Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Келен знала, що варто якому-небудь солдату ввійти до гробниці — або можливо древньої скарбниці, якщо йому випаде її знайти — він неодмінно приступить до розграбування. Здобуті грабунком кільця, які носив Джеган, ясно показували, що той був знайомий з подібною практикою.
Келен підняла погляд, коли помітила, як деякі стражники Джегана попрямували по скату в поглиблення. Вони розштовхали зі свого шляху будівельних майстрів та інших охоронців щоб підійти ближче до імператора.
— Ми захопили її, —
Джеган повільно посміхнувся, злобно усміхнувшись.
— Де вона?
Солдат подав знак.
— Прямо он там, Ваше Превосходительство.
Джеган кинув короткий погляд на Келен. Вона толком не зрозуміла, що він хотів сказати своїм поглядом, але від нього пробіг холодок по спині.
— Приведіть її сюди вниз, прямо зараз, — Джеган віддав розпорядження солдату.
Він разом з іншим стражником поспішив назад по скату, щоб привести того когось, кого вони захопили. Келен і уяви не мала, про кого вони тлумачили і чому це принесло таке задоволення Джегану.
Поки вони чекали, будівельні наглядачі продовжували роботу над вилученням чергових блоків гробниці. Після швидкого наказу, був витягнутий камінь приблизно в п'ятдесят футів завдовжки. Розчищаючи собі дорогу, вони дотримувалися прямій лінії, вивільняючи арочний прохід по всій довжині.
Інші люди розширювали розкопки поблизу гладкою кам'яної кладки. Чим більше вони відкопували, тим більше відкривалося обрисів — і масштабу — для огляду. Споруда була далеко не маленькою.
Якщо і справді камінь був стелею чогось внизу, то та кімната або усипальниця, повинна мати футів двадцять у поперечнику.
Але оскільки ні кінця, ні краю, як і раніше не було видно, то важко було уявити, яка реальна довжина споруди. З того, що було перед її очима, приміщення виглядало на щось подібне до передпокою перед усипальницею.
Келен озирнулася, коли почулися приглушені звуки криків і колотнечі. Величезні охоронці вели якусь худеньку фігурку, що відбивалася, вниз по брудному схилу.
Очі Келен розширилися. Її ноги підкосилися. З кожної сторони солдати викручували тонкі руки дівчинки, яка була вдвічі меншою зростом будь-якого з них.
Це була Джилліан, дівчинка, яку привели з древніх руїн міста Каска, дівчинка, якій Келен допомогла втекти. Келен вбила двох охоронців Джегана і Сестру Цецилію, щоб у Джилліан з'явилася можливість втекти.
Коли охоронці виштовхнули вперед безпорадну дівчинку, її очі мідно-червоного кольору, нарешті, звернулися на Келен. Ті очі були повні гірких сліз від всього того, що було втрачено, від невдалої спроби вирватися з лап цих солдатів Ордена.
Охоронці підвели її ближче і представили перед імператором.
— Так-так, — вимовив Джеган і супроводив свою промову плоским, хрипким хихиканням, —
— Я шкодую, — прошепотіла дівчинка Келен.
Джеган оглянув Келен.
— Я відправив деяких людей, щоб вони знайшли і привели сюди твого маленького друга. Ти затіяла для неї вельми драматичну втечу. — Джеган долонями обхопив обличчя Джилліан, товстими пальцями стискаючи її щоки. — На жаль, все це було марно.
Келен не могла повністю погодитися з його висновком. Їй, принаймні, вдалося вбити двох з числа його елітних охоронців, а заодно і Сестру Цецилію.
Вона, принаймні, доклала всіх зусиль, щоб добути свободу для Джилліан. Вона намагалася з усіх сил. Її зусилля дорого їй обійшлися, але вона неодмінно зробить укотре такий же вчинок.
Джеган схопив тонку руку дівчинки в свою величезну лапу і підтяг її вперед. І знову він вишкірився на Келен.
— Ти знаєш хто це тепер у нас тут?
Келен не відповіла. Вона не збиралася приєднуватися до його ігор.
— А ми тут маємо, — почав він відповідати на своє ж власне запитання, — декого, хто допоможе нам змусити тебе вести себе добре.
Вона дивилась на нього нічого не виражаючим поглядом і продовжувала зберігати мовчання.
Джеган несподівано тицьнув пальцем в талію одного з спеціальних стражників Келен, що стояв поруч праворуч від неї.
— Де твій ніж?
Людина подивилася вниз на свій пояс так, наче він боявся, що змія збирається занурити в нього свої ікла. Він відвів погляд від порожніх піхов.
— Ваше Превосходительство… Я, я, мабуть, втратив його.
Від крижаного погляду Джегана обличчя солдата стало блідим.
— Ти втратив його, це вже точно.
Джеган розвернувся і з розмаху вдарив Джилліан настільки сильно, що вона відірвалася від землі. Впавши в бруд, вона скрикнула від потрясіння і болю. Збоку її обличчя з'явилося величезна червона пляма.
Джеган повернувся до Келен і простягнув руку.
— Віддай мені ніж.
Його абсолютно чорні очі настільки промінилися спрагою смерті, що Келен спіймала себе на думці, що від переляку зробила крок назад.
Джеган похитав пальцями.
— Коли я задам чергове запитання, я виб'ю їй зуби.
В одну мить Келен перебрала всі свої думки. Напевно, вона переживала зараз те, що швидше за все відчував той чоловік з сірими очима, коли він умисно плюхнувся обличчям у бруд. У неї теж не було вибору.
Келен вклала ніж у перевернуту долоню Джегана. Він тріумфально всміхнувся.
— Ах, дякую, люба.
Без всяких пауз під час свого розвороту, він рухом кулака потужно вдарив ножем прямо в обличчя тієї людини, яка раніше володіла цим ножем. По вологому повітрю пронісся голосний звук тріснутої кістки.