Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Гудкайнд Террі

Келен скористалася раптовим шоком, що потряс її охоронців і, переклавши ніж в праву руку, ударила ним в область нирки одного з них, який втупився на падіння Джегана. Ніж у лівій руці потрапив у живіт іншому охоронцеві, який був біля неї неї зліва.

Вона висмикнула ніж, оголивши широке лезо. Третій охоронець обернувся і попрямував до неї. Джилліан підставила йому підніжку і Келен відразу перерізала горлянку падаючому солдату від вуха до вуха.

Вона обернулася і побачила Річарда, який перетинав поле з мечем у руці.

Як

тільки наступний охоронець зробив крок у напрямку до Келен, намагаючись дотягнутися до неї і роззброїти, Ніккі встромила ножа йому в спину. Він обернувся на місці, видавши крик від раптового болю, дотягнувшись рукою до рани на спині.

Вона добила його двома швидкими і потужними ударами в груди. Охоронець запнувся і впав, намагаючись вхопитися за неї, щоб утриматися на ногах, але у нього це не вийшло, і він важко впав на землю. Ніккі не була вправна у поводженні з ножем, але в цей раз відмінно впоралася із завданням.

Один з охоронців схопив Джилліан, намагаючись використати її, як щит, щоб пробратися до Келен. Келен вдарила його в передпліччя руки, яке стискало шию дівчинки, розрізавши мускули і сухожилля до самої кістки. Він відступив, видавши несамовитий крик від болю.

У цей момент Джилліан легко звільнилася від його обіймів. Він знову рушив до неї і Келен негайно увігнала в нього другий ніж. Поки той не уткнувся в ребро. Очі охоронця широко розкрилися від подиву.

Келен зробила крок у бік, даючи тілу солдата впасти на холодну землю. Всі його нутрощі вивалилися назовні. У цьому сум'ятті Келен не побачила свого шостого охоронця, але знала, що він повинен бути десь поряд.

Темна маса солдатів на схилі за Річардом продовжувала невблаганно стікати вниз, заповнюючи поле Джа-ла. Групи запекло воюючих солдатів наводнили ігровий майданчик. Більшість лучників були зметені скаженим натовпом.

Через те, що солдати з смолоскипами теж захопило вниз разом з натовпом, який підхопив їх, навколо ставало все темніше. Розібрати щось в цій непроглядній пітьмі було все важче.

Ігрове поле було повне шаленіючих солдатів. Хтось бився заради того, щоб убити, інші — щоб захистити своє власне життя. Були і такі, які, абсолютно п'яні з нагоди святкування Джа-ла-турніру, билися просто так, повні бажання просто побитися.

Смертельно поранені чоловіки раз за разом падали на землю. Крики поранених доносились звідусіль. Але вони залишалися непочутими, ніхто не квапився їм на допомогу.

Незабаром на полі бою стало стільки людей із закривавленими обличчями, що виділити серед них Річарда стало практично неможливо.

Червоний колір, який ще недавно виділяв його з натовпу, тепер приховував його серед маси закривавлених воїнів. Пару хвилин тому він яскраво впадав в очі, але тепер перетворився в фантома серед пануючого навколо хаосу.

Здавалося ніхто з солдатів і не думає зменшувати темп або відступати. Розлючені, вони були готові

вбивати всіх і кожного. Від помахів сокирами летіли відтяті руки, щелепи, розпорювалися груди солдатів. Мечі воїнів не знали спокою.

Незважаючи на те, що утримати Річарда в поле зору ставало все важче, Келен бачила, як він відбивається від атак численних солдатів.

Річард привернув до себе їх гнів. Він був винен у богохульстві перед Імперським Орденом. Він єдиний насмілився подумати, що може перемогти команду самого Імператора.

Річард зробив неможливе. І вони зненавиділи його за це. Зненавиділи його за те, що самі визнали, — і за зарозумілість.

Келен подумала, що ці люди були переконані в тому, що Річард твердо повинен був програти. Тоді вони почувалися б спокійно. Поразка була їх талісманом, що знаходився близько до серця.

А чийсь успіх і досягнення ніколи не викликали в них нічого, крім ненависті. Успіх повинен бути повалений. Ці люди були тваринами, Вирощені звірячим навчанням у армії Братства Ордена. Адже Орден потребував їх для насадження своєї віри повсюди.

На Річарда продовжували кидатися солдати, в той час, як він методично рухався через поле у напрямку до Келен. Він вбивав їх з крижаною холоднокровністю. Він методично вбивав всіх на своєму шляху. Кожен, хто намагався його зупинити, гинув.

— Що нам тепер робити? — Запитала перелякана до смерті Джилліан.

Келен роззирнулася довкола. Тікати було нікуди. З усіх боків їх оточували Імперські війська. Їм звідси не вибратися. Келен, невидима для більшості солдатів, могла втекти сама, але не збиралася залишати Джилліан і Ніккі серед цих варварів. Навіть, якщо б вона хотіла це зробити, їй, раніше чи пізніше, перешкодив би нашийник.

— Ми повинні залишатися тут. — Вимовила Ніккі.

— Навіщо? — Запитала Келен, знаючи що у них немає шансів вибратися звідси.

— Якщо ми відійдемо далеко від того місця, де стоїмо, Річард не зможе розшукати нас.

Келен не думала, що він зможе зробити що-небудь, що допоможе їм втекти. До того ж, у них з Ніккі нашийники. Джеган хоч і поранений, але все ще в свідомості.

Він зможе зупинити їх за допомогою нашийників або того гірше. Вона хотіла перевірити це, але не раніше, ніж їм надасться сприятлива можливість для цього.

Була вірогідність, що Річард все ж зможе прикінчити Джегана. Тоді у них буде шанс, якщо не з'являться Сестри Юлія і Ерміна. Джеган був соноходцем. З того, що змогла вловити Келен, було ясно, що він використовував свою здатність, щоб контролювати їх дії.

Притиснувши Джилліан до себе, Келен роззирнулася навсібіч. Ніккі захищала дівчинку з іншого боку. З усіх боків їх оточували охоплені спрагою смерті солдати.

Келен кивнула:

— Тут, під прикриттям охоронців Джегана, нам зараз безпечніше. Але, судячи з того, як розвиваються події, так довго не триватиме.