Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Гудкайнд Террі

— Ти ж сам казав: «я той, хто хоче померти під радісні крики натовпу уболівальників, яка буде вітати гравця, який гідно відіграв матч».

Джонрок обдарував Річарда недовірливим поглядом.

— Можливо трапиться так, як кажеш ти, і я виберу вільне життя, так?

Річард лише посміхнувся, перед тим, як проковтнути половинку яйця.

Через деякий час, після того, як Річард і Джонрок доїли все до останньої крихти, з'явився командер Карго, він тьопав по бруду, прямуючи в їхній бік.

— Виходьте назовні! Живо! Всі до єдиного!

Річард і

Джонрок повільно поплелися з фургона назовні під моросячий дощ. Решта бранцв теж почали вилазити з кліток, стаючи в ряд і очікуючи наказів від коммандера. Солдати, які брали участь у грі, також зібралися поблизу.

— Ми очікуємо гостей, — оголосив командер Карго.

— Гостей…? Якого роду? — Запитав один із солдатів.

— Імператор здійснює об'їзд всіх команд, що прибули на змагання. Я повернуся сюди разом з Імператором Джеганем. І я дуже сподіваюся, що всі ви виправдаєте мої надії і проявите себе з кращого боку, довівши, що я відібрав гідну команду. Будь-який з вас, хто мене зганьбить, або не надасть належної поваги нашому Імператору, буде визнаний лишнім для команди. Я думаю, кожен розуміє, що це означає.

Не кажучи більше ні слова, командер поспішно пішов.

Річард, приголомшений почутим, стояв, похитуючись на ногах, а його серце шалено калатало. Він сумнівався, що Келен все ще знаходиться у Джегана, як він бачив учора.

Як би сильно Річард не хотів побачити її знову, він зневажав себе за одну тільки думку про те, що вона поруч з цим жахливим чудовиськом. Він також не міг уявити, що Келен знаходиться тут в оточенні всіх цих людей.

Ще задовго до початку зими, коли Ніккі відвела Річарда з собою в Старий Світ, Келен взяла командування на себе, керуючи д'харіанським військом. Вона залишилася єдиною, на чиї плечі було покладена відповідальність стримати військо Джегана, і не дати йому взяти верх.

Річард же, навпаки, прийняв рішення пустити все на самоплив. Келен вважала своїм обов'язком знищити Орден. Навіть враховуючи те, що його втрати постійно поповнювалися новоприбулими солдатами зі Старого Світу, які ставали на зміну убитим.

Келен не тільки перешкоджала просуванню загарбників, але і викликала у них невгасаючу ненависть за всі численні і хворобливі втрати, які вона їм нанесла.

Якби не її зусилля, д'харіанська армія давно б упала під жахливим натиском Імперських полчищ, і була б жорстоко знищена. Келен завжди випереджала ворога на крок вперед, і була поза досяжністю війська Джегана.

Щосили намагаючись стриматися, Річард притулився до фургона і склав руки на грудях в очікуванні. Він побачив ще здалеку, як по ліву руку від нього, просуваючись крізь табір, наближається процесія.

Вона прямувала вниз повз вишикувані по лінійці команди, і зупинялася з деякими інтервалами, щоб розглянути гравців ближче.

Судячи з одягу солдатів, і по тому, як вони рухалися, утворюючи замкнуте кільце, Річард зробив висновок, що ця група була особистим ескортом Джегана. Він зауважив варту Імператора ще вчора, коли його везли через табір прямо повз намет Джегана. Саме

тоді він мигцем бачив Келен.

Особиста охорона Імператора виглядала переконливо, від одного тільки виду їх обладунків — шкіряних нагрудників і чудової зброї, — по тілу бігли мурашки. Ці великі добре складені чоловіки, з литими гладкими мускулами, виглядали дійсно страхітливо.

Особиста охорона Імператора сіяла страх навіть у жорстоких серцях солдат регулярної армії Ордена. Ті просто усувалися подалі, прекрасно знаючи безжальну натуру варти Імператора.

Річард і уявити собі не міг, що солдати подібного роду будуть стримувати свій запал при вигляді потенційної небезпеки, яка може нависнути над Імператором.

Джонрок зробив крок уперед, щоб встати в шеренгу з іншими членами команди, які вже вишикувалися в очікуванні Імператора, який приїхав на них подивитися.

Коли Річард побачив голену голову Джегана в самому центрі кільця велетенської варти, його як блискавкою вдарило: Джеган може впізнати його.

Джеган був соноходцем, він міг прокрадатися в свідомість різних людей, тому міг бачити Лорда Рала їх очима. Річарду було важко усвідомити, наскільки він був необережний, що навіть не подумав про те, що Джеган буде спостерігати за ходом гри своєї команди.

А Річард найбільше хотів опинитися саме в її складі, щоб підібратися ближче до Келен, тому абсолютно не взяв до уваги перспективу свого рішення, і те, що воно за собою потягне.

Річард відмітив когось, хто нагадував Сестру. Вона була схожа на сестру Юлію. Але зараз вона виглядала набагато старшою, з моменту їхньої останньої зустрічі.

Сестра слідувала трохи віддалік, замикаючи всю процесію з особистої охорони Джегана, але Річард все ж міг розглянути її змарніле зморшкувате обличчя.

Коли він бачив Юлію в останній раз, вона виглядала досить привабливо, хоча йому завжди було складно зіставити зовнішність і індивідуальні якості будь-якої людини з її внутрішнійм світом, а сестра Юлія була зараз просто поганою похмурою жінкою.

Зовнішня привабливість людини не мала для Річарда абсолютно ніякого значення, але внутрішня злоба і жорстока душа залишали свій відбиток, і у свідомості складалася певна картинка.

Перш за все, в Юлії він бачив зіпсовану особистість з аморальним характером, і це зводило нанівець всю її зовнішню привабливість, оголюючи лише погану порочну натуру.

Тому Річард вважав Келен просто ідеалом краси. Вона була не тільки приголомшливо привабливою жінкою, але й винятковою людиною.

Її кмітливість і проникливість поєднувалися з невблаганною жадобою життя. І це було дійсно так, її чарівність і краса відбивалися на всьому, до чого вона доторкалася.

Сестра Юлія, навпаки, колись у минулому теж володіючи фізичною красою, завжди асоціювалася у Лорда Рала лише зі знищеною, гниючою зсередини особистістю.

Річард раптом усвідомив ще одну небезпеку: не тільки Джеган і Сестра Юлія можуть упізнати його, — в таборі, напевно є й інші Сестри, які зовсім не з чуток знали його.