Планета Х
Шрифт:
Твій погляд, люба, зупинить.
Я не кривив тоді душею,
Коли відверто вам сказав:
Що я хотів би бути з вами,
Але на це не маю прав.
27.11.2013 р.
ВАСИЛЮ ФЕДОРОВУ
Як в джерелі вода – поезія у тебе,
Всю б її випив я до дна,
Бо та поезія, як небо,
Де вічно – літо і весна.
Як в джерелі вода – поезія у тебе,
Я б її вічно пив і пив,
Бо
Де стільки блискавок і злив.
Як в джерелі вода – поезія творця,
Яку б у жаркий день я пив би без кінця,
Вона, немов безмежне небо,
Весь час притягує до себе.
10.11.2013 р.
ЯКЩО ВІН НА ПРЕСТОЛІ
Якщо він в руки взяв посох,
То він вже думає – що Бог.
27.11.2013 р.
КОЛИ РУБАЛИ БЕРІЗКУ
Коли сусід рубав берізку,
У мене плакала невістка.
Ну що про цих людей сказати?
Таких потрібно – убивати.
27.11.2013 р.
КОЛИ ЗНІМАЛА САРАФАН
Таку як ти, моя красуне,
Хто б з нас, скажи, не захотів?
І я б з тобою на край світу,
Щоб не старий був – полетів.
Бо коли я дивлюсь на тебе
Стає якимось інший світ:
Співає гай, співає небо,
Немов мені сімнадцять літ.
Й куди не гляну – квіти й квіти,
А над полями голуби,
А в квітах галасують діти,
Й шукають в квітах тих гриби.
Й весь час та мить переді мною,
Як ти знімала сарафан,
Й від того, що тоді побачив –
В душі ще й досі ураган.
Оце б таку як ти, кирпата,
Нехай Боги мене простять!
Щоб міг тебе поцілувати –
То вже й не гріх би помирать.
16.11.2013 р.
МОЄ ПОВІТРЯ
Будь то зима, чи тепле літо,
Будь ти повія – все одно,
Для мене ти – як свіжий вітер
Як синє небо і кіно.
Про тебе тільки я і мрію,
Як про вершину почуття,
Бо де б знайшов таку Марію
В якій – усе моє життя?
І хай хто хоч метає стріли,
І хай хоч кат мене трясе,
Для мене ти – як свято ліри,
Й цим словом сказано – усе.
О як же, люба, хочу літа
Й ковточок – свіжого повітря!
15.11.2013 р.
НАВІЩО ТАКИЙ БОС?
Не вірю в те що бос – від Бога,
Бо щоб такий був Бог, як бос,
То нащо
Щоб тільки гавкав, як барбос?
14.11.2013 р.
КЕТЯГИ
Ти розцвіла, немов «піони»,
Й від тебе йде таким теплом,
Мов в пазусі розкрились «грони»,
Що манять – медом, і вином.
От би в ту пазуху забратись,
Де ти ховаєш Божий скарб,
І ним до ранку любуватись,
В той час, коли ти – будеш спать.
Ти розцвіла, як літом небо,
Й від тебе йде таке тепло,
Що так і хочеться до тебе
Щоб пить твій мед й хмільне вино.
О, як я хочу того щастя,
Яке для мене, мов магніт,
Й в тобі відчути стільки ласки,
Скільки мені сьогодні літ.
О, миленька моя принцесо,
О, мій завжди вишневий цвіт!
О, як же хочеться до тебе,
Навіть коли вже стільки літ.
15.11.2013 р.
ЩОБ БОГ ТЕБЕ ПРИСЛАВ ДО МЕНЕ
От би ту красу що в тебе
Бог прислав на ніч до мене.
Уявляєш? – я до феї,
Щоб робив до ранку з нею?
– Щоб робив? – до хлопця фея, –
Те, що й інші роблять з нею.
14.11.2013 р.
ЯКЩО НЕМА ГРОШЕЙ
Скільки в нас невинно убієнних
Й досі під берізками лежать,
Ще з часів тих сталінських, воєнних,
Що вождів не стали поважать.
Скільки сліз пролито матерями,
Дітками, чекаючи батьків,
Поки в галіфе ті шматували
Їх синів, дядьків, чоловіків.
Я й сьогодні згадую ті роки,
Як мені ще не було й п’яти,
Як по селах в хромових чоботях
Бігали двоногі ті – вовки.
Як оті опричники в кокардах,
Всі вони від імені вождів,
Нищили наш генофонд народу,
Бо боялись наших кулаків.
Чую й досі крики ті і зойки,
Плач таких як сам, і матерів,
Навіть по садках кричали сойки,
Тільки ось з’являлись воронки.
З тих часів пройшло багато років,
Й комуністів більше вже нема,
А система та і залишилась
Що куди не підеш, скрізь – тюрма.
Як вони себе не називали
Ті, що в нас були і ті – що є,
Ті, шо за худобу не вважали
Тих, хто був не з ними, і не п’є.
Їм давай як більше проституток,
Й наших доморощених б…дей,
Для яких наш шеф робив притулки,
Де багато пальм і орхідей.
І казали: все в нас – для людини,
Тільки ти сопи, мовчи й радій,