Народные русские сказки А. Н. Афанасьева в трех томах. Том 3
Шрифт:
№471 [435]
При"iхав Грицько у Москву і став біля дзвониці [436] Великого Івана да галкі й щита, а на ту біду йде москаль да й пита Грицька: «Што ты, хахол, делаешь?» — «Галки щитаю, господа служба!» — «Как, што? Галки считаешь?» — «Еге!» — «Как же ты смеешь казенные галки считать, а?» — «Хіба ж вони справді казьонні?» — «А ты, безмозглой, и энтаво не знал! Пойдем в полицию». — «Да за що, господа служба, в поліцію?» — «Как за што? За галки». — «Да помилуйте!» — «Што тут с тобою толковать, пойдем, говорят; а не то за шиворот потащу!» — «Да помилуйте-бо! Може, вам грошей треба?» — «А сколько ты галок насчитал?» — «Да усього тільки два десятка». — «По гривне за штуку!» — «Да звольте ж, тільки помилуйте!» Поліз у кишеню [437] Грицько, достав мідяків пригош [438] , відщитав москалеві два рублі, да мерщій [439] від нього, прибіг до сво"iх да й сміється. «Чого се ти смієшся?» — питаються його хлопці. «Ких, ких, ких! Оце обдурив москаля; кажуть, що москаля не обдуриш; я нащитав галок може сотні з дві, а сказав йому тільки двадцять!»
435
AT 1683*. В AT учтены только русские тексты. Русских вариантов — 2 (Данный текст отнесен к русскому материалу условно), украинских — 2.
436
Колокольни.
437
В карман.
438
Пригоршня,
439
Скорее.
№472 [440]
Біжить мужик, а навстріч йому іде москаль; мужик і пита у москаля: «Москалю, москалю! Чи не находив ти торбинки [441] , а в торбинці виторопок [442] да дві паляниці?» — «Што?» — «Чи не находив ти торбинки, а в торбинці виторопок да дві паляниці?» — «Нет, я нашел мешок, а в мешке заяц да две ляпешки». — «Ні, — кає мужик, — се не моє».
440
AT 1699 B. Язык украинский. Анекдоты типа «Не поняли друг друга» учтены в AT в литовском, испанском, английском и русском материале. Русских вариантов — 1, украинских — 9, белорусских — 8.
441
Мешка.
442
Заяц.
№473 [443]
Москаль побачив, що у мужика на горищі [444] вісе сало, да тихесенько й поліз, щоб то, бач, його зняти. Зняв сало, да вмісці з салом як загуркотить [445] , бо стеля [446] була у хаті уже трухлява [447] . Ото він і впав у хату, а у хаті чоловік з жінкою да з дітками вечеряли [448] . Шо тут робити москалеві? Він зараз скочив на ноги да і пита у мужика: «А што, брат, не были ль здеся наши колядники [449] ?» — «Ні, не було». — «А коли не были, так прощай!» І з сим словом москаль вибіг з хати. «Оце лихо! — кає жінка чоловікові [450] , — мені здається, що у москаля було наше сало?» — «І то бач, — кає мужик, — а полізь лишень на горище да погляди». Полізла жінка, побачила, що нема сала, да й кає: «Нема, чоловіче!» — «Оле! Ну вже ж хоч москаль і вкрав сало, зато ж і сам страху набрався!»
443
AT 1525 M* (Кража сала). Текст украинский. Сюжет, учтенный в AT только в русском фольклорном материале. Русских вариантов — 1, украинских — 8, белорусских — 3. Анекдот о краже сала вошел эпизодом в роман «Симплициссимус» Гриммельсгаузена, где получил ироническую трактовку, и известен по ряду литературных сборников, интермедиям, песенкам XVI—XVII вв., преимущественно немецким.
444
На чердаке.
445
Громко застучать; здесь: провалиться с шумом.
446
Потолок.
447
Дряблая, гнилая.
448
Ужинали.
449
Те, кто славят по дворам на праздник коляды.
450
Мужу.
№474 [451]
Йшов мужик з поля; підходе до своєі хати, зирк в вікно, а у хаті москаль цілує його жінку. Мужик мерщій у хату, а москаль примітив мужика да мерщій на покуття, вкрився — нібито спить. Мужик шасть у хату і баче, що москаль спить, а жінка порається біля пічки [452] . «Хіба ж то я нічого й не бачив!» — кає мужик. «А що ти там бачив?» — пита його жінка. «Як, що, бісова дочка!» — «За що ти лаєшся, вражий сину?» — «Як за що! Хиба ж я не бачив, як тебе москаль цілував». — «Коли?» — «Як коли! Господа служба! Господа служба! — кає мужик москалеві. — Бач, нібито й спить! Оце лихо, в очі обдурюють!» — «Што за шум!» — кає москаль, придиряючи очі, — бач, хоче показати, що спав. «Як що за шум! А на що ви мою жінку цілували?» — «Када?» — «Як коли! Да зараз». — «Што ты, ошалел, што ли? Я к начальству пойду, пожалюсь, што ты мне покою не даешь; на ученье был, устал...» — «Да таки і підіть, господа служба! — кає жінка. — Пожалуйтесь на його. Се йому від п’янства так вздрілося» [453] . — «Оце лихо! — кає мужик. — Далебі [454] що сам бачив». — «Да што ты, одурел, што ли?» Мужик здвигнув плечима і дума: «А може мені й показалося». — «Как же ты видел?» — пита його москаль. «Да у вікно», — кає мужик. «А постой, я пойду погляжу».
451
AT 1423 (Чудесное окно). Язык украинский. В AT учтены многочисленные фольклорные тексты на европейских и турецком языках. Русских вариантов — 1, украинских — 3, белорусских — 1. Сюжет получил широкое международное распространение в литературе. Он известен, например, по «Декамерону» Боккаччо (9-я новелла 7-го дня) и в обработке других итальянских новеллистов (см. Rotunda, индекс K 1518) и по французским фабльо (см. B'edier, p. 468), а также по арабским литературным памятникам (см. Chauvin, VI, № 332, p. 175; VIII, № 69, p. 98).
452
Возится, убирается около печи.
453
Показалося.
454
Ей, поистине.
Пішов москаль да і глядить у те саме вікно, у которе глядів і мужик, да і каже: «Вот и ты цалуешь!» — «Да ні, господа служба! Далебі-то що ні». — кає мужик, дивуючись. «Нет, брат, цалуешь!» — «Оце оказія! — кає мужик. — А ідіть ви, служба, у хату, а я ще піду подивлюсь». Москаль ввійшов у хату да знов став жінку цілувати, а мужик дивиться у вікно да кає: «Цілуєте, господа служба, далебі що цілуєте!» — «Вот я тебе говорю, што это окно так показывает!» — «А і справди, се вікно непевне [455] , мороче воно нас з вами! — кає мужик, входючи у хату. — Треба забити його, господа служба! Бачите, що воно зачаровано».
455
Необыкновенное.
№475 [456]
Прийшов москаль на квартеру да й кає хазяйці. «Хазявка! Нету ли чаво поесть?» — «Є», — кає хазяйка. «Ну так давай!» Ото й постановила Хівря перед москалем повнісіньку макитру вареників — дума собі, що москаль повно"i не з’"iсть. Почав москаль пораться біля вареників, упорався так, що тільки на донечку трошки [457] зосталось. Баче москаль, що вже трохи вареників в макитрі, да й пита Хіврю: «Хазявка! А как называется евта еда?» Хівря дуже розсердилась на москаля за вареники да з серцем йому й кає: «Жри мовчки [458] !» — «А славные жримочки! — кає москаль. — Нельзя ли еще подложить евтих жримочков?»
456
AT 1570*. Данный диалектный текст отнесен не к украинскому, а к русскому материалу условно. Другие варианты не отмечены. Украинских вариантов — 1.
457
Немножко.
458
Молча.
№476 [459]
При"iхав з ки"iвсько"i бурси син зажиточного мужика Петра Дренчика, хлоп’я
459
AT 1628 (Ученый сын). Язык украинский. В AT учтены литовские, шведские, немецкие, итальянские, словенские, сербохорватский, французский (записанный в Канаде) и текст сборника Афанасьева. Украинских вариантов — 10, белорусских — 4. Сюжет встречается также в латышском материале (Арайс-Медне, с. 204—205). Старейшие литературные тексты — средневековые немецкие шванки.
460
Жалобно запищал.
461
Проучи.
№477 [462]
"iхав Омелько з губерні"i додому, а школяр тож біг додому. Баче школяр, що на дорозі велика калюжа [463] , да й почав прохати Омелька, щоб він його перевіз, а Омелько й кає: «Ти, братику, вчений, перейдеш, як захочеш». — «Е, коли ж так, — кає бурсак, — то я ж тобі зроблю штуку». Тільки що Омелько в’"iхав в калюжу, а бурсак вбіг за ним, да й сів верхи на коня, да й відрізав гужи у хомуті і пере"iхав через калюжу; а Омелько зоставсь у калюжі. Що тут робити Омелькові? Треба злазити з воза да ловити коня, що бурсак, пере"iхавши, бросив на тім боці [464] , а сам узяв да й утік. Приймав Омелько коня, запріг, як пришлось, у самій калюжі і при"iхав додому. Входе у хату і баче, що бурсак сидить на покутті в його хаті. Омелько і рот раззявив да й пита жінку: «Що се? Як се?» — «Да ночувати попросився», — кає жінка. «Гу! — кає Омелько. — Добре, спасибі, жінко, що пустила! От тепер же ж то я з тобою, бісове дитя, розтурбуюсь [465] ». Що тут робити бурсакові? Утік би, да Омелько і хату защепнув і сам став біля дверей. Ото і кає Омелько бурсакові: «А ходи лишень сюда, вчений паничу!» Бурсак підійшов. «А що се таке?» — пита Омелько і показує на огонь. «А що ж, дядюшка, — кає бурсак, — як не огонь?» — «Ні, брешеш», — кає Омелько да як згарбав школяра за чуприну, да круте, круте, да приговорює: «Брешеш, се не огонь, а чистота!» Аж моторошно [466] стало бурсакові, да нічого робити. А далі велів Омелько жінці принести кухлик [467] воды да знов пита у бурсака: «Що воно є?» — «Вода», — кає бурсак. «Ні, брешеш, — кає Омелько, — се не вода, а благодать!» — да знов згарбав бурсака за чуприну і ну крутити, аж сльози як горох сиплються із очий у бурсака, а Омелько його круте за чуприну да приговорює: «Се не вода, а благодать!» — «Ну, а се що?» — пита знов Омелько у бурсака і показує на стелю. «Стеля, дядюшка!» — кає бурсак. «А, бач, ти вчений, да не знаєш, що се висота!» — да знов почав за чуба крутити; крутив, крутив, аж іскри посипались із очий у бурсака; сердега бурсак аж упав! Тоді Омелько сказав: годі [468] !
462
AT 1562 A. Чистота, красота, высота. Язык украинский. В AT учтены варианты, записанные на европейских языках не только в Европе, но и в Северной, Южной Америке (от негров и американцев европейского происхождения). Русских вариантов — 17, украинских — 8 (в том числе текст № 522 — ниже), белорусских — 4. В восточнославянских сказках этого типа основными персонажами чаще всего выступают крестьянин и солдат, остановившийся на ночлег, а в западнославянских и других европейских — крестьянин и школяр-бурсак (студент), как в варианте сборника Афанасьева и в некоторых других украинских и белорусских вариантах. Истоки сюжета связаны с древними литературными памятниками Востока (см. Chauvin, VIII, № 187, p. 172), но сформировался он на западноевропейской культурной почве. Известны старинные итальянские новеллы (см. Novelline, № 8). Ряд статей о таких сказках указан в комм. к III т. сказок Афанасьева изд. 1940 г. (с. 466). Основное исследование: Pado'an L. La fiaba di Domine-Domine. Verona, 1925.
463
Лужа.
464
На той стороне.
465
Расправлюсь; турбовать — беспокоить кого, трогать.
466
Жутко.
467
Кувшин.
468
Довольно.
Після сього Омелько з жінкою повечеряли, а бурсакові не дали, да й лягли спати. Ліг і бурсак, да не спиться йому: почув, що мужик з жінкою захропіли, тихесенько відсунув заслінку у печі, достав огню і вийшов з хати да й підложив той огонь під стріху; хата мужикова і загорілась, а бурсак відсунув віконечко да й кричить мужикові: «Дядюшка, а дядюшка! Встаньте да погляньте, що воно робиться!» — «А що там таке?» — кає Омелько. «Як що? Хіба ж ви не бачите, що чистота побігла на висоту. А ви, дядюшка, мерщій беріть благодать да йдіть хату заливать!»
№478 [469]
Йшов москаль чи в домовий одпуск, чи що, а його догоня конем Грицько з нашого села — чоловік усім знакомий, той, що у цвинтарі [470] в великий пост сто"iть з каламаром [471] да проскури [472] підписує, бо був собі чоловік письменний. Його звали по батюшці Максимович. Ото він догнав москаля, а москалю захотілося під’"iхати, бо дуже утомився сердега. Москаль і гукнув [473] Грицьку: «Здоров, Хахол Максимович!» Грицько не розчухав [474] , як його москаль назвав по йменню, а тільки почув, що по батюшці так улучив [475] ; опинив [476] коня, глядить на москаля, потилицю чеше і сам сміється. «Што, — кає москаль, — аль не познал, што ли?» — «Ні», — кає Грицько. «Вот те на! Нешто забыл, как мы стояли в вашей деревне?» — «Да чи не Іван ви, господа служба?» — «Насилу вспомнил, Максимыч! А брат твой али сват, как бишь его — тот, што водочку тово...» — «Се Іван, да він мені дядько доводиться; нема вже його, господа служба!» — «Да где же он?» — «Вмер». — «Ой ли! А славный был мужик, царство небесное!» Москаль взяв да й перехрестивсь. «Да ви, бачу, усіх наших знаєте; сідайте лишень на віз я вас підвезу». Москалю тільки того і хотілось. Сів москаль на віз, да як переговорив усе, що було, а мовчки сидіти не хотілося, і кає Грицькові: «Максимыч! Давай, брат, рифмы говорить». — «Як се то рихми?» — «Да так, штоб было до ладу». — «А що ж, давай». — «Вот, например, как твоего деда звали?» — «Кузьмою». — «Я твоего Кузьму за бороду возьму». — «Ні, се не звичайно [477] ; мій дід був чоловік всіми поважаємий, за що його за бороду брати?» — «Эх, брат, не знаешь ты дела! Ну, как твоего дядьку звали?» — «Хіба ж ти не знаєш, що Іван!» — «Твой дядько Иван большой болван». — «Бач, бісова служба, ще й лається! А як же тебе зовуть?» — «Леонтий». — «Е, коли Леонтій, то злізай з воза». — «Да эвто не рифма». — «Да що, хоть не рихма, а ти геть пішов з воза!»
469
AT —. СУС — 2057*. Анекдотический разговор в рифму — см. Fedorowski, III, № 265.
470
В церковной ограде.
471
С чернильницею.
472
Просвиры.
473
Закричал.
474
Не расслышал.
475
Попал.
476
Остановил.
477
Звычайный — обыкновенный, вежливый.