Патетична соната
Шрифт:
Перша.Ах, не кажіть! Я сама була ці три дні немов у домовині.
Друга.Милая! Я була труп!
Чоловік першої (теж Зіньчин гість).Так! Вони загнали нас у льохи, вони хотіли зробити з нас трупи, а з наших домів — домовини, але дуже дивно, що їх за це думають судити, як людей!
Друга.Хіба ще мають судити?
Зіньчин гість.Уявіть собі — перед тим, як розстріляти, думають іще судити.
Професор.Знов лібералізм! Знов реформи!
2
Четверо
— Ножку, носії! Мене зустрічають парадом. Ать-два! Лєвой! Запевай пєсню!.. Не хочете? Ну так я сам… (Співає приспів з відомої солдатської пісні).
Ой, люлі, ой, люлі да — Я вам песєнку спою.Смир-но! Одвічай, як пролетаріатові! Здорово, буржуазія! Дякую за царську зустріч!
Вигуки.Який цинізм! Яке нахабство!
Оврам.А тепер виносьте мене на престол!
Вигуки.Як він сміє!
— Заткніть йому рота!
Одна дама хоче штрикнути його в очі парасолькою. Не попадає.
Оврам.Ах ти ж… Какєтка!
Друга намагається.
Киш, чорне вороння! Я ще не труп. Складіть ваші парасольки. Чи, може, думаєте ревбурю під ними перестояти?
3
Несуть його в зал. Там жде на нього суд.
Голова каже до публіки промову.
— Панове! Сьогодні ми судимо тайного чекіста. Він нас судив по підвалах, здебільшого вночі, без свідків, ми його виносимо на денне світло і на ваші очі. Цей суд ми робимо публічним, навіть широко народним. Більше — ми, позвавши сьогодні на суд більшовизм, даємо йому можливість захищати свої криваві доктрини публічно. Ще більше — ми даємо кожному в цім залі право сказати своє слово за чи проти злочинця. Статую Феміди, символ загальнолюдського суду, що її закопав був більшовизм, ми знову одкопуємо і ставимо на цей стіл. (До Оврама).Підсудний! Ваше ім'я?
Оврам.Оврам чи Яків — не все одно? Вам же не ім'я розстрілювати!
Голова.Ваша професія до ЧК?
Оврам.Лазив по тій землі, по якій ви їздили.
Голова.А в ЧК?
Оврам.Та, яку ви визначите.
Голова.Скільки вам років?
Оврам.Від
Голова.Ви більшовик?
Оврам.Половина.
Голова.Себто?
Оврам показує на себе.
Ноги не мають значення. Ви більшовик. Тепер скажіть, чому ви не відступили разом з більшовиками, а залишились тут?
Оврам.Раз ноги не мають значення, то й питання не має значення.
Голова.Ви хочете скласти провину на ноги!
Оврам.Навіщо, коли винні ваші голови.
Голова (шляхетно розводить руками).Ми?
Оврам.Якби не заварили війни, де одбито мені ноги, я б оце одступив з більшовиками.
Гомін.Яке нахабство!
— Цинізм!
Голова.А от нам відомо, що ви зостались тут на тайні вивідки, за шпигуна. Що ви на це скажете?
Оврам.А яку ще можна найти роботу за вашого панування? Не стану ж я вішати або вішатися!
Голова.Але ви не від того, щоб вішати нас… (Викликає).Свідок генерал Пероцький!
Пероцький встає.
Ваше превосходительство, ви маєте слово.
Пероцький.От у це вікно я побачив, як прийшов той — Одноокий і ще двоє, - один у кудлатій шапці. Цей безногий стирчав біля ніг, — і показав, де я живу і де, певно, заховався Жоржик. Потім я стояв біля чужого вікна і бачив, як Одноокий вів Жоржика. Мій хлопчик, панове, плакав. Ловив у нього руку, щоб поцілувати, а він Жоржика одштовхнув. Я не міг більш бути в інкогніто. Я скомандував: на мєстє!.. Мерзавець, стой! Він націлився в мене. Ви розумієте?… Але набігли другі, не дали й повели мене в їхній штаб.
Голова.Що ви бачили в їхньому штабі?
Пероцький.Кошмар! Уночі до мене в камеру всадили монаха, і він цілу ніч молився. По-вкраїнському. Ви розумієте, панове! Він не давав мені спати. Між іншим, цей монах мені сказав, що безногий інквізитор забиває гвіздки в погони і за це бере великі гроші. Він себе на все життя забезпечив.
Голова.Ти забивав гвіздки в погони?
Оврам.Нащо в погони, коли краще в такі лоби забивати!
Пероцький.Він себе забезпечив!
Оврам.Так точно. Я себе забезпечив так, що скоро вже не буду безногим жити. Мене до самісінької смерті на руках нестимуть.
Голова.Ви виказали на Жоржика? Як це вийшло?
Десь з публіки виткнулась 3інька:
— Я скажу! Я можу посвідчити — можна? (Показавши на Оврама).Я буду проти нього свідчити, їй-богу! Дозвольте?