П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

Гудкайнд Террі

— Ну ти ж знаєш, у магії дві сторони. Магія Збитку і Магія Приросту. Дві сторони.

— Я знаю, що означає «обома сторонами».

— О!

Франка сковтнула грудку.

— Стривай-но, шими… ти хочеш сказати, що це Мати-сповідниця закликала їх?

— Ну, вона…

Жінка схопилася так різко, що ледь не перекинула стілець.

— Магістр Рал, який… Добрі духи, Мати-сповідниця сама віддала душу Магістра Рала, що володіє обома сторонами магії, бойового мага, шимам?!

— Все йде не так погано. Вона не знає заклинань і

зробила це ненавмисно. Вона хороша людина і ні за що свідомо не сотворила б подібне.

— Свідомо чи ні, але якщо шими дістануться до нього…

— Я відіслав їх обох в безпечне місце. Туди, де шими до нього не доберуться. Так що щодо цього можемо не турбуватися.

Франка полегшено зітхнула.

— Хвала Творцеві хоч за це! — Зедд сьорбнув ще ковток.

— Але ми все одно як і раніше позбавлені нашої могутності, а світ позбавляється магії і, цілком імовірно, стоїть на межі загибелі. Як я вже сказав, мені потрібна твоя допомога.

Франка нарешті плюхнулася назад на стілець, підкоряючись жесту Зедда. Посміхнувшись, він зауважив, що чай дуже смачний і їй самій не завадило б його випити.

— Зедд, мені здається, що тобі знадобиться допомога самого Творця. Що, по-твоєму, я можу зробити? Я всього лише темна дрібна чаклунка з далекої країни. Чому ти приїхав до мене?

— Що ти ховаєш під цією стрічкою на шиї? — Примружившись, тицьнув пальцем Зедд. Вона погладила шию.

— Шрам. Пам'ятаєш Захисників пастви? — Зедд кивнув. — Ну так майже скрізь є люди схожі на них. Люди, які ненавидять магію, які вважають, що у всіх їх нещастях винна магія.

— Так, фанатики є скрізь.

— Ну, так тут фанатизм носить ім'я Серін Раяк. Типовий зразок — заздрісний і злий. І володіє приголомшливим талантом висловлювати свої брехні так, що підстьобує інших і перетягує на свій бік.

— І в його уявленні, щоб позбавити світ від магії, йому потрібно було вбити тебе?

— Мене й мені подібних.

Вона швидко приспустила стрічку, оголивши шрам.

— Він підвісив мене за шию, а сам зі своїми послідовниками почав складати багаття у мене під ногами. Він просто обожнює багаття. Вважає, що вогонь очищає світ від чарівництва, яким володіє людина, не дає магії існувати після смерті чаклуна.

— Вічна історія, — зітхнув Зедд. — Отже, тобі, судячи з усього, вдалося переконати його залишити тебе у спокої?

— Те, що він зі мною зробив, коштувало йому ока, — посміхнулася вона.

— Не скажу, що можу тебе винуватити.

— Це було давно. — Зедд вирішив змінити тему.

— Гадаю, ти чула про війну з Імперським Орденом?

— Звичайно. До нас прибув представник Ордена, щоб обговорити цю справу з нашими правителями.

— Що? — Випростався Зедд. — У Ордена є тут люди?

— А про що я тобі тлумачу? Дехто в уряді уважно прислухається до слів посланця Імперського Ордена. Боюся, що Орден підкуповує чимось вище керівництво. І займається цим вже досить давно. — Спостерігаючи за Зеддом поверх

чашки, вона надпила ковток. Потім зважилася розповісти більше. — Дехто подумував відправити таємне послання Матері-сповідниці попросити її приїхати і провести розслідування.

— Поки шими тут, вона точно так само позбавлена своєї могутності, як ми з тобою. Поки шимів не виженуть, вона нічим не зможе допомогти в цій справі.

— Так, я розумію, що ти маєш на увазі, — зітхнула Франка. — Найкраще нам спробувати вигнати шимів.

— А поки суд та діло, можливо, місцевим властям слід самим зайнятися розслідуванням.

— Хто стане допитувати співробітників кабінету міністра культури?! — Вона в серцях плюхнула чашку на стіл.

— Директори? — Запропонував Зедд.

— Можливо, — тільки й сказала вона і почала крутити чашку.

Оскільки Зедд мовчав, Франка вирішила порушити повислу паузу.

— У Андері, щоб вижити, доводиться робити те, що вимагають.

— Конформісти є скрізь. — Зедд влаштувався зручніше. — Гаразд, в будь-якому випадку все це в кінцевому рахунку не буде мати ніякого значення. Андеру доведеться здатися Річарду і новій Д'харіанській імперії, яку він встановлює, щоб протистояти навалі Імперського Ордена. — Зедд сьорбнув чаю. — Я згадував, що він ще і Шукач Істини?

— Ні, це ти якось упустив, — підняла очі Франка.

— Річард не дозволить Андеру далі жити так, як зараз тут, здається, дозволяють, — під владою корумпованих чиновників, які загравають з Імперським Орденом. Вони з Матір'ю-сповідницею швидко покладуть край таким небезпечним таємним планам. Це і є одна з причин, по яких він був змушений захопити владу. Він має намір зміцнити владу чесними і справедливими законами.

— Справедливі закони, — вимовила вона, як ніби це була дитяча мрія. — У нас процвітаюча країна, Зедд. Андерці живуть дуже добре. Якщо б до Імперського Ордену приєднувалися хакенці, я б ще могла це зрозуміти. У них хоча б є привід. Але це андерці слухають Орден, і при владі саме вони.

Зедд вивчав налитий в чашку чай.

— Ніщо так не дратує людей, як свобода інших. У точності як поплічники Серіна Раяка ненавидять тих, хто володіє магією, так і правляча еліта — або ті, хто нею є, — ненавидять свободу. Їх тішить лише вічне нещастя інших. — Зедд вирішив, що з цією малоприємною темою пора кінчати.

— Отже, Франка, у тебе є чоловік, або може у красивих чоловіків є ще можливість до тебе позалицятися?

Франка, перш ніж відповісти, посміхнулася якимсь своїм думкам.

— Моє серце належить одному чоловікові…

— Радий за тебе, — поплескав їй руку Зедд. Посмішка зникла, і вона похитала головою.

— Ні. Він одружений. Я не можу допустити, щоб він знав про мої почуття. Я б зненавиділа себе, якби хоч якось дала йому привід вирішити розлучитися зі своєю красивою дружиною заради старіючої синьої панчохи на зразок мене. Він і здогадуватися не повинен ні про що.