Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Пильний погляд Келен блукав далеко за Ніккі, поки вона смикала вільні нитки на покривалі.
— Значить, ти майже все знаєш про Річарда Рале?
— Майже все, — підтвердила Ніккі.
— Ти закохана в нього?
Ніккі звернула свій погляд на Келен, пильно вдивляючись в очі Келен протягом довгого часу.
— Все набагато складніше, ніж ось так. На мені лежать зобов'язання.
Келен злегка посміхнулася.
— Ясно, — вона була рада, що Ніккі не намагалася збрехати, заперечуючи цього.
— У
— Спасибі тобі, але він не здається красивим мені. Іноді я думаю, що я схожа на жабу.
Ніккі посміхнулася.
— Навряд чи.
Келен насупилася.
— Так ти мене знаєш?
— Не зовсім.
— Але ти знаєш моє ім'я. Ти щось знаєш про мене? Про моє минуле? Хто я така насправді?
Блакитні очі Ніккі роздивлялися її найскрупульознішим чином.
— Тільки те, що мені довелося почути.
— І що ж ти чула?
— Те, що ти — Мати-сповідниця.
Келен завела пасмо волосся за вухо.
— Я чула, що я — вона і є.
Вона ще раз глянула у бік входу і, переконавшись що завіса покоїться нерухомо і ніяких голосів не лунає поблизу, повернулась назад до Ніккі.
— Але я боюся, що абсолютно не розумію, що це значить. Я взагалі абсолютно нічого про себе не знаю. Впевнена, ти можеш уявити, наскільки це сумно. Часом, мене так сильно засмучує ця моя нездатність бодай щось згадати…
Голос Келен перервався, коли очі Ніккі зажмурилися від нападу гострого болю. Вона важко задихала.
Келен поклала руку на плече Ніккі.
— Ніккі, тримайся. Будь ласка, тримайся. Сестра ось-ось зцілить тебе. Мене якось ще до тебе так понівечили — просто по-звірячому — але вони зцілили мене, тому я знаю, що вони впораються з цим. Ти будеш в повному порядку, як тільки вони з'являться тут.
Ніккі злегка кивнула, але очей не відкрила. Келен згоряла від нетерпіння, очікуючи будь-яку з Сестер. Не знаючи, що ж ще можна зробити, Келен дала Ніккі ще трохи води і потім промочила ще одну ганчірку і ніжно протерла її брови.
Келен розривалася між наказом залишатися на місці і поривом вибігти і зажадати, щоб хтось привів Сестру. Однак вона розуміла, що нашийник на шиї зупинить її ще до того, як вона зробить хоча б пару кроків.
Було трохи дивно, що жодної Сестри не виявилося поблизу зовні. Як правило, хоча б одна з них завжди була під рукою.
— Ніколи не бачила, щоб хтось так пручався і не піддавався Джегану, як зробила це ти, — промовила Келен.
— Насправді, не мало значення, пручалася б я чи ні. — Ніккі перервалася, щоб перевести подих. — Він все одно б виконав те, що мав намір зробити. Але я не збиралася з цим миритися.
Келен посміхнулася, захоплюючись силою духу Ніккі.
— Джегана з'їдала злість на тебе, ще до того як ти
Очі Ніккі відчинилися, але вона не вимовила ні слова, втупившись у стелю.
— Саме тому Джеган шукав тебе — і все через те, що Сестра Юлія наговорила йому. Він був одержимий ревнощами.
— У нього немає ніяких підстав ревнувати. Скоріше, йому потрібно потурбуватися про те, що, рано чи пізно, я переконаю його.
Келен посміхнулася з цього доводу. Але їй стало цікаво, що ж мала на увазі Ніккі — чи то, що у Джегана немає підстав ревнувати, остільки між нею і Річардом нічого не було, чи то, по тій простій причині, що у імператора немає ніякого права претендувати на серце Ніккі.
— Ти думаєш, що тобі коли-небудь представиться шанс убити його?
Від сплеску досади Ніккі підкинула рукою, потім опустила її близько себе збоку.
— Можливо, що й ні. Думаю, що я з тих, хто приречений на смерть.
— Може нам вдасться придумати що-небудь до того, як це зможе статися, — припустила Келен. — А яким це чином йому вдалося захопити тебе?
— Я була в цей час під Народним Палацом.
— Вони знайшли спосіб проникнути туди?
— Так. Через підземні ходи, що розкинуті під Рівниною Азеріта і під плато, які давно забуті. Ці підземні кімнати і тунелі, схоже, закинуті ще тисячоліття тому. Думаю, що це була розвідувальна експедиція, яка і захопила мене. Вони ще не почали вторгнення у палац, але все ж я впевнена, як тільки зроблять всі необхідні приготування, вони неодмінно нападуть.
Келен здогадалася, що це те саме виявлене поховання в котловані. Тепер було лише питанням часу, коли вони штурмом захоплять Палац і виріжуть там все населення.
Вона розуміла, що помре всяка надія, коли це станеться. Джеган тоді зломить останній оплот опору Імперському Ордену. Тоді він зможе правити світом.
І все ж, щонайменше, йому необхідно дістати в свої руки третю шкатулку Одена. Келен не сумнівалася з приводу його слів, що незабаром, так чи інакше, він її отримає.
Складалося так, що час не працював лише для Річарда Рала, хоча і без усякої надії, що свобода, як така, зуміє вижити.
Ніккі ще з тремтячим підборіддям подивилася на Келен.
— Будь ласка, не могла б ти мене накрити?
— Ой, пробач, — відповіла Келен. — Я повинна була здогадатися про це.
Насправді, вона вже думала про це, але боялася, що Ніккі може стати гірше, якщо вона накриє її і покривало прилипне до ран. Але вона звичайно розуміла, чому Ніккі хотілося сховатися.
Келен потягнулася, схопила край золотистого покривала і потягнула його. Не забуваючии про нашийник, їй потрібно було діяти акуратно, щоб не відірватися від підлоги.