Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Якби тільки він міг дістатися до Джегана. Якби…
Прямо перед обличчям Річарда виник командер Карго, він встав впритул до нього і сказав.
— Тобі пощастило, щасливчик. Очевидно, в Імператора виникли невідкладні справи, важливіші, ніж огляд моєї команди з ненормальним центровим ідіотом.
— Мені потрібно трохи фарби, — сказав Річард.
Коммандер Карго витріщився в здивуванні.
— Що ти сказав?
— Фарба, трохи фарби.
— Ти хочеш, що б я дістав для тебе фарбу?
— Так! Я ж сказав,
— Але… Для чого?
Річард жестом вказав на обличчя коммандера, стримуючи себе від бажання накинути ланцюг навколо його шиї і видавити життя без залишку.
— Ось вам, командер, навіщось же потрібне це татуювання на обличчі?
Коммандер Карго на секунду забарився, розмірковуючи, чи не було в питанні раба насмішки.
— Татуювання потрібні для того, щоб виглядати страхітливо на полі битви, — нарешті відповів він, — Це вселяє впевненість і додає мужності. Коли ворог зустрічається лицем до лиця з моїми солдатами, то приходить в жах від їх страхітливого вигляду, надаючого панічного страху, забезпечуючи нам перемогу.
— Тому-то мені і потрібна фарба, — сказав Річард, — Я хочу, щоб наші гравці прикрасили свої обличчя, і ввели в замішання супротивника. Така видумка забезпечить нам перевагу, і твоя команда здобуде перемогу.
Коммандер оцінююче подивився в очі Річарду, переконуючись в серйозності його намірів.
— У мене є ідея поцікавіше, — продекламував командер, — я наведу майстрів татуювань, і вони розмалюють всю мою команду.
Карго показав на татуювання, що імітує луску на його обличчі.
— Я попрошу майстрів зробити всім вам подібні татуювання, і це стане відмітним знаком моєї команди. Всі будуть вас дізнаватися, за цим татуюванням, як гравців, що належать командеру Карго.
Коммандер з усмішкою подивився на Річарда, задоволений своїм рішенням.
— Усім вам також зроблять пірсинг. У кожного обличчя буде покрито татуюваннями і проколоте металевими бляшками. Всі гравці моєї команди будуть подібні до жорстоких безжальних чудовиськ.
Річард дав командеру договорити, і негативно похитавши головою, сказав.
— Ні! Так не піде. Ваш план недостатньо хороший.
Коммандер поставив руки в боки.
— Чому ти вважаєш, що моя ідея погана?
— Ну, по-перше, — почав Річард, — всі не зможуть розглянути подібні татуювання з великої відстані. Я впевнений, що такий патетичний пірсинг доречний в битві, коли солдат стоїть прямо лицем до лиця проти свого ворога. Але в Джа-Ла це не прийнятно. Татуювання просто не помітять.
— Але на полі Джа-Ла часто виникають подібні сутички, як на полі битви, — заперечив командер карго.
— Може воно й так, — погодився Річард, — Справа в тому, що я хочу, щоб ми виступали не тільки проти суперника, що знаходиться на полі гри, але й проти всіх інших команд, що спостерігають за ходом гри, і взагалі всіх глядачів.
Коммандер Карго схрестив руки на грудях.
— Я хочу, щоб у вас були татуювання, вони стануть відмітним знаком моєї команди. Всі будуть знати вас, як гравців, що належать командеру Каргу.
— А якщо ми програємо? Якщо провалимося з тріском?
Коммандер, поміркувавши, сказав.
— Тоді ви будете виключені, і мені від вас толку вже не буде. Я вважаю, ви прекрасно знаєте, що відбувається з непотрібними бранцями.
— Якщо це трапиться, — відповів Річард, — кожен буде пам'ятати, що команда з татуюваннями, подібним вашому, була визнана гіршою. Якщо ми програємо, ці татуювання стануть вашим ганьбою, і кожного разу над вашою особою будуть жорстоко сміятися. Якщо трапиться так, що з якоїсь причини ми програємо, то фарбу можна буде відразу змити водою, перш ніж нас засудять або того гірше стратять.
Коммандер Карго почав уловлювати незаперечну суть сказаного Річардом, і задоволено широко позіхнув.
— Ти мене переконав, я спробую дістати фарбу.
— Якщо можна, то червону.
— Червону, але чому?
— Червоний виділяється на будь-якому фоні, цей колір найбільше запам'ятовується. Він також символізує кров. Я хочу, щоб вони думали, що ми розфарбовані нічим іншим, як кров'ю наших супротивників. І для всіх команд ніч напередодні гри з нами стане самою кошмарною ніччю очікування своєї гіркої долі. І, нарешті, коли настане час гри, противник буде настільки виснажений своїми власними страхами, що ми легко його переможемо.
Коммандер Карго розплився в задоволеній усмішці.
— Знаєш, Рубен, ти народився в потрібний час і в потрібному місці, точно, як я. Я сподіваюся, що ми станемо добрими товаришами.
Річард сильно сумнівався в тому, що ця людина може досить ясно уявляти собі навіть саму суть дружби, і приймати її, як життєву цінність.
— Мені потрібно буде достатньо фарби, щоб розфарбувати всю команду, — продекламував Річард.
Коммандер Карго позитивно кивнув, і, віддаляючись, вимовив.
— Ти отримаєш стільки, скільки потрібно. Я дістану.
Келен поспішила триматися ближче до Джегану, як тільки він рушив через табір, щоб не отримати оглушливий удар болю від нашийника.
Звичайно, як він і демонстрував безліч разів, його не цікавили ніякі виправдання. І все ж, вона знала, що саме зараз їй не слід навіть зовнішнім виглядом натякати на те, що він міг би порахувати за привід, оскільки він поспішав через дивні новин, які приніс чоловік.
Однак ці новини її не так вже сильно хвилювали. Її думки були зосереджені на людині, яку вона нарешті побачила знову — бранця, який був доставлений днем раніше.