П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
— Це всього лише твої міркування, — не погодився Річард. — Не пророкуєш же ти настільки всеосяжну катастрофу? Напевно зникнення магії не зможе спричинити за собою такі тяжкі наслідки.
— Такого раніше ще не траплялося, — знизав плечима Зедд, — так що пророкувати що б то не було вельми важко. Цілком можливо, що отрута розчиниться у водах Даммарі і Драні і не заподіє ніякої шкоди або, в гіршому випадку, стане місцевою проблемою. А потрапивши в море, отрута в водах Драні теж може стати безпечною, і прибережне рибальство не постраждає. І в кінцевому підсумку все це виявиться
У тьмяному освітленні волосся Зедда нагадувало Келен білий вогонь. Старий у півока стежив за внуком.
— Але, наскільки нам відомо, — прошепотів Зедд, — якщо магія метеликів Ігрунів зникне, це цілком може спричинити за собою ланцюжок подій, в результаті яких настане кінець того життя, що ми знаємо.
Річард провів долонею по обличчю, ніби намагаючись собі уявити, як подібна катастрофа обрушується на Серединні Землі.
— Почав що-небудь розуміти? — Підняв брову Зедд. Він трохи помовчав в тривожній тиші, а потім додав: — А це ж зовсім крихітний зразок магії. Я можу навести тобі безліч інших прикладів.
— Шими вийшли зі світу мертвих. Такий результат цілком відповідає їх цілям, — пробурмотів Річард, наїжачивши волосся. — Чи означає це, що, якщо магія почне зникати і першими постраждають найслабіші, чари метелика Ігрун зникнуть одними з перших?
— А наскільки сильна магія метелика Ігрун? — Розвів руками Зедд. — Ніхто не знає. Вони можуть виявитися і в числі перших, і в числі останніх.
— А Келен? Вона теж втратить свою могутність? Адже це її захист. Магія їй необхідна.
Річард був першим, хто прийняв Келен такою, яка вона є, і полюбив її зі всією її великою магією. У цьому-то й полягав не розкритий до того секрет і причина, по якій смертельне чарівництво сповідниці стало для Річарда абсолютно безпечним. Саме тому вони з Річардом і могли віддаватися любові, не побоюючись, що магія Келен знищить Річарда.
— Ох, Річард, — нахмурив брови. Зедд, — ти що, не слухаєш мене, чи що? Звичайно, вона втратить свою могутність. Адже це теж магія! Зникне вся магія — її, моя, твоя. Але якщо ви з Келен просто втратите чарівний дар, то світ навколо вас цілком може загинути.
Річард провів пальцем по долівці.
— Я не вмію користуватися даром, так що втрата буде невелика. Але для інших магія дуже важлива. Ми не маємо права допустити подібного.
— На щастя, цього і не відбудеться. — Зедд підкреслено ретельно обсмикнув рукава. — Це всього лише гра в «що, якщо», що дозволяє вбити час в дощовий день.
Річард обхопив коліна руками і, здавалося, знову поринув у свій далекий світ.
— Зедд правий, — зауважила Енн. — Все це домисли. Шими не вирвалися на свободу. Що дійсно важливо зараз, так це проблема Джегана.
— Якщо магія зникне, Джеган теж втратить свої здібності соноходця? — запитала Келен.
— Безумовно, — відповіла Енн. — Але немає ніякої причини думати, що…
— Якщо шими проникнуть в цей світ, як ви їх зупините? — Перебив Річард. — За ідеєю, це повинно бути просто. Як ви це зробите?
Енн з Зеддом перезирнулися.
Перш, ніж хто-небудь з них відповів, Річард знову повернув голову до вікна. Потім встав і в три кроки перетнув
Зедд нахилився ближче до Келен:
— Ти розумієш, що коїться у хлопчика в голові? — Келен облизала губи.
— Думаю, деяке уявлення маю, але ти мені не повіриш, якщо я тобі скажу.
Річард, схиливши голову набік, прислухався. У тиші Келен з побоюванням чекала, що зараз почує щось незвичайне.
І тут здалеку пролунав переляканий крик дитини.
Річард кинувся до дверей.
— Чекайте тут!
Всі як один кинулися за ним.
7
Шльопаючи по бруду, Келен, Кара, Зедд і Енн мчали слідом за Річардом, біжучим попереду по вузьких вуличках між вологими стінами будинків. Келен доводилося примружуватись, щоб хоч щось розгледіти крізь завісу дощу. Злива був настільки холодною, що перехоплювала дух.
Мисливці, їх всюдисущі захисники, виникли з дощової завіси і побігли поруч. Хатини, які миготіли повз, складалися лише з однієї кімнатки, більшість — з однією спільною стіною, але деякі ліпилися по три до однієї загальної стіни. Вони утворювали позбавлений будь-якої логіки лабіринт.
Енн наступала Річарду на п'яти, дивуючи Келен несподіваною прудкістю. Абатиса аж ніяк не володіла статурою бігунки, проте легко витримувала заданий темп. Худі лікті Зедда працювали в швидкому, але розміреному ритмі. Кара на своїх довгих ногах мчала біля Келен. Мисливці бігли граціозно і легко. Біжучий попереду всіх Річард в злотому плащі, що майорів за спиною, являв собою загрозливе видовище. У порівнянні з низенькими мисливцями він здавався гігантом, який мчить по вузьких провулках з невідворотністю лавини.
Річард пробіг по головній вулиці, завернув за ріг. Одна чорна і пара білих кіз, як і дітлахи, що гралися в засіяних злаками для курей двориках, визнали пробігаючу мимо процесію чимось вельми забавним. З дверних рам, прикрашених по боках горщиками з квітами, визирали жінки.
Річард повернув ліворуч. При вигляді підбігаючого натовпу молоденька жінка, яка стояла під невеликим навісом, вхопила на руки дитину, що плакала. Притискаючи головку хлопця до плеча, вона притулилася до самих дверей, щоб забратися з дороги, і намагалася заспокоїти ридаючого ридма синочка.
Річард різко зупинився, мало не послизнувшись у багнюці. Решта теж доклали максимум зусиль, щоб не налетіти на нього. Перелякані широко розкриті очі жінки нишпорили по людях, якіраптово оточили її.
— У чому справа? Навіщо ми вам? — Запитала вона. Річард побажав дізнатися, що вона говорить, ще до того, як жінка замовкла. Келен проштовхалася вперед. У дитини, яку жінка притискала до себе, з ран і подряпин струмком текла кров.
— Ми почули крик твого сина. — Келен ніжно торкнулася волосся волаючого хлоп'яти. — І подумали, що щось сталося. Ми турбувалися про твого хлопчика. І прийшли допомогти.