Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Гудкайнд Террі

Насупившись, вона глянула на колони.

— Хіба тут раніше не було щита?

Похмурий погляд Зедда підтвердив її побоювання. Чарівник рушив далі, і решта квапливо пішли за ним. В кінці залу він звернув направо в короткий прохід, який вів на спіральні сходи.

У порівнянні з величезними сходовими прольотами Башти, ці спіральні сходи були меншими, але все ж ні в яке порівняння не йшли зі звичайними спіральними сходами. Вони були досить широкі, щоб по сходинках було зручно підніматися, і ними могли пліч-о-пліч йти дві людини.

Сходовий колодязь

був настільки великий, що від зовнішнього краю сходинки до внутрішнього людині довелося б зробити кілька кроків. Крім того, сходи химерно завивалися, йдучи вниз довгим штопором.

В цілому конструкція була дезорієнтуючою і при спуску вимагала певної уваги. Зійшовши зі сходів, вона, нарешті побачила, що химерна форма викликана необхідністю обігнути виступ скелі і піти під неї, туди, де стіни поблискували вкрапленнями мінералів.

Від підніжжя сходів короткий прохід вів у вже знайому розколину в скелі, яка відділяла камери для ув'язнених від самої скелі. Вони майже дійшли туди, де відьма застала їх зненацька. Ніккі подумала, що після вторгнення вільно розгулюючої по Замку відьми в залах запанувала особлива тиша.

Притому, наскільки вона була обізнана про щитах, їй важко було уявити, що таке взагалі можливо. Створюючі це місце і забезпечуючі його захист чарівники безсумнівно передбачили протидію всім формам магії, включаючи магію відьом.

— Ось, — оголосив Зедд, зупинившись. — Спочатку це з'явилося ось тут.

Він вказав на точно підігнані кам'яні блоки стіни навпроти нерівної гранітної поверхні природної скелі.

Ніккі подивилася на стіну і помітила неприродно виглядаючі темні плями. На десятки футів на стіні тут і там траплялися одні й ті ж темні ділянки. Здавалося, щось сочиться прямо з каменю.

— Що це? — Запитала вона.

Зедд торкнув пальцем одну з темних плям, потім підніс палець до її обличчя.

— Кров.

Ніккі моргнула. Вона втупилася на густу вологу червону речовину на його пальці і знову подивилася чарівникові в очі.

— Кров?

Він похмуро кивнув.

— Кров.

— Справжня кров?

— Саме так, — підтвердив він.

— Кров яких-небудь тварин? — Ніккі пригадала зграї кажанів, які металися по цих самих коридорах перед відьмою. — Кажанів, можливо?

— Людська, — вимовив чарівник.

Ніккі втратила дар мови. Вона перевела погляд на Кару.

— Ми упевнені, — відповіла Морд-Сіт на німе запитання.

— Здаюсь, — нарешті сказала Ніккі. — Яким чином людська кров може капати з каменів цієї стіни?

— Не тільки цієї стіни і не тільки в цьому коридорі, — сказав Зедд. — Вона тече з каменю в різних місцях по всьому Замку. По-моєму, абсолютно безладно.

Ніккі знову глянула на рясні струмки крові, що виступали на стіні, не маючи анінайменшого бажання їх торкатися.

— Ну, — видавила вона, — Це явно можна вважати проблемою. От тільки не розумію поки що, якого роду проблемою. — Вона знову звернулась до Зедда. — Є які-небудь міркування з приводу того, що б це могло означати?

— Це означає, що сам Замок спливає кров'ю,

в деякому розумінні. Він вмирає.

Ніккі лише здивовано моргнула, вражена почутим.

— Вмирає?

Зедд похмуро кивнув.

— Пам'ятаєш той щит, про який ти запитала на шляху сюди? Він тисячі років стояв у цьому проході. Тепер його немає. По всій башті спадають щити. Сама матерія Замку в смертельній небезпеці.

Яка б не була талановита Сікс, сигнали тривоги спрацювали б, коли вона намагалася проникнути сюди, але вони не спрацювали. Вони просто не діяли. Тому ми і не знали, що вона в Башті. Так вона і застала нас зненацька.

Якби з Замком все було в порядку, нехай навіть сигнали з якої-небудь причини не спрацювали би або навіть вона змогла б обійти їх, щити не дали б їй вільно розгулювати тут, та й взагалі, забратися так далеко всередину Замку.

Це захищена зона. Вона в принципі не повинна була зуміти спуститися сюди, але могла знайти окружні шляхи повз працюючі щити, щоб потрапити туди, куди їй треба.

І все тільки через це неподобство, — він підняв руку, вказуючи на кровоточать стіни. — Тільки тому вона змогла увійти в Замок, і жоден тривожний сигнал не сповістив нас, і ні один щит її не зупинив. Замок занадто хворий, щоб не дозволити їй увійти або зупинити її всередині.

Наскільки я знаю, ніколи раніше не траплялося вторгнення такого роду. Люди і раніше потрапляли в Замок, але зовсім не тому, що Замок не впорався зі своїм завданням. Ці вторгнення траплялися в силу особливого розуму порушника або виняткового таланту, а то й просто завдяки сприянню зсередини.

А Сікс витанцьовує тут, не звертаючи уваги ні на сигнали, які повинні були зазвучати, ні на щити, які повинні були її зупинити. Їй всього лише і довелося, що обійти ті щити, які ще функціонують.

— Шими… — видихнула Ніккі, раптом усвідомивши.

Зедд згідно кивнув.

— Річард був правий.

— Що-небудь ще можна зробити?

— Так, — відповів Зедд. — Якщо ми знайдемо Річарда, то зможемо допомогти йому відкрити потрібну скриньку. Вогняний Ланцюг теж пошкоджений шимами. Ось підтвердження того, що зараження, розпочате шимами, поширюється на всі види магії — не тільки на заклинання Вогняного Ланцюга — загалом, як і говорив Річард. Йому потрібно вивільнити силу Одена і сподіватися, що ця сила очистить світ не тільки від Вогняного Ланцюги, але і від випущеного шимами у світ життя зараження.

Ніккі схилила голову.

— Зедд, Оден створений із специфічною задачею — протистояти Вогненному Ланцюгу. Магія Одена не стане розшукувати інші види магії і заодно очищати і їх. Він просто не розрахований на це.

Зедд пригладив кілька сивих пасм, які вибилися, ретельно підбираючи слова.

— Ти сама казала, що сила Одена, як і будь-яка інша, може використовуватися і для інших цілей, за межами їх вузького призначення. Річарду потрібно вдатися до сили Одена не тільки для захисту нас від заклинання Вогняного Ланцюга, але і в більш широкому сенсі — для усунення зараження, залишеного шимами.