Планета Х
Шрифт:
В житті повій не купував,
Купують тіло, а не ніжність,
А там, де ніжності нема,
Кому така потрібна вірність?
3.5.1983 р.
КОЛИ МИ ЖИТИ НАВЧИМОСЯ?
Коли ж ми жити так, як люди, навчимося?
Й коли, нарешті, станемо людьми?
І вже не станемо, як здавна повелося,
До всіх казати: Я ІДУ НА ВИ.
Невже ж ми так й залишимось вовками
І наступатимемо всім на мозолі?
І
Мов на цепах – собаки вічно злі?
19.8.2013 р.
ЛЮБЛЮ ЛЮДЕЙ Я ЗА ВІДВЕРТІСТЬ
Я ні до кого зла не маю,
Бо надто вже людей люблю,
Все ж багатьох не поважаю
За їх зухвалість і брехню.
Людей люблю я за відвертість.
Та тільки, де, скажіть, вони?
Й на кого ви не подивіться –
Скрізь, де не глянеш – брехуни.
Тут і своє, ледве вродилось,
Ледве навчилося ходить,
І ще не вміє навіть пісять,
А вас береться вже учить.
По інтернету надивилось,
Що вже й не знаєш, що казать,
Воно вже знає, як родилось
Хоч ще й нема від роду п’ять?
А ви їм бачте про капусту,
Що, ніби, бусел їх знайшов,
Воно ж сміються: – Чи не з глузду
Ти часом, батечку, зійшов?
Й таке тобі вже відчебушить,
Що й не присниться вам таке,
Й як скаже щось – аж пухнуть вуші,
А ви говорите – мале.
1.8.1975 р. – 26.3.2013 р.
ЯКОЮ Я БУЛА ДУРНОЮ
За мною хлопці теж ганялись,
А я дурепа не давалась,
Сьогодні б може й не брикалась,
Так надто вже перестаралась.
5.9.1974 р.
ОЙ, ТИ ШУРА-ШУРА!
Як подивлюсь я на тебе,
Ой, ти Шура-Шурочка,
Губки в тебе, ніби мед,
А сама, як дурочка.
3.10.1974 р.
ЯКЩО ЖИВЕШ ТИ НА ВКРАЇНІ
Скільки живе Грицько в Полтаві,
А в нього всі думки про Русь,
Ну як же можу я сказати,
Що поцом я таким горджусь?!
О, ні якщо ти росіянин –
Свою ти мову пам’ятай,
Та як живеш на Україні –
То й мову Неньки поважай.
31.12.2000 р.
РАЦІОНАЛІЗАТОР
Нічим Тимку помить спинку,
Бо нема води в будинку,
А Новий рік без води –
Ні туди і ні сюди.
Всі бригади ні телень,
Грають в дурня цілий день.
– А хто хоче гроші мать? –
Хай з Дніпра йдуть воду брать. –
Засміявсь Тимко з дотепу,
Як лелека серед степу.
13.12.1975
ПРОЙШЛА ПОРА
О, як хотів я подивитись
На цю красунечку, що йшла,
Й до її губок притулитись,
Та, видно, вже пройшла пора.
28.8.1970 р.
МОЖЕ ТИ ЗАПРОСИШ В ХАТУ
Я твоя чи не твоя?
Що ж стоїш серед двора?
Може ти запросиш в хату,
Чи піти сказати тату?
2.4.1975 р.
ТАК ДЕРЖАТЬ
Поки жінка молоденька –
Їй завжди коротка ніч,
В неї губки солоденькі,
І сама неначе піч.
Ой, ви хлопці, ой, дівчата,
Що я можу вам сказать,
Той, хто хоче буть щасливим –
Той повинен менше спать.
5.3.2013 р.
ДУША, ЯКІЙ СІМНАДЦЯТЬ ЛІТ
Душа, що рветься у політ
Це та, якій – сімнадцять літ,
Що зве нас в далі невідомі,
Туди, – де небо, поле, коні.
20.3.1975 р.
ІДУ НЕНАЧЕ ПО ПУСТИНІ
Як гляну на дівочі дині,
Іду неначе по пустині,
О, дай, о, дай краси напитись,
Й хоч трохи нею поживитись!
20.3.1975 р.
ВІТЕР АЖ ГУДЕ!
Людей іде сила-силенна,
І дощ такий, що ніде й стати,
О де ти є, моє натхнення,
О, де тебе, скажи, шукати?
20.3.1975 р.
ОЙ, ДІВЧАТА ВИ ДІВЧАТА
Ой, дівчино ти дівчино,
І чого ти супишся?
Натягла таке на себе,
Що і не доступишся.
28.2.1975 р.
ЩО РОБИТИ?
В нас питають: – Що робити,
Як нема що діткам пити?
– Щоб було, що діткам пити,
Треба менше їх робити.
Й трохи більше зароблять,
Щоб було, чим годувать.
14.12.1974 р.
А НА ДУШІ ТАК СУМНО...
А на душі так сумно і журливо,
І ясний день він ніби є й нема,
Й куди б ви не пішли, і де б ви не бували,
Для більшості людей цей світ, немов – тюрма.
Та я й не прагну панувать над світом,
Мені дай хатку, жіночку і гай,
І сам собі створю я власне свято,