Перше Правило Чарівника
Шрифт:
Посередині соснового столу стояла невибаглива дерев'яна ваза, доверху наповнена соковитими стиглими яблуками, Емма прибрала вазу, замінивши її чайником. Потім вона поставила на стіл глиняний глечик з ароматним запашним медом і роздала гостям кружки. Покінчивши з обов'язками господині будинку, Емма приступила до лікування спини Річарда. Не терплячим заперечень тоном вона веліла йому зняти сорочку і показати спину. Обробляти рани для дружини стража кордону було справою звичною. Вона як слід обмила шкіру гарячою водою і заходилася
Річард зажмурився і до крові закусив губу, намагаючись не закричати від болю. Емма співчутливо подивилася на страждальця і, не перериваючи роботи, вибачилася, що змушена завдавати йому такої муки.
— Доведеться тобі трохи потерпіти. Якщо зараз не видалити всю грязюку, потім буде значно гірше, — пояснила вона.
Завершивши нарешті цю болісну процедуру, Емма дбайливо витерла понівечену спину м'яким рушником і змастила рани прохолодною цілющою маззю. Тим часом Чейз встиг сходити в сусідню кімнату за чистою сорочкою. Річард, не зволікаючи, натягнув на себе одяг, вважаючи, що тим самим захистить себе від подальших спроб лікування.
Емма перевела погляд на Келен і Зедда.
— Може, ви хочете їсти? — Запитала вона з привітною усмішкою.
Зедд підняв руку.
— М-м-м, я б не відмовився… — Річард обдарував його нищівним поглядом. Старий весь стиснувся і втягнув голову в плечі. — Ні, ні. Спасибі, ми тільки що повечеряли.
Емма підійшла до чоловіка і встала за спинкою його стільця, ласкаво куйовдячи густе волосся Чейза. Обличчя його прийняло мученицький вираз: він насилу переносив подібні ніжності на людях. Грізний страж кордону відчував себе при цьому безнадійно зганьбленим. Не витримавши, він нахилився до столу і став розливати чай, поклавши тим самим кінець тортурам.
Чейз запропонував гостям покуштувати меду, після чого, вважаючи, що виконав всі необхідні церемонії, хмуро втупився в Річарда.
— Річард, друже мій, скільки я тебе пам'ятаю, ти завжди примудрявся обходити стороною будь-які неприємності. Я не сумнівався в тому, що в тебе особливий талант ні в що не втручатися. Треба думати, тепер ти намірився надолужити згаяне?
Річард не встиг відповісти: в дверях з'явилася заспана донька Чейза — Лі. Малятко потерло кулачками сонні очі. Чейз глянув на дочку з удаваною суворістю. Та ображено надула губки.
— Ти сама погана дівчина з усіх, кого мені доводилося зустрічати.
На обличчі дівчинки засяяла щаслива усмішка. Лі підбігла до батька, охопила його ноги рученятами і уткнулась носом в коліна. Чейз скуйовдив донечці волосся.
— Марш в ліжко, малятко!
— Стривай, — зупинив її Зедд. — Лі, піди сюди. — Вона обійшла навколо столу. — Моя стара кішка вічно скаржиться, що їй нема з ким пограти — немає у неї знайомих дітлахів. — Лі крадькома кинула погляд на коліна Келен. — Ти, випадком,
Дівчинка захоплено відкрила очі.
— Зедд, якщо твоя кішка захоче, нехай залишається з нами! Чесне слово, тут їй буде дуже весело!
— Справді? Ну що ж, нехай погостює у вас.
— Гаразд, Лі, — погодилася Емма, — а тепер пора спати.
Річард підняв голову.
— Емма, будь так люб'язна, не могла б ти підібрати для Келен підходящий дорожній одяг?
Емма окинула гостю критичним поглядом.
— Ну, плечі в неї побільше моїх, а ноги — довші. Боюся, з моїх суконь їй нічого не підійде. А от у старших дочок напевно щось знайдеться.
Вона тепло посміхнулася Келен і простягла їй руку.
— Пішли, мила, подивимось, що тобі краще згодиться.
Келен вручила кішку Лі і взяла дитину за руку.
— Сподіваюся, кішка не заподіє тобі особливих турбот. Тільки вона дуже просить, щоб ти дозволила їй спати в тебе в ногах. Не заперечуєш?
— Ой, ні! — З жаром вигукнула Лі. — Це ж так здорово!
Виходячи з вітальні, Емма обернулася, кинула на чоловіків розуміючий погляд і щільно зачинила за собою двері. Чейз сьорбнув чай.
— Ну?
— Пам'ятаєш, Майкл говорив про змову? Так от, насправді все набагато гірше.
— Це правда, — флегматично підтвердив Чейз.
Річард вийняв з піхов Меч Істини і поклав його на стіл. Невірне полум'я світильників відбилося від гладко відполірованого металу. Чейз подався вперед, потягнувся до меча і підняв зброю. Деякий час страж кордону потримав меч на витягнутих руках, потім підніс його поближче до очей і став з інтересом вивчати. Пальці Чейза пробігли по слову Істина, ковзнули по жолобках з обох сторін клинка, провели по лезу. При всіх цих маніпуляціях з лиця Чейза не зникав вираз помірної зацікавленості.
— Мечам прийнято давати імена, але зазвичай ім'я гравірують на клинку. Вперше в житті бачу, щоб воно було на руків'ї, — підсумував Чейз і очікувально втупився на гостей.
— Не прикидайся, Чейз, — докірливо сказав Річард, — ти не в перший раз бачиш цей меч і прекрасно знаєш, що він собою представляє.
— Знаю. Але мені ніколи ще не доводилося тримати його в руках. — Чейз підняв очі і похмуро втупився на Річарда. В голосі його з'явилося напруга: — Питання в тому, як він до тебе потрапив?
Річард відповів так само напружено:
— Мені вручив його благородний Великий Чарівник.
Чейз насупився, лоб прорізали глибокі зморшки.
— А ти Зедд? Яка твоя роль?
Зедд подався вперед, ледь помітна посмішка торкнула тонкі губи старого.
— А я і є той, хто вручив йому цей меч.
Чейз полегшено відкинувся на спинку стільця і повільно похитав головою.
— Хвала духам, — прошепотів він. — справжній Шукач. Нарешті!
Річард вирішив перейти до справи.