П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
Але ще більш виразний знак тривоги висів у нього на поясі. Трога. Трога являла собою звичайну струну, досить довгу, щоб її можна було звернути в кільце і накинути людині на голову. Її накидали ззаду, а потім різко розводили вбік дерев'яні ручки. Людина з умінням Чандалена трогою могла запросто відрізати голову супротивнику, перш ніж той видасть хоча б звук.
Під час битв з Імперським Орденом, які захопили Ебініс і вирізали беззахисних жінок і дітей, Келен не раз доводилося бачити, як Чандален трогою обезголовлював ворожих
У кулаці Чандален стискав п'ять списів. По потемнілій поверхні гострих, як бритва, наконечників Келен здогадалася, що їх тільки що натерли отрутою. Оброблені таким чином списи вимагали дуже обережного поводження.
У замшевому мішечку на поясі він ніс кістяну коробочку з темною пастою, зробленої з листя банду — отрути, що вбиває через десять кроків. Також Чандален ніс із собою кілька листочків квессін-доу, протиотрути від десятикрокової отрути. Застосовувати протиотруту потрібно було дуже швидко: сама назва отрути говорила, з якою швидкістю вона діє.
— Ні, Птахолов ще не знайшов курку-що-не-курка, — відповіла Келен. — Чому ти розмальований глиною і так озброєний? Що відбувається?
Чандален переступив через курку, не зволив забратися з дороги.
— У моїх людей, тих, що в далекому патрулюванні, виникли деякі проблеми. Я повинен піти подивитися, в чому там справа.
— Проблеми? — Насторожилась Келен. — Якого роду проблеми?
— Точно не знаю, — знизав плечима чандали. — Мисливець, що прийшов з доповіддю, повідомив, що там якісь люди з мечами…
— Орден? Імперці, що йдуть з битви, що велася на півночі? Це можуть бути мародери, які забрели занадто далеко, або розвідники. Може, нам варто послати повідомлення генералу Райбаху? Його армія ще неподалік і встигне повернутися і нанести удар, якщо генерала вчасно оповістити.
Чандален жестом заспокоїв її.
— Ні. Ми разом з тобою билися з солдатами Імперського Ордена. Це не імперські війська і не розвідники. Мої люди не думають, що ці люди вороже налаштовані, але мені доповіли, ніби вони сильно озброєні і дуже впевнені в собі, що говорить про досвід. Оскільки я знаю вашу мову, мої люди хочуть, щоб при зустрічі з настільки небезпечними чужаками ними керував я.
Келен було зібралася жестом кликнути Річарда.
— Мабуть, нам з Річардом краще піти з тобою.
— Ні. Є багато бажаючих подорожувати нашими землями. Ми часто зустрічаємо чужаків з рівнин. Це мій обов'язок. Я сам займуся цим і не дозволю їм підійти до села. До того ж вам двом положено насолоджуватися першим днем сімейного життя.
Келен мовчки полоснула поглядом продовжуючого сортувати курей Річарда.
Через її голову Чандален звернувся до стоячого неподалік Птахолова.
— Поважний старійшина, я повинен відправитися до моїх людей. Наближаються чужинці.
Птахолов подивився на того, хто був
— Будь обережний. Поблизу бродять недобрі духи. — Чандален кивнув. Перш ніж він встиг віддалитися, Келен схопила його за руку.
— Не знаю, як там щодо злих духів, але інші небезпеки теж є. Будь обережний, добре? Річард дуже стривожений. Може, я й не розумію причини, але довіряю його інтуїції.
— Ми ж з тобою разом воювали, Мати-сповідниця! — Підморгнув Чандален. — Ти ж знаєш, я занадто сильний і хитрий, щоб мене можна було обдурити.
Дивлячись услід Чандалену, що пробирався серед курячої метушні, Келен звернулася до Птахолова:
— Ти виявив небудь… підозріле?
— Я ще не побачив курку-що-не-курка, але буду продовжувати шукати, поки не знайду, — відповів Птахолов.
Келен намагалася знайти спосіб ввічливо поцікавитися, чи тверезий вже високоповажний старійшина, але, не знайшовши, вирішила запитати про інше:
— А як ти визначаєш, що курка — не курка? Засмагле обличчя того зосереджено зморщилося.
— Я просто відчуваю.
Келен вирішила, що уникнути слизької теми все ж не вдасться.
— Можливо, оскільки ти відзначив весілля випивкою, тобі лише здалося, ніби ти щось бачив?
Від широкої посмішки зморшки на обвітреному лиці старійшини стали ще глибше.
— Можливо випивка розслабила мене настільки, що я став краще бачити.
— І ти все ще… розслаблений? Схрестивши руки на грудях, Птахолов уважно оглядав курей.
— Я знаю, що я бачив.
— А звідки ти знаєш, що це була не курка? — Потеребивши пальцем ніс, він деякий час міркував над питанням. Келен терпляче чекала, спостерігаючи, як Річард швидко нишпорить серед курей, ніби розшукує загублену улюблену тваринку.
— На святах на зразок вашого весілля, — вимовив через деякий час Птахолов, — наші чоловіки в танцях розповідають різні історії, що трапилися в житті нашого племені. Жінки не танцюють такі танці, тільки чоловіки. Але у багатьох історіях персонажі — жінки. Ти бачила такі танці?
— Так. Вчора я бачила, як танцюристи зображували історію перших людей Племені Тіни, наших праматері і батька.
Старійшина посміхнувся, ніби ця згадка зачепила якісь ніжні струнки в його душі. Це була посмішка гордості за свій народ.
— Якби ти з'явилася в середині танцю і нічого не знала про наше плем'я, здогадалася б ти, що танцюрист, який зображав праматір нашого племені, — не жінка?
Келен задумалася. У Племені Тіни для таких танців були спеціальні облачення. Ні з якого іншого приводу їх ніколи не надягали. І для Племені Тіни танцюристи в таких шатах були захоплюючим видовищем. Чоловіки, що зображували жіночі партії в цих танцях, докладали багато зусиль, щоб здаватися жінками.
— Точно не скажу, але швидше за все я б зрозуміла, що це не жінки.