Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
— Спасибі, — подякувала Ніккі, коли виявилася здатною дотягнути на себе шовкове покривало.
— Ти не повинна соромитися, — звернулася Келен.
Ніккі злегка насупилася.
— Ти це про що?
— Ти ніколи не повинна соромитися з того приводу, що виявилася жертвою. Ти не повинна судити себе за те, що потрапила в полон. Єдине, що ти повинна відчувати в собі, так це гнів від подібного насильства. Ти не зробила нічого такого, щоб допустити це. Це — те саме насильство, про яке ти й говорила.
Ніккі натягнуто
— Спасибі тобі.
Келен глибоко зітхнула.
— Джеган пообіцяв зробити те ж саме зі мною, що він вже створив з тобою.
Тепер Ніккі в свою чергу притиснулася рукою до Келен, пропонуючи їй якусь розраду.
Келен сповільнила мову, але все ж продовжила.
— Його утримує лише одна обставина, через яку він досі не вчинив цю мерзенність. Він сказав мені, що хоче дочекатися, поки я не дізнаюся, хто я. Він говорить, що момент, коли я згадаю своє минуле і зрозумію, хто я — виявиться найгіршим для мене. Джеган говорить, що він хоче знищити нас обох самим мерзенним способом з тих, яким йому доводилося знищувати інших.
Ніккі закрила очі і накрила їх рукою, ніби не в змозі була перенести саму думку про це.
— Вельми очевидно, що він має на увазі когось з мого минулого. Ти не знаєш, хто цей «він»?
Довелося чекати дуже довго, перш ніж послідувала відповідь Ніккі.
— Мені дуже шкода, але я не пам'ятаю твого минулого. Все, що мені відомо про тобі, так це те, що я чула про тебе — твоє ім'я і що ти Мати сповідниця.
Келен кивнула. Вона розуміла, що не почула всієї правди. Вона відчувала в собі явну впевненість, що Ніккі знала більше, і не договорювала їй. І все ж, Келен вирішила не тиснути на Ніккі з цього приводу.
Враховуючи той стан, в якому зараз перебувала Ніккі, докучати їй було б надто жорстоко. Можливо, у неї були особисті причини, по яких вона не могла розповісти Келен більше. А можливо ці причини були вельми особистого характеру і не торкалися Келен.
Келен посміхнулася, вирішивши триматися подалі від такого покритого мороком предмета розмови.
— Мені абсолютно все сподобалося з того, що ти розповіла про Річарда Рала. Цей Річард відноситься до того типу чоловіків, які мені подобаються.
Губи Ніккі торкнула тінь посмішки.
— Ти і він — ви обидва хороші люди.
Келен великим пальцем поводила по покривалу взад і вперед.
— На кого він схожий? Я зберігаю в собі те, що чую про нього. Кожен раз, коли я оглядаюся навколо, мені здається, немов фантом Річарда Рала якимось чином реально слідує за мною по життю. — Келен глянула по сторонам. — На що він схожий в реальності?
— Ну, навіть не знаю. Він Річард. Він та людина, яка глибоко піклується про тих, кого він любить.
— З того, що ти розповіла Джегану, здається, ти знаєш, як він сприймає безліч різних речей. Ти, начебто, довго була поруч з ним. Здається,
Ніккі клацанням пальців відкинула подібне припущення. Вона оглянула Келен.
— За наметом Джегана патрулюють звичайні солдати. Знаєш чому?
Різка зміна теми дала зрозуміти Келен, що вона пустилася в розмову про ті речах, про які Ніккі не хотілося говорити. Келен стало цікаво, чому вона не хотіла говорити про це.
Вона звернула свою увагу на питання Ніккі.
— Ті солдати там з тієї причини, що вони можуть бачити мене. Лише небагато людей в змозі бачити мене. Сестра Юлія сказала Джегану, що вона вважає, що це всього лише аномалія. Це трапилося після того, як я вбила двох його охоронців і Сестру Цецилію.
Сильно напружившись, Ніккі підвела голову.
— Ти вбила Сестру Цецилію?
— Так.
— Як тобі вдалося вбити Сестру Тьми?
— Це сталося в Каска, в тому місці, де ти і Річард бачили Джилліан.
— Хто тобі розповів про це?
— Джилліан.
Голова Ніккі відкинулася назад.
— Ох.
— Джилліан розповіла, що вона допомогла Річарду знайти книгу «Заклинання Вогняного Ланцюга», за якою він полював у підземеллі Каска. І там же Джеган, пізніше, схопив Сестер Юлію, Ерміну і Цецилію. Вони думали, що вони зустрінуть там Сестру Тові, коли вони доберуться туди. Як з'ясувалося, Сестра Тові була вже мертва, а замість неї їх там чекав Джеган. Вони були шоковані тією зустріччю.
— Б'юсь об заклад, що так воно і було, — підтвердила Ніккі.
— Так само, як і всі інші охоронці Джегана, ті двоє не могли бачити мене, і в той момент, коли соноходець був зайнятий суперечкою з Сестрами з приводу якоїсь книги, я витягла ножі з піхов охоронців. Раз вже вони не могли бачити мене, вони й гадки не мали про ту небезпеку, яка їх підстерігала. Оскільки вони спокійно стояли й стежили за своїм імператором, я скористалася їх власною зброєю, щоб проткнути їх ззаду. Ще до того, як вони звалилися на підлогу, я виштовхнула Джилліан вперед себе в лабіринт тунелів. Оскільки всі кинулися за мною, вибігаючи за двері позаду нас, я метнула ніж. Я сподівалася потрапити ножем в Джегана, але саме Сестра Цецилія першою вискочила з дверей. Звичайно, вони зловили мене незабаром, але цієї заминки цілком вистачило, щоб Джилліан врятувалася.
Келен важко зітхнула.
— Але в підсумку, від цього не було ніякого пуття. Хоч і Джеган повернувся в табір з двома іншими Сестрами і зі мною, він все ж відправив солдатів, щоб ті знайшли Джилліан. І ось вони, нарешті, знайшли і привели її сюди. Вона інструмент Джегана, щоб змушувати мене слідувати його побажанням. Він пригрозив мені, що якщо я зможу розсердити його тим, що не буду робити те, що мені велять — він буде заподіювати їй немислимі страждання.
— Він безжальний чоловік.