Ох, цi телепати (на украинском языке)
Шрифт:
I.VII. Нарештi Поля може виходити. Запросив її з Сєвою до iнституту в дообiднiй перiод, як i було домовлено iз шефом. Не прийняв. Секретарка вирячила очi, замахала руками (копiює шефа), зашипiла, стара карга: "Зайнятий! Звiт. Подзвонили термiново!" Тiльки тодi замовкла i мовби закам'янiла, коли я почав робити зарядку. А менi необхiдно було заспокоїти нервову систему. Отак i рухай з ними науку. А треба ж термiново вирiшувати питання про зарахування Полi до нас у штат. Хоча б лаборанткою.
I.VII. Вечiрнiй перiод. Несподiвана осiчка! Виїхали в лiс за Пущу-Водицю. Сонце вже зайшло, жара спала, було так гарно, i на тобi нiчого не вийшло!
Севу поставив за 85 м з чистим аркушем паперу, на якому вiн мав намалювати просту геометричну фiгуру, яку я мав показати Полi, яка мала думкою передати йому. А накреслив я турнiк, тобто три лiнiї, розташованi пiд прямим кутом одна до одної. Поля зосереджувалась,
Поля була явно розстроєна i зажурена. Одразу ж пiшла до машини i поставила вимогу вiдвезти її додому, тобто до тiтоньки. Менi не залишалось нiчого, як сiсти за кермо. Дорогою всi мовчали.
Що ж буде завтра? От скандал! Як навмисне, чортiв е-екало призначив зустрiч на ранковий перiод... Вiдкласти? Вiн їде у вiдпустку. Але якщо Поля втратила здатнiсть... От уже - як не щастить, то не щастить! Все збiгається докупи, скручується, i виходить дуля...
2.VI1. Шеф прийняв у передобiднiй перiод. Я наледве умовив це дiвчисько поїхати. "Боюся", "нiчого не вийде" i т.п. Одне слово, розпустила нюнi. Ти, кажу, так себе не настроюй, хоча, може, й без перевiрки обiйдеться, Сєва там жде, на випадок чого - скаже, болить голова. Нарештi це теля погодилось. Примусив її зробити кiлька вправ, i поїхали. Сєва вже стовбичив бiля iнституту, так що до кабiнету зайшли втрьох. Шеф пiдвiв свою конячу голову i запрацював бiластими повiками, певне пригадуючи що й до чого. Оце, кажу, та дiвчина, про яку, кажу, я вам казав. А оцей студент (тобто Сєва, уточнити прiзвище) може все пiдтвердити. Поля, кажу, i заяву написала, так що черкнiть резолюцiю та й почнемо працювати з нею, як iз штатною одиницею. А одиниця стоїть, опустивши голову, i мовчить, наче їй зацiпило. Куди ж пак, побачила професора! член-кора! Передi мною, бач, не нiяковiє, не зважає на те, що я скоро не те що кандидатом, а доктором стану. Висмикнув я заяву з її рук, поклав на стiл пiд самiсiнький хобот. Старий хитряк засопiв, глипнув на мене, наче давно не бачив. Потiм заплямкав: а чи не можна, е-е-е, щоб i я переконався... Ну, думаю, все пропало, але вiдступати нiкуди. Не хотiлось вас затримувати, кажу, завтра у вас вiдпускний перiод починається, та якщо ви не вiрите... А вiн своєї. Наука, е-е-е, спирається на дослiд... Якби я володiв телекiнезом, був би йому дослiд - усi три телефоннi апарати так би й пошпурив у його плiшиву голову. Та як я не намагався зрушити поглядом хоч один - нiчого не вийшло.
Тим часом старий загадав Сєвi сiсти в найдальшому кутку, де саме смалило сонце, i той почав жмуритися та крутити головою, нiби коло носа гедзь лiтає. Попросив пересадити, старий нi в яку. Ну, думаю, все одно викручусь, ми ж iз Сєвою заготували варiант хворої голови. I взагалi, професора обвести навколо пальця - раз плюнуть. Але все-таки я хвилювався. I коли старий звелiв менi одiйти до дверей, а сам нагрундзював щось на аркушику i схилився до Полi, що вже сидiла бiля його столу, мої нерви так напружились, що я почав робити зарядку.
Ненароком наближаюсь до столу, старий швиденько затулив свiй малюнок, махнув рукою, щоб я одiйшов. Тим часом бачу - Сєва креслить, малює! Закiнчив, засунув олiвець у нагрудну кишеньку. Професор пiдкликає його, дивиться на малюнок i починає гладити своє тiм'я. Розгубився, не знає, як реагувати! Пiдходжу - i що ж бачу? На обох аркушиках зображена... ракетка. Овал i лiнiя держака. Тiльки на контрольному листочку менший розмiр, у Сєви малюнок бiльший. З усiєю серйознiстю запитую: ну що, тепер накладете резолюцiю на заявi? Старий мовчить, сопе, огинається. Починає е-екати. Ви, Липський... є... е-е... знаєте, що я люблю тенiс... Та я вас нiколи не бачив з ракеткою, кажу; тепер я не граю, каже, але все одно люблю цей вид спорту. А я, наприклад, люблю бокс. Ну, то що, питаю, з того? А те, каже, що давайте поставимо, е-е-е, ще один дослiд, i запитує Полю: ви не стомились, дiвчино? Поля погодилась. Я одiйшов до дверей, Сєва сiв на свiй стiлець, а професор щось вивiв на новому аркушу i вручив його Полi. Дивлюсь - Сева вже виводить олiвцем, лiнiя телепатичного зв'язку працює. Готово! Професор попросив показати i вже не гладив своє тiм'я, а голосно плямкав. Отепер, е-е-е, i я бачу... Пiдходжу: на обох аркушиках - знак параграфа. I треба ж таке вигадати! Параграф! Та навiть у картках Зенера* такої фiгури немає. Бачу старий
______________ * Картонки iз зображенням простих фiгур, застосовуються в дослiдах по телепатiї.
Ну от що, плямкає, зарахуємо вас лаборанткою у вiддiл функцiональної бiологiї, але треба вчитися... Може б, ви пiшли на вечiрнiй бiофак? Поля цвiте, ще б пак, сам професор опiкується нею, а я собi думаю: навiщо їй сушити голову на тому бiофацi? Я зроблю її славетною на весь свiт без нiякого диплома. I ще старий почав просторiкувати, щоб вони iз Сєвою i далi дружили, особливо в' навчаннi. Це мене обурило. Та яке тобi дiло, думаю, до їхньої дружби? Вони пiд моїм керiвництвом. А може, я ще сам iз нею подружу? Взагалi... це iдея! Рiзниця в роках невелика - трохи бiльше десятка. Поглянув на Полю - опустила очi.
Написавши нарештi резолюцiю на Полинiй заявi, шеф узявся за мене. Треба здати анамнез. Важливо встановити, як ввiмкнувся телепатичний механiзм. Чи спостерiгаються функцiональнi змiни в центральнiй нервовiй системi, зумовленi хворобою? Дослiди необхiдно поставити на солiдну наукову основу, разом з фiзiологами, морфологами i психологами опрацювати методику, яку треба буде розглянути на Вченiй радi пiсля його повернення з вiдпустки. I т.д. i т.п. Я нагадав, що це, власне, моє вiдкриття i я не хотiв би дiлитися нi з ким, окрiм нього самого. Тут пахне державною премiєю. Як вiн на мене глянув! Як заплямкав! Наука тепер твориться колективно, i це не той випадок... I т.д. i т.п. Нiчого, я ще покажу, який цо випадок. Головний козир у мене. Фiгури там всякi, параграфи, так би мовити, насiннячко. А як продемонструю передачу думки - якої ви тодi заспiваєте?
4.VI1. Сєва з Едиком мали поїхати з будiвельним загоном кудись у Сибiр. Домiгся, щоб Сєву звiльнили. Наука вимагає жертв. Ех, якби я мiг його замiнити! Нехай би їхав хоч на Камчатку. На жаль, голова в мене розумна, але приймати думки на вiдстанi не може. Я з Полею перевiряв. Шумить, як самовар. Навiть iндiйська трава не допомогла. Дiвчисько пирхає зi смiху.
5.VII. Поля поїхала до свого Батурина. Хотiв i я з нею - вiдмовила. Взагалi в даний перiод ставиться не дуже прихильно. На мої натяки iронiчно посмiхається. Сєви теж не видно, чи не на мотоциклi чкурнули до Батурина?
28.VII. Розмова з шефом. Вiдпускний перiод старий провiв добре. Обвiтрений, великi, як долоня, вуха облупилися, зморщене лице посвiжiло. Тон бесiди був доброзичливий, поки не дiйшло до фiзiологiв, морфологiв i психологiв. Коли я популярно пояснив, що й ногою там не був, професор вирячив очi, зачмихав, вискочив iз-за столу i почав кружляти по кабiнету. Я вже подумав, що вiн зарядку робить. Коли ж нi, знову всiвся у своє крiсло i почав читати менi мораль. Повне, забувши хто мiн батько, натякнув, що я даремно займаю мiсце в аспiрантурi. I це пiсля такого, можна сказати, епохального мого вiдкриття! А втiм, усi старi такi, мiй предок теж занудливий. Егоїсти. Заїкнувся про затвердження нової теми, - шкарбун аж руками замахав. Знов своєї гугнявить - потрiбна ще серiя задокументованих експериментiв i т.п. Невже вiн ще не вiрить у телепатiю? А може, боїться неслави, коли Поля втратить здатнiсть... Старий лис має рацiю. Живемо у вiк папiрця! А з нею вже було: телепатичний центр вимикався i не раз... Але ж i того експерименту, який вiн провiв сам, хiба не досить, щоб визнати телепатiю? Ну, нехай як хоче. I те добре, що погодився пiсля належної пiдготовки продемонструвати на Вченiй радi. Офiцiйно!
3.VIII. Дiвчисько поводиться нестерпно. Гигоче, пирхає, на самотi зi мною залишатися не хоче. Запрошував у ресторан "Русь" - закопилило губу з пушком, образилось. Якось у суботу зайшов у передобiднiй перiод, вона саме на кухнi салат готувала, то при дядечку надiла на мене фартушок i примусила чистити цибулю. Ну, я їй добре подякував... мовчки. Експеримент проводити не схотiла. Може, на неї вплинути через Сєву, який слухається Едика, який слухається мене?
8.VIII. Ура! Аналiзуючи наслiдки численних експериментiв, я точно встановив - телепатичний центр у Полi не працює пiсля заходу сонця аж до сходу, тобто, практично, увесь нiчний перiод. Що таке сонячне свiтло? Електромагнiтнi хвилi. Коли вони є, Полина думка передається, а нема - i передачi нема. Отже, можна з певнiстю сказати, що дане телепатичне явище має електромагнiтну природу. Та тiльки за це вiдкриття менi треба дати доктора, не то що кандидата! Я так розхвилювався, що довелось робити зарядку серед ночi. Батечко прокинувся i бурчав, що вже не засне. А ви, кажу, танцюйте! Розкрита ще одна таємниця природи!