Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
— Якщо я поїду повільніше, вони мене наздоженуть.
Жінка схилила голову.
— Хто вони?
— Привиди-кулдики.
— А, зрозуміло.
— Привиди-кулдики женуться за мною. Варто мені зупинитися, вони наближаються. — Очі Рейчел наповнилися сльозами. — Я не хочу, щоб вони до мене добралися.
Жінка вже сиділа поруч, обнявши її рукою, втішаючи. Це було так добре, що Рейчел заплакала від несподіваного відчуття захищеності. Їй так треба було поспішати. Їй було так страшно.
— Якщо ти заженеш
Рейчел знизала плечима в обіймах жінки.
— Точно?
— Точно. Тобі потрібно дати коневі можливість відновити сили. Якщо кінь загине, з цього не вийде для тебе нічого хорошого. Повір мені, якщо не хочеш опинитися посеред степу без коня.
— Тому що тоді примари-кулдики схоплять мене?
Жінка кивнула.
— Тоді схоплять.
Коли по спині Рейчел пробігли мурашки, жінка обняла її міцніше, поки тремтіння не пройшло. Рейчел раптом виявила, що тримає в роті кант сукні, як робила, коли була зовсім маленька.
— Дай руку, — сказала жінка своїм заспокійливим голосом. — У мене є для тебе дещо.
— Що це?
— Дай руку.
Коли Рейчел простягнула руку, жінка поклала щось маленьке їй в долоню. Рейчел піднесла її ближче, намагаючись розглянути. Це було щось короткий і пряме.
— Сховай у кишеню.
Рейчел підняла очі на добре обличчя.
— Навіщо?
— Коли-небудь знадобиться.
— Признавайтеся? Для чого?
— Дізнаєшся в свій час. Ти зрозумієш, коли воно тобі знадобиться. Просто коли зрозумієш, пам'ятай, що це тут, у твоїй кишені.
— Але що це?
Жінка обдарувала її своєю чудовою посмішкою.
— Це те, що тобі потрібно, Рейчел.
Спантеличена, Рейчел не могла і припустити, що все це значить. Вона засунула штучку в кишеню.
— Воно чарівне? — Запитала Рейчел.
— Ні, — відповіла жінка. — Не чарівне. Але воно тобі знадобиться.
— Це мене врятує?
— Мені пора, — сказала жінка.
Рейчел відчула як у горлі піднімається грудка.
— Може, посидьте біля вогню ще трохи?
Жінка глянула на неї розуміючими, добрими очима.
— Думаю, можна.
Рейчел відчула, як її руки знову вкрилися гусячою шкірою. Тепер она знала, хто була ця жінка.
— Мама?
Жінка м'яко погладила Рейчел по голові. Сумно посміхнулася. По її щоці покотилася сльоза. Рейчел знала, що мама давно померла, по крайній мірі, їй так говорили. Можливо, це був добрий дух її матері.
Рейчел розкрила рот, щоб заговорити, але мати м'яко змусила її замовкнути, притиснувши голову Рейчел до себе.
— Тобі треба відпочити. Я постережу. Спи. Зі мною ти в безпеці.
Рейчел так втомилася. Вона прислухалася до чудесного звуку биття серця своєї матері. Вона обхопила матір
В голові Рейчел роїлися тисячі запитань, але, здавалося, з грудкою в горлі вона не змогла б вимовити ні слова. Та й потім, не дуже-то їй хотілося говорити. Зараз їй хотілося просто сидіти ось так в обіймах материнських рук.
Як би вона не любила Чейза, це відчуття було настільки несхожим ні на що інше, що вона просто не могла порівняти його з чимось ще. Вона несамовито любила Чейза. Це було у своєму роді чудово. Ніби дві половини одного цілого.
Рейчел зрозуміла, що заснула, тільки коли відкрила очі на світанку. Темно-лілові хмари, здавалося, намагалися приховати перші промені на сході неба.
Вона різко сіла. Від багаття залишилося лише холодне вугілля. Вона була одна.
Перш ніж вона встигла подумати про щось ще, перш ніж засмутитися, вона зрозуміла, що повинна поспішати.
У шаленому пориві вона швидко зібрала свої нечисленні пожитки — ковдру, кресало і кремінь, бурдюк — засунувши все в сідельний мішок. Кобилка паслася неподалік, спостерігаючи за нею.
Потрібно було стежити, щоб не загнати коня до смерті. Якщо кінь помре, Рейчел знову опиниться тільки на своїх двох.
І тоді примари-кулдики точно її схоплять.
Келен обома руками ніжно обійняла голу і тремтячу руку Ніккі. Вона сподівалася, що цей дотик, цей простий знак уваги, зможе хоч трохи втішити Ніккі. Келен хотілося хоч чимось допомогти їй, оскільки її переповнювала біль і співчуття.
Минула ніч була страхітливою, жахливою. Джеган часто жбурляв полонених жінок на своє ложе. Він часто травмував їх, або з тої простої причини, що не збирався контролювати власну силу, або спеціально намагався заподіяти їм зло, коли вони відмовлялися догоджати йому.
Але з нею все було по-іншому. На Ніккі він виливав усі свої гострі ревнощі.
Він ніколи не заподіював шкоду жодній з тих інших жінок тим способом, яким він це робив з Ніккі. Келен вважала, що в нього на думці була нав'язлива ідея зрівняти рахунок, змушуючи Ніккі розплачуватися за її невірність.
І в той же час, в якійсь мірі, поряд зі своїми діями, Джеган показував Келен, що її теж чекає з того моменту, коли до неї повернеться пам'ять.
Келен намагалася викинути це з голови, щоб не втратити здоровий глузд і не мучитися від того, що він творив на її очах. Замість цього, вона зосереджувалася на сьогоденні і майбутньому.
Вона забрала одну руку і повернулася, щоб дотягнутися до бурдюка з водою, лежачому на підлозі неподалік. Ніккі злегка прихопила іншу залишену руку, очевидно налякавшись, що може втратити цей знак людського співчуття.