесних гостей «Легіону», я знаю, що кажу, коли запевняю вас у нашій могутності. З нами генерал Дуглас Макартур, а ви знаєте, яка це людина; з нами генерал Макнайдер, а ви знаєте, які банки стоять за ним… Це лише кілька імен з нашого військового клану…

25

Пізніше президент Трумен призначив Луїса Джонсона міністром оборони США.

…Після цієї розмови Батлер зробив заяву для преси.

Америка загула…

Але лідер країни далеко не завжди правомочний приймати вольові рішення. Деякі радники уряду, що представляли інтереси провідних банківських і промислових груп, були контактними постатями, які здійснювали зв'язок між справжніми хазяями Америки й адміністрацією. Тому що мільярдер Морган стояв за спиною «Легіону», тому що Форд відкрито симпатизував фашизмові, духу «порядку й закону, з яким не сперечаються», найближчому оточенню Рузвельта була нав'язана лінія, яка визначається просто й гірко: «балансуючи, спустити справу на гальмах».

Пам'ять суспільства коротка, особливо тоді, коли засоби масової інформації щодня й щогодини підкидають в безперервно палаючу топку сенсації нові скандали, версії, плітки, жахи.

І цього разу люди, зв'язані з видавничими концернами, змогли вплинути на репортерів так, що преса спрацювала в потрібному напрямі: газети були заповнені яскравими повідомленнями про нове любовне захоплення відомого актора Хемфрі Боггарта; в статтях гуділи про фаворита американських

іподромів трилітка Стоу, який у трьох забігах привіз два мільйони доларів виграшу своєму хазяїнові; багато й весело писали про те, як Чарлз Чаплін знімає свій новий фільм. Про фашистський путч забули.

Але змовники лишились.

Вони ждали свого часу.

Вони його діждалися.

Через десять годин після того, як Рузвельт помер у своїй заміській резиденції, генерал Донован поінформував Даллеса, що контакт з Вольфом — у тому разі, якщо це допоможе врятувати Італію від комунізму, — потрібно негайно відновити.

Через два дні Карл Вольф мав таємну зустріч з посланцем Даллеса. Після цього він почав готуватися до заключної фази переговорів у Швейцарії; Шелленберга про це не повідомили: кожен умирає сам по собі, а живе — тим більше.

І все-таки Борман дізнався про це. Він не зразу прийняв рішення, але план визрівав у нього в голові, цікавий, сміливий план. Залишалося додумати деталі — це зробив Мюллер.

Вольф дістав наказ з бункера приїхати до Даллеса — без запрошення, наскоком — і привезти текст капітуляції всіх військ рейху в Північній Італії перед західними союзниками; наказ послали йому відкритим текстом, треба було, щоб росіяни дізналися про це негайно.

Росіяни про це негайно й дізналися… Через п'ять днів Трумен зібрав свій «тіньовий кабінет» і повідомив, що він має намір протягом найближчого часу звільнити із своїх постів провідних міністрів, які прийшли у Вашінгтон разом з Рузвельтом.

При цьому він назвав тих, кого хоче запросити в уряд.

— Дві ключові постаті викличуть, звичайно, свистопляску серед лівих, — сказав Трумен. — Я маю на увазі Даллеса й Форрестола, але саме ці люди потрібні мені для проведення твердого курсу після того, як у Європі й Азії замовкнуть гармати.

Він знав, що говорив: і Даллес, і Форрестол були тими американськими політиками, які найпослідовніше допомагали фінансуванню німецької промисловості напередодні приходу Гітлера до влади; Форрестол сприяв вкладенню капіталів Уолл-стріту в німецький сталевий трест «Ферайнінгте штальверке». Саме ця корпорація платила гроші Гіммлеру для створення СС. Даллес був не тільки компаньйоном нацистського банкіра Шредера. Він розмістив у Німеччині позики на суму в кількасот мільйонів доларів і допоміг концерну «Фарбеніндустрі», що проводив досліди на в'язнях у гітлерівських концтаборах, відкрити свої філіали в Америці. Гітлер щезне, але ті, хто його створив, залишаться. Навіщо шукати нових людей — над друга старого нема в світі нікого, та й за одного битого двох небитих дають.

Трумен привів у Білий дім усіх тих, хто працював під його керівництвом, коли він був сенатором від штату Міссурі. Полковника Вогана він призначив своїм ад'ютантом і присвоїв йому звання генерала. Особистого лікаря нового президента викликали з Канзас-сіті і тут же зробили генералом; зв'язок із світом бізнесу Західного узбережжя почав здійснювати особистий друг президента нафтовий король Едвіп Поулі.

Коли один з «міссурійської банди» — так у народі називали цей його «тіньовий кабінет» — зауважив, що такий крен в уряді неминуче викличе нарікання на відхід від курсу Рузвельта, новий президент досадливо поморщився: