Перше Правило Чарівника
Шрифт:
— Прийшла робити брудну роботу для королеви, сповідниця? Я плюю на тебе і твою брудну королеву!
— Я прийшла сюди не заради королеви, а заради Істини.
— Істина, кажеш? Ось тобі Істина: ніхто з нас нічого такого не зробив, хіба тільки виступав проти цих нових законів. А хіба великий злочин, що люди не хочуть, щоб їхні сім'ї голодували і мерзли? Королівські податківці відібрали у мене більшу частину врожаю, залишили тільки, щоб не здохнути. А коли я продав ті деякі цінності, що зберіг, вони сказали, що я займаюся хабарництвом.
Келен подивилася на в'язнів в кутку.
— Хтось бажає сповідатися, щоб довести свою невинність?
Вони почали шепотітися. Потім вперед вийшов виснажений чоловік. Він подивився на Келен, і в очах його застиг жах.
— Я хочу. Я нічого поганого не зробив, але мені повинні відрубати голову, а моя сім'я буде кинута напризволяще. Я готовий сповідатися. — Він простягнув через грати руку. — Вислухай мене, Мати-сповідниця.
За ним стали виходити вперед і інші в'язні, просячи про те ж. Незабаром вже всі тіснилися біля дверей, благаючи Келен сповідати їх. Келен і Зедд обмінялися похмурими поглядами.
— За все моє життя лише три людини самі просили мене про це, — шепнула вона Чарівникові.
— Келен! — Гукнув знайомий голос з клітки з іншого боку коридору.
Келен вхопилася за грати.
— Сіддін? Так, Сіддін! — Вона повернулася до стражникам. — Усі ці люди сповідалися переді мною. Я знаходжу, що всі вони невинні. Відкрийте клітки!
— Ні, стривайте, я не можу їх усіх випустити.
Річард витягнув меч з піхов, і клинок блиснув в темряві, розсипаючи іскри. Він повернувся і ударом ноги закрив двері за спиною спантеличених тюремників. Річард наставив на них меч, не даючи їм можливості зняти сокири.
— Відкрийте двері, або я порубаю вас і сам візьму ключі!
Тремтячий тюремник з ключами побіг виконувати наказ.
Двері відкрилися, і Келен кинулася в темну клітину. Повернулася вона, притискаючи до себе Сіддіна. Келен шептала хлопчиськові слова заспокоєння, а той у відповідь лопотів щось на мові Племені Тіни. Вона посміхалася, втішаючи його, і він посміхався їй. Тюремник вже відмикав наступні двері. Продовжуючи однієї рукою обіймати Сіддіна, іншою рукою Келен схопила за комір тюремника.
— Мати-сповідниця встановила, що всі ці люди невинні. — Голос її серед цих залізних грат теж здавався залізним. — Їх всіх я наказую випустити на свободу. Вам трьом слід вивести їх з міста і забезпечити безпеку. І якщо ви не виконаєте наказ, то будете тримати відповідь переді мною.
Тюремник енергійно закивав.
— Так, так, Мати-сповідниця! Все буде зроблено, як ви веліли. Ручаюся вам.
— Ручаюся життям, — уточнила Келен.
Вона відпустила його. В'язні повалили з клітин
— Вистачить! Займіться своїми справами. І пам'ятайте: сповідниці не служать нікому. Вони служать тільки Істині.
Вони клялися, що не забудуть цього, і заквапилися слідом за стражниками до виходу. Річард зауважив, що багато хто був в лахмітті, забрудненому кров'ю. На спинах ув'язнених виднілися рубці.
Перед тим як увійти в зал, де чекала королева, Келен передала Сіддіна Зедду. Потім вона пригладила волосся, поправила сукню і, глибоко зітхнувши, помасажувати обличчя.
— Пам'ятай, Мати-сповідниця, заради чого ти тут, — сказав Чарівник.
Вона кивнула і, піднявши голову, увійшла в залу, де її на тому ж місці чекала королева Мілена з почтом. Королева кинула погляд на Сіддіна.
— Все в порядку, Мати-сповідниця?
Лице Келен залишалося спокійним, але голос її був крижаним:
— Як ця дитина потрапила у вашу в'язницю?
Королева розвела руками.
— Ох, я точно не знаю. Здається, його спіймали на крадіжці і посадили, поки не знайдуться батьки. Можу вас запевнити, нічого іншого за ним не було.
Келен кинула на неї холодний погляд.
— Я з'ясувала, що всі в'язні невинні, і веліла відпустити їх. Я впевнена, ви раді тому, що я врятувала вас від страт невинних людей, і подбайте, щоб їх родини отримали відшкодування за цю «помилку». Якщо подібна «помилка» повториться наступного разу, коли я повернуся, то спорожніє не тільки ваша темниця, а й ваш трон.
Річард знав, що це не просто видовище, організоване Келен, щоб дістати шкатулку. Вона виконувала свій обов'язок. Для цього маги і створили Сповідниць. А вона була Мати-сповідниця.
На обличчі королеви висловився переляк.
— Не кажіть так!.. Так, звичайно, я все зроблю. Знаєте, у мене є воєначальники, які іноді творять самоуправство. Мабуть, тут винні вони. Я й гадки про це не мала. Дякую вам… що врятували нас від такої важкої помилки. Я сама подбаю про все, як ви і сказали. Звичайно, я і сама могла б все це зробити, якби…
Келен різко обірвала королеву.
— А зараз нам пора йти.
Почувши це, королева злякалася.
— Іти? Який жах! Ми всі так чекали честі запросити вас на вечерю. Мені шкода, що вам пора йти.
— У мене є інші нагальні справи. Але перш, ніж я піду, мені слід поговорити з моїм чарівником.
— З вашим чарівником?!
Королева мимоволі метнула погляд кудись вгору.
— Але… боюся… це неможливо.
Келен нахилилася до неї.
— Так зробіть це можливим. Швидше.
Королева побіліла.
— Прошу вас, повірте, Мати-сповідниця, ви самі не захочете бачити Джіллера в його нинішньому стані.
— Негайно, — відповіла Келен.
Річард потягнувся до меча, просто щоб привернути увагу.