Перше Правило Чарівника
Шрифт:
Зедд спішився, однією рукою притримуючи поводи, а іншою допомагаючи Річарду встати.
— Що трапилося? — Запитав Чарівник.
— Не знаю, — вимовив Річард. — Таке враження, ніби тут, посередині моста, стіна. Може бути, мені просто стало недобре. Але зараз все нормально.
Зедд озирнувся, потім повів його вперед, підтримуючи під лікоть.
І знову на тому ж місці Річард вдарився об незриму перепону. Тільки цього разу він йшов повільно, а тому не впав, а лише відскочив. Зедд нахмурився. Річард витягнув вперед руки
— Вернись до входу на міст, а потім знову до мене.
Річард, помацавши гулю на лобі, відправився до початку мосту. Келен злізла з коня і стала поряд з Чарівником. Брофі теж підійшов і став поруч з нею, подивитися, що трапилося. На цей раз Річард весь час рухався, витягнувши перед собою руки.
І знову на півдорозі він уперся в щось щільне і відсахнувся, бо дотик до цього викликало в нього нудоту. Зедд потер підборіддя.
— Прокляття!
Бачачи, що йому до них не пройти, друзі підійшли до Річарда. Зедд ще раз сам повів його вперед. І знову Річард відчув перешкоду.
Зедд взяв Річарда за ліву руку.
— Торкнися цієї штуки вільною рукою.
Річард виконав вказівку і тримав руку до тих пір, поки нудота не змусила прибрати її. Зедд, мабуть, відчув через Річарда властивості перепони. Зараз вони були вже біля початку мосту. При кожному дотику до перешкоди вона насувалася на них.
— Прокляття і ще раз прокляття!
— Що трапилося? — Стривожено запитала Келен.
Зедд подивився на Келен, потім — на Чейза.
— Це стримуюче заклинання.
— А що це значить?
— Заклинання, яке наклав цей поганий художник, Джеймс. Він обніс тебе ним так, що коли ти торкнувся перепони вперше, дія заклинання посилилася. Кожне твій дотик підсилює його дію. Стіна стискається навколо тебе, подібно пастці. Якщо ми не знімемо з тебе заклинання, стіна буде все стискуватися і стискатися, до тих пір, поки ти не втратиш здатність рухатися.
— І що тоді?
Зедд випростався.
— Дотик цієї перепони отруйний. Коли вона стиснеться навколо тебе, наче кокон, вона розчавить тебе, якщо ти раніше не загинеш від отрути.
Келен схопила Зедда за рукав, в очах її був страх.
— Треба повертатися! Треба зняти з нього закляття!
Зедд вивільнив руку.
— Ну, це безсумнівно. Ми знайдемо малюнок і зітремо його.
— Я знаю, де Священна печера, — сказала Келен, ставлячи ногу в стремено.
Зедд підійшов до свого коня.
— У нас дуже мало часу. Поїхали.
— Ні, — промовив Річард.
Решта повернулися й здивовано подивилися на нього.
— Річард, так треба, — промовила Келен.
— Вона права, мій хлопчик. Іншого виходу немає.
— Ні. — Він подивився на здивованих друзів. — Саме на це вони
Келен взяла під вуздечку свого коня і коня Річарда.
— Зедд і Чейз подбають про скриньку, а я піду з тобою.
— Ні, не підеш! Я поїду туди один, У мене є меч, щоб захищатися. Найголовніше, про що ми повинні думати і що повинні берегти — це шкатулка. Скажіть мені, де шукати печеру і як зняти закляття. Я впораюсь з цим і наздожену вас.
— Річард, я думаю…
— Ні. Мова йде про те, щоб зупинити Дарка Рала, а не про долю когось із нас. Це не вимога, а наказ!
Зедд повернувся до Келен.
— Скажи йому, де печера.
Келен сердито передала поводи Зедду і взяла палицю. Вона намалювала на землі карту і стала пояснювати, користуючись палицею, як указкою.
— Це Каллісідрін, а тут — міст. Ось дорога, а он тут — Тамаранг і замок. — Вона провела риску від дороги на північ від міста. — Ось тут, в горах на північному сході, є річка, яка тече між гір. Приблизно в милі на південь через неї перекинуто місток. По обидві сторони річки стоять скелі. Печера — в скелі на північно-східному березі. Там художник і малює свої заклинання.
Зедд взяв палицю і відламав від неї два шматки завдовжки в палець, а потім покатав їх між долонями.
— Дивись. За допомогою цієї ти можеш стерти прокляття. Не бачачи його, я не можу сказати, яку саме частину малюнка треба стерти, але ти повинен зрозуміти це сам. Адже це малюнок, і тобі слід зрозуміти його зміст. В цьому й суть мальованого заклинання, що його можна зрозуміти, інакше воно не діє.
Паличка, яку Зедд потримав між долонями, вже не була схожа на шматок дерева. Вона стала м'якою і липкою. Річард сунув її в кишеню. Зедд покатав між долонями і іншу паличку. І вона перестала бути схожою на дерево, а зробилася чорної, як вугілля, і твердою.
— А ось цим, — сказав Чарівник, — ти зможеш змінити малюнок-заклинання, якщо це тобі потрібно.
— А як змінити?
— Поза очі я не можу нічого сказати. Ти сам повинен збагнути. Тепер поквапся. Хоча я все ще думаю, що нам слід…
— Ні, Зедд. Нам всім добре відомо, на що здатний Даркен Рал. Шкатулка незрівнянно важливіша, ніж доля кожного з нас. — Він подивився довгим поглядом на старого друга. — Бережи себе і Келен. — Потім повернувся до Чейза. — Забери їх до Майкла. Майкл зможе її зберегти краще, ніж ми. І не затримуйтеся, чекаючи мене. — Я вас наздожену. — Річард серйозно подивився на нього. — А якщо ні, то я не хочу, щоб хтось із вас повертався і шукав мене. Вам слід тільки відвезти подалі звідси шкатулку. Зрозуміли?